Гайд про те, як без підготовки піднятися до одного з найкрасивіших льодовикових озер світу у найвищій частині Карпат за одні вихідні.
Як щодо того, аби наступні вихідні провести в одному з найгарніших місць у світі? Щиро кажучи, міста настільки обплели нас своїми бетонними путами, що така ідея може здатися навіть трохи божевільною. Із тягарем буденної нудьги й у задусі міської тисняви важко й уявити собі, що десь між найвищими горами Татр біля найбільшого карпатського озера хтось зачудовано розглядає форель у синій воді, дихає на повні груди й не вірить своїм очам.
Ще важче припустити, що тією людиною цілком можеш бути ти!
Магнетичне око під гірськими вершинами
Позаяк наша планета – без перебільшення надзвичайна, і ця мальовнича краса часто не така недосяжна, якою може здаватися на перший погляд. Воно може бути на відстані якихось півтисячі кілометрів від тебе – місце, де високо у Татрах над найкрасивішим озером Карпат на кілометр вверх підіймаються гори. Місце, заховане між гострими вершинами, змальоване в колоритних легендах й густо населене хвоєю та евкаліптом.
Це озеро Морське Око, визнане журналістами The Wall Street Journal одним із п'яти найкрасивіших у світі. Розташоване у польських Татрах у долині Риб’ячого Потоку (на висоті 1395 м) – на фотографіях воно виглядає доволі неприступним. І це невелика історія про те, як дістатись до нього (й вище за нього), якщо у вас немає досвіду гірських походів й абсолютно ніякого спорядження, але є зручне взуття і велике бажання. Такий собі міні-путівник з кількома невеликими, але значущими таємницями для того, аби ви побачили там значно більше, аніж інші туристи.
Планувати – означає заощаджувати
Подорож у гори починається не на вокзалі. Точкою відправлення, мабуть, є той момент у часопросторі, коли ви відчуваєте себе достатньо натхненними для того, аби трансформувати свої поліформні ідеї у конкретний план. Найперше, що треба зробити перед поїздкою – усвідомити, що похід у гори (яким би він не був) – фізично – це не відпочинок. Однак ментально – завжди катарсис і завжди народження заново. Друге, про що варто потурбуватися, це зручне взуття і наплічник. Звичайно, краще, але не обов’язково купувати туристичний рюкзак; головне – комфорт.
Щільно спланована подорож займе дві-три ночі і обійдеться приблизно у 2 тисячі гривень на особу без харчування. Один із варіантів маршруту: Львів – Перемишль – Краків – Закопане (ночівля) – Морське Око – Закопане – Краків (ночівля) – Перемишль – Львів.
Можна підшукати собі помешкання у Закопаному і Кракові завчасно на популярному сайті booking.com, а можна піти іншим шляхом. Закопане – доволі розвинене туристичне гірськолижне містечко, тож, окреме помешкання (приблизно за 65 злотих з людини) вам запропонують, щойно ви вийдете з автобусу. Ліжко у багатомісній кімнаті у хостелі обійдеться у 40 злотих. Двомісний номер у готелі – від 100 злотих з людини.
Щодо Кракова, то є цікавий спосіб для тих, хто не боїться ризикувати. Часто на тому ж сайті booking.com можна знайти хороший номер у готелі у той же день зі знижкою у 40-70% (нам вдалося винайняти номер у готелі на двох, що коштував 260 злотих усього за 90). Люди часто скасовують бронювання, вже оплативши аванс, а готелі, своєю чергою, терміново здають його зі суттєвою знижкою для того, аби він не пустував. Ліжко у багатомісному номері у хостелі можна знайти за 30 злотих.
Залізниця, вокзали і трохи неочевидних порад
Найзручніше рушати зі Львова до Перемишля потягом "Інтерсіті+". Квиток можна придбати тут (у пошуку місця призначення потрібно вводити "Пшемисль") або у залізничних касах. Вартість квитка у другому класі зі Львова – 186,75 грн. У першому – 257,45 грн. Зі Львова потяг вирушає об 11:17, а до Перемишля прибуває о 13:27 за місцевим польським часом.
Відтак, одразу після прибуття у Перемишль потрібно змінити налаштування часу, аби не плутатися і не губитися у розкладі руху.
Вагони "Інтерсіті+" дуже комфортні, особливо порівняно зі звичними потягами української залізниці: зручне розташування м’яких крісел, автоматизований вхід, смачне меню для тих, хто не встиг поснідати, і навіть розетки, якщо пощастить. Однак обіцяний швидкісний Wi-Fi – швидше легенда, ніж реальність. Перевірка документів, а, відтак, і митний контроль починається одразу, коли потяг від'їжджає від Львова.
Якщо ви мандруєте із біометричним паспортам, то достатньо вказати ціль поїздки – туризм, і, для перестрахування, маршрут чи бронювання житла (необов'язково). Також можуть запитати про достатню кількість грошей для вашого перебування в Польщі (300 злотих на людину за умови перебування до 3 днів). Однак, відверто кажучи, про такі нюанси запитують нечасто.
Трохи раніше йшлося про те, що подорож у гори починається не на вокзалі. Але коли опиняєшся на необароковому вокзалі у Перемишлі, то думаєш, що десь має починатися подорож, яка веде саме сюди. Його недарма вважають найкрасивішим у всій Польщі – бо нагадує він, радше, вишукану картинну галерею. Розглядаючи розписи на стінах, головне не прогавити свою чергу до каси – беремо квиток до Кракова. Потяг відправляється о 14:41, квиток для другого класу коштує 45 злотих. Через 3,5 години (о 18:05) він прибуває до Кракова.
Якщо раніше ви не їздили європейськими потягами, тоді польська залізниця – друга річ, яка вас здивує після перемишльського вокзалу. "Електричка" другого класу, яка повезе вас до Кракова, буде схожою на осучаснений варіант "Гогвортс-Експерсу": 6-містне купе з широкими м’якими кріслами, великі підголівники, розмежування між пасажирами, індивідуальна 230-W розетка для кожного, смітничок, дзеркало, чистота і тиша, а також екран з інформацією про час, місце перебування і швидкість поїзду та температуру повітря надворі.
За таких умов подорож не виснажує навіть у літню спеку, тож, цей "дорожній" день не принесе занадто багато дискомфорту. Навіть враховуючи те, що після прибуття до Кракова знову доведеться брати квиток. Тепер уже – наавтобус до Закопаного.
Ще одна приємність у тому, що автобусний вокзал є частиною залізничного, тож, далеко добиратися й поспішати немає потреби. Утім, не радимо купувати квиток одразу на 18:15 (через 10 хв після прибуття потяга), тому що приміщення вокзалу доволі велике і розташування платформ на автобусній станції не дуже "очевидне". Аби не запізнитися на автобус, візьміть квиток на будь-який наступний рейс, наприклад, на 18:35. Тоді у Закопане ви прибудете о 20:45. До речі, не варто турбуватися про відсутність квитків, адже після вашого прибуття до Кракова до Закопаного курсуватиме ще близько 12-ти автобусів, останній – о 22:25.
Квиток до Закопаного обійдеться у 19 злотих, якщо перевізник – "MaxBus" або "Szwagropol", чи у 25 злотих, якщо перевізник "Souter Holdings Poland". Каси розташовані у різних частинах вокзалу, і біля кожної такої частини – камери та екран, що показує завантаженість інших. Тож, надто довго стояти у черзі не доведеться.
Дорога в гори
Після прибуття до Закопаного і поселення на ніч, потрібно запланувати ранній підйом. Адже для того, аби якомога більше побачити у горах, потрібно виїхати приблизно о 7 ранку. Не всі магазини працюють так рано, тому варто пошукати кілька цілодобових ще ввечері, аби купити їжу і воду.
Цю пораду не варто ігнорувати, адже достатньо просто порівняти ціни: півторалітрова пляшка мінеральної води у Закопаному коштує приблизно 3 злотих, а півлітрова біля Морського Ока – цілих 5. Автобуси їздять дуже часто, коштують – 10 злотих з людини.
Власне й Закопане – гарне й затишне містечко біля підніжжя Татр. З горою Губалувкою, малиновим пивом, сувенірним ярмарком і оригінальними магазинами, воно однозначно вартує того, щоб приділити йому хоча б один день. Але це уже зовсім інша туристична історія.
