Я не знаю, що сталося з цим континентом…

 

Текст вперше опубліковано в Die Welt 25 січня 2014 року (На УП.Життя публікується з дозволу автора)

Переклала Маріанна Кіяновська

Революціонери з Майдану збудували катапульту і бомбардували з неї міліцію. Козаки, яких ми звикли бачити як шалену кінноту, зазвичай воювали як піхота. А ще вони були фахівцями з облог. Вони будували обложні машини, які називалися гуляй-городами і слугували для подолання брам і мурів. Тепер вони будують катапульти.

Зрештою, весь Майдан і вся українська революція на фотографіях, на телебаченні і в мережі виглядає як фільм жанру фентезі, змішаний з футуристичною катастрофою. Чорний дим, палаючі барикади, революціонери, вдягнені в танкові шоломофони, лижні окуляри, будівельні і мотоциклетні шоломи, військові каски, пластиковий гірськолижний захист, протигази, маски у формі черепів і маски чудовиськ, загони сноубордистів, які рушають в атаку, використовуючи свої сноуборди як щити, розмірений бойовий стукіт по блясі, ніби у військові барабани, коктейлі Молотова, що осявають темряву, ніби комети, збудовані зі снігