Яким був Івано-Франківськ наприкінці завершення Другої світової (фото)

 

6

 

Занедбані вулиці, коні біля ратуші та пивзавод. Яким був Івано-Франківськ наприкінці Другої світової війни?

 

Війна…

Знайомі вулиці, будівлі та заклади ще 70 років тому були не зовсім такими, як зараз. Та й сам Івано-Франківськ 1944-го року – не Івано-Франківськ, а Станіслав. Місто, яке влітку визволили радянські солдати.

 

І хоча військові дії тут не проводилися, дисципліна зберігалась. Обов’язкова постанова про забезпечення громадського порядку в Станіславській області, датована листопадом 1944-го року, забороняла приймати у себе осіб або родини з іншої місцевості без дозволу рад чи міліції. Про виявлення таких людей потрібно було повідомити відповідні органи. Крім того, практично всіх громадян призначали на нічну варту. Від варти звільнялися вагітні жінки та матері дітей до двох років, а також вчителі, лікарі й особи, що працювали на розробках. Решта – чоловіки від 16 до 55 років та жінки від 17 до 50 років ‒ повинні були нести варту…

 

Існували й блага цивілізації. До осені в місті вже заговорило радіо. Громадсько-політичні, літературні передачі, а також останні вісті можна було слухати впродовж цілої години – щодня з 18-ї до 19-ї. А наприкінці осені відновив свою роботу Станіславський обласний комунальний банк.

 

Та, незважаючи на такі суспільно-політичні зрушення, комунальна сфера залишала бажати кращого. Скажімо, у місті була біда з паливом, про газ тоді могли тільки мріяти. А після війни катастрофічно не вистачало заготовлених дров. Тож, вочевидь, зима 1944-1945-го видалася мешканцям прохолодною. Крім того, у Станіславі, зважаючи на воєнний час, економили електроенергію.

 

Ну а на по всій області розгорнули відчайдушну війну з… мишами. Обов’язковою постановою виконкому Станіславської облради про проведення боротьби з мишами у весняно-літній період 1945-го року було мобілізовано цілі села. А тих, хто ухилявся, чекало покарання.

 

Коням в’їзд заборонено

Нині посадовці б’ються над тим, як обмежити рух транспорту в центральній частині Івано-Франківська, а в 1944-му році середмістям ще їздили коні. Тож тоді головне завдання полягало в тому, щоб заборонити проїзд гужового та вантажного транспорту в центрі Станіслава.

 

2

 

Та, вочевидь, із порушниками боролися недостатньо. Уже наступного року коні не лише їздили центром, але й спокійнісінько паркувалися. Причому не будь-де, а просто біля ратуші. А все тому, що там розгортали своєрідний базар і, щоб його перенести, влада навіть видала постанову про заборону торгівлі та стоянки коней на території ратуші. Натомість продавців та їхніх коней, що прибували з сільської місцевості, переселили на вулицю П’ястів (нині Пулюя). Там уже можна було продавати і худобу, і дрова, і навіть торгувати з рук різними випадковими речами.

 

До речі, на цьому неприємності для коней та їхніх власників не завершилися. Гужовий транспорт вимагав реєстрації. У іншому випадку – штраф. Та, мабуть, найбільш незвичною для сучасного іванофранківця є тодішня потреба реєструвати велосипед. Хтозна, може, тоді були більші шанси, що крадіїв залізного коня таки впіймають.

 

Що ж до міського залізничного вокзалу, то його в 1945-му році відремонтували, щоб гідно зустріти воїнів-визволителів. Однак стіни побілили абияк, та й за порядком особливо не стежили…

 

Туризм

Не кращою була ситуація і в туристичній галузі. Та й про яких мандрівників може йтися, коли за вікном ‒ Друга світова війна? І все ж у Станіславі функціонував готель «Київ». Утім, як дізнаємося зі статті в «Прикарпатській правді», особливого комфорту клієнти не відчували: кімнати без ковдр та опалення, тільки солом’яні матраци з блохами. І коштувало таке задоволення 7-10 карбованців на добу за користування ліжком. Для порівняння: 10 карбованців у той час коштував техогляд мотоцикла, трактора та причепа. До речі, вода в готелі, вочевидь, була розкішшю, адже з’являлася вкрай рідко.

 

1

 

Судячи з усього, бідолашні гості Станіслава взагалі не мали де помитися. Принаймні читачі «Прикарпатської правди» регулярно скаржилися на лазню, про що писали в гнівних газетних коментарях. Мовляв, здебільшого лазня була зачинена, а в рідкісні робочі моменти вода з’являлася тільки після втручання «банщиці». Та й то, подейкували, це було можливо, лише якщо замовити у працівниці масаж за додаткову плату.

 

Вулиця Грюнвальдська – чемпіон чистоти

Курс на чисте місто у Станіславі взяли аж на початку 1945-го року. Тоді начебто розгорнули справжню боротьбу за чистоту. Було оголошено місячник впорядкування міста після війни, планувалося очистити вулиці, двори та сквери від уламків розбитих будинків і бруду. Пізніше з’явилася постанова про дотримання санітарного стану.

 

А вже навесні боротьба за чистоту стала справою всіх жителів Станіслава. Однією з найчистіших була вулиця Грюнвальдська. Жителі домоуправлінь доглядали свої двори разом із двірниками, що часто переростало ледь не в змагання між мешканцями будинків. Принаймні, якщо вірити публікаціям у тогочасній пресі.

 

Згодом з’явилася ще одна обов’язкова постанова – про дотримання правил благоустрою міста та своєчасне прибирання вулиць. Обов’язковим було впорядкування фасадів будинків, встановлення урн для сміття та очищення від льоду й бруду бруківки і тротуарів. Тоді ж узялися впорядковувати назви вулиць та майданів, нумерували будинки, встановлюючи трафаретні таблиці єдиного зразка.

 

Як жилось у радянському Станіславі дітям?

У 1945-му році справа Палацу піонерів у Станіславі просувалася повільно. Чи то доля така, чи просто місту не щастило з різного роду палацами… Міськрада двічі ухвалювала рішення про Палац піонерів, виділила два будинки і призначила двох директорів, проте заклад ніяк не з’являвся.

 

Зате діяла постанова про правила поведінки дітей у громадських місцях. Вона забороняла дітям до 16-ти років самостійно ходити в кіно, театри та на інші видовищні заходи в усі дні тижня, окрім неділі, свят і канікул. А також після 20-ї години. Після 22.00 їм узагалі не можна було перебувати на вулиці без нагляду дорослих. Більше того, дітям заборонили кататися на ковзанах і санках по вулицях, площах і тротуарах Станіслава.

 

Ну а свято на вулицю станіславських діток прийшло на річницю Листопадової революції, коли Станіславська кондитерська фабрика отримала замовлення ‒ вісім тонн кондитерських виробів на святкові подарунки дітям.

 

Станіславське пивоваріння

Чого немає, того таки немає…

 

Жигулівське пиво 1

 

Споруда, знана у народі як пивзавод, у 1944-му році працювала за призначенням. Іншими словами, Станіслав мав справжнісіньку броварню. Лише за один місяць на ній могли зварити 12 600 літрів пива. І навіть будували плани на майбутнє: виготовляти ситро, лимонад та газовану воду.

 

Like


11.02.2016 5810 0
Коментарі (0)

05.12.2023

Кузьма Хобзей, багатолітній політв’язень радянського режиму, громадський діяч, автор книги «Тернистими шляхами», Почесний громадянин міста Калуша, депутат Калуської міськради першого демократичного скликання. Меморіальна дошка розміщена на початку вулиці, якій раніше міськрада дала ім’я Кузьми Хобзея.

575 1
01.12.2023

Подарунків на свята чекають не тільки діти, а й дорослі. Тому, знижка на купівлю оселі сподобається всім членам сім’ї.

1017
24.11.2023
Вікторія Матіїв

«Було це дуже страшно і був великий ризик. Бо якраз на Запорізькому напрямку розстрілювали колони автобусів та автомобілів», — ділиться переселенка.

3547 12
10.11.2023
Уляна Мокринчук

Журналістка Фіртки поспілкувалася з психологинею Валерією Худзіцькою та військовослужбовцем Дмитром, а також провела опитування, щоб дізнатись думки людей щодо цієї теми.

3923
02.11.2023

Компанія AURUM з радістю пропонує поринути у світ елегантності та розкоші з ювелірними виробами найвищої якості та знижками, які роблять їх ще більш бажаними.

4287
30.10.2023
Вікторія Матіїв

Про те, як стала монахинею та робить все на більшу славу Божу з журналісткою Фіртки поспілкувалася сестра Софія, яка проживає у монастирі Згромадження Пресвятої Родини у селі Гошів.

5439

Завдяки путіну, такої ганьби та приниження росія не відчувала ніколи за всю свою історію.

45

Роль і становище жінки в християнстві часто применшувалося, вважають критики християнства. Але чи це дійсно так?  

224

Розглянемо суть і роль старозавітних та новозавітних священників у контексті двох різних поглядів на це. 

673

Беззаперечно, довгі роки священники були й залишаються важливою складовою суспільства, маючи авторитет та суттєвий вплив на його думку. 

1195
07.12.2023

Ці ласощі навіть тепер, у холодну пору року, покращують життєвий тонус і загальне самопочуття.

105
04.12.2023

Під час їжі найкраще взагалі ні на що не відволікатися, максимум допустима легка світська бесіда.

265
30.11.2023

Як зазначають експерти в галузі дієтології, вживання квашеної капусти в невеликих кількостях не тільки поліпшує стан імунної системи, але і в рази знижує ризик розвитку пухлин в організмі.

62233
05.12.2023

Раніше її ім’я було Галина, після обряду облечин, яким людей посвячують у монаше життя, у церкві її називають сестра Софія.  

11268
01.12.2023

Закон про військове капеланство, який ухвалили в грудні 2021 року запустив Службу військового капеланства та змінив статус капеланів на війні.   

834
26.11.2023

Церква в умовах війни зміцнює ментальне здоров'я, допомагає стати стійкішими та подолати ті виклики, які стоять перед українською державою та її громадянами.  

793
20.11.2023

З початку повномасштабного російського вторгнення Згромадження Сестер Пресвятої Родини у Гошеві прихистили десятки внутрішньо переміщених осіб.  

5434
04.12.2023

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

13310
03.12.2023

У Брюсселі цього тижня підтвердили повне завершення процесу синхронізації української та європейської енергосистем.  

407
30.11.2023

Відбудеться саміт Європейської Ради, де лідери держав Європейського Союзу ухвалюватимуть рішення стосовно України та всіх країн, які прагнуть стати членами ЄС.  

401
24.11.2023

Діяльністю голови обласної військово-цивільної адміністрації Світлани Онищук задоволені 37%, незадоволені – 16%, майже половина – не визначилися з оцінкою.  

1235