Наша ж петляє комфортним автобусом високою дорогою і, минувши останнє гірське містечко, пірнає у соснові ліси, що густою ковдрою накривають підніжжя гір. Автобус залишає біля входу до національного парку. У касі потрібно заплатити за вхідний квиток – 5 злотих з людини.
Далі перед нами відкривається довга й рівненька асфальтована дорога до озера. Іти до Морського Ока доведеться немало – близько 12-ти кілометрів від місця зупинки автобуса. Є, звичайно, простіший шлях, але навряд чи кращий – заплатити 50 злотих і їхати на кінному возі іще з десятком людей. Однак пройти цей шлях між горами самотужки – не таке вже й складне завдання, тим паче, там усе облаштовано для зручності туристів.
Приблизно через кожні півгодини дороги – безкоштовні доглянуті біотуалети, лавочки для перепочинку, таблички з інформацією про те, скільки залишилося пройти і коли наступні туалети та своєрідні "чекпоінти".
Заради цієї дороги уже варто було подолати стільки кілометрів. Ліси з височезними соснами, найчистіше повітря і справді неперевершені краєвиди. Настільки неперевершені, що зупиняєшся фотографувати засніжені вершини, щойно вони з’являються далеко на горизонті. І лише наприкінці шляху розумієш, що саме туди – до найвищих гір – петляє ця дивовижна доріжка. Загалом пішки доведеться йти близько 3 годин.
Своїми очима на Око Морське
Краєвид на озеро, який побачите вкінці дороги, не тільки перехоплює подих, а й відкриває друге дихання, бо втому наче знімає рукою. Біля озера є заклад харчування, де можна трохи перепочити. Але, правду кажучи, від цих гірських вершин, що ховають між собою смарагдово-блакитне озеро, неможливо відвести погляду.
Морське Оро розташоване на висоті 1395 м над рівнем моря, при тому сусідні гори вищі від нього на кілометр. Глибина озера – більше 50 м, а площа плеса – 34,5 га.
Масштабність краєвиду гіпнотизує, й здається, що саме тут і зараз ти навчився бачити. Що раніше така краса просто не могла відобразитися у нашому завжди обмеженому якимись рамками сприйнятті. Враження, ніби й не ти прийшов сюди помовчати, а навпаки – увесь Всесвіт прийшов сьогодні сюди, щоб поговорити з тобою. Й у ньому все, що існує, звернене до тебе, усі твої відповіді на поверхні цієї ясно-блакитної води, а всі твої турботи (та що там? турботи цілого світу!) назавжди непорушно впали на глибоке дно.
Ці відчуття настільки яскраві, що більшості туристів їх цілком вистачає, бо ж 85% людей доходять тільки до Морського Ока. Але, піднявшись вище і побачивши більше, ви погодитеся із тим, що повертатися назад, щойно побачивши Морське Око – це злочин проти самого себе.
Що ж, найкомфортніша дорога закінчилась. Тепер потрібно обійти Морське Око з лівого боку кам’яною стежкою, що то підіймається трохи вище над берегом, то опускається прямо до блакитної води. До речі, вона надзвичайно чиста і слугує домом для величеньких рибин форелі (до 1 м). Раніше його називали Білим і Рибальським Ставом.
У лісах біля озера водяться ведмеді, бабаки, гірські козли, козулі і сарна, тож з туристичного маршруту сходити не варто. Між іншим, серед рослин, які ростуть у національному парку, 102 види охороняються, а 28 занесено у Червону книгу. Тож, ані ставити намети, ані купатися у водоймах, ані зривати рослини на території парку не можна.
Середземноморський секрет, водоспади і озера сліз
Назва "Морське око" придумана німцями, бо зверху озеро нібито нагадує величезне око. Про це місце складено багато вражаючих легенд, й справді, дивлячись на цю красу власними очима, хочеться вірити у її божественне походження.
Одна з повістей навіть пов'язана з легендою про створення світу. Начебто створюючи наш світ, Бог залишив цю місцину для Себе як рай на землі. Інша легенда розповідає про польського шляхтича Морські, його чарівну дружину і п'ятеро доньок. Бідолашний чоловік пішов на полювання і не повернувся, а віддана дружина вирушила на його пошуки. Серед високих гір вона так плакала за своїм коханим, що виплакала ціле озеро, повне кришталевої води, чистої, як її кохання. А зі сліз п'яти дочок утворились п’ять маленьких озерець неподалік.
Однак є ще фантастичніші вірування, пов’язані з Морським Оком. Місцеві жителі розповідають, що насправді водойма з'єднана зі Середземним морем довгим підземним протоком! Мовляв, колись до берегів озера прибивало частини величезних кораблів зі скарбами. Ось так завжди – чим неймовірніше місце, тим дивовижніші історії люди розповідають про нього.
Обійшовши озеро, дістаємося до місця, де Морське Око з’єднується з іншою водоймою – щоправда, не із Середземним морем, а водоспадом, що витікає з Чорного Ставу.
Чорний Став – озеро, розташоване 1 583 м над рівнем моря, під самими Рисами – найвищою горою Польщі. Аби піднятися до нього, треба пройти близько 200 метрів фактично вертикально, бо кам'янистий підйом доволі крутий і непростий.
Цей туристичний маршрут – середньої важкості, однак пройти його без спорядження – хоч виснажливо, але цілком можливо. Винагорода значно цінніша за усі докладені зусилля – сам вигляд на Морське Око з витоку водоспаду й висоти пташиного польоту перехоплює подих.
Вершини у 2,5 кілометри над синявою Чорного Ставу
Про озеро Чорний Став значно менше інформації, аніж про туристичну мекку – Морське Око. Можливо, це пов'язано із тим, що там значно менший потік туристів: мало хто з тих, хто добирається до Морського Ока, знає про Чорний Став, а доходять сюди лише 15% людей. Це льодовикове озеро надзвичайної краси. Прозорість води сягає 16-17 м, а глибина – цілих 76. Масштабність гір, що височіють навколо водойми, вражає навіть досвідчених туристів, адже нечасто побачиш вершини, що здіймаються над синьою водою на півтора кілометри.
У серпні-вересні озеро уже починає замерзати, а відлига наступає протягом травня-липня. Біля берега спокійно плавають качки, а неподалік на підніжжі Рисів між брилами каміння, зсунутого лавинами, прудко стрибає гірський козел. До речі, через рови й канави, прорізані частими лавинами і зсувами, гора отримала свою назву (від "риски").
Гора Риси (2503 м), що є найвищою в Польщі, має три вершини – дві на території Словаччини, і одна – на території Польщі. Оскільки вона розташована на межі двох держав, вона є природним кордоном між ними.
Підйом зі словацької сторони, до речі, набагато простіший і пологіший, тоді як польська частина маршруту доволі складна і без досвіду та спорядження важкодоступна. Однак в межах нашого туристичного експерименту можна піднятися хоча б на метрів 200-300 вгору до найближчого льодовика, щоб побачити Чорний Став згори. Для цього потрібно обійти озеро лівим берегом і обережно підійматися кам’янистим серпантином. Час від часу до вершини підлітає гелікоптер – прикордонники та рятівники.
Дуже високо піднятися не вийде через брак часу (хоча цілком можливо, якщо залишатися на ніч у притулку біля Морського Ока і вранці вирушати на Риси), треба уважно розрахувати дорогу назад. Близько 2,5 год потрібно для спуску до Морського Ока (цього разу, спустившись до нього, можна обійти його іншим берегом і трохи відпочити під невеличким водоспадом). Ще 2,5 год для спуску до автобусної зупинки, близько 1 год – на дорогу до Закопаного і ще близько 2,5 год – щоб взяти квиток і добратися до Кракова. Там треба поселитися на ніч, а потяг до Львова відправляється о 14:24.
Звичайно, такий варіант подорожі дійсно дуже щільний, насправді туди можна додати відпочинок у Закопаному, екскурсії Краковом і, власне кажучи, сам підйом на Риси. Однак, якщо у вас є одні лиш вихідні, ентузіазм і бажання побачити неймовірну красу, то цей варіант – більше, ніж потрібно.
Щоб розширити свої горизонти, відчути свою рівновагу і знайти собі комфорт, хоч інколи варто відважно покидати зону комфорту зовнішнього – і знайти щось набагато вагоміше. Гарної вам мандрівки!
Владислава Польчин, для Радіо МАКСИМУМ
Дуже цікава і детально описана стаття.
Актуальні ціни і час відправлення поїздів до Кракова, Закопан дивиться в свіжій статті про поїздку до Морського ока https://www.holiney.com/morskie-oko-trip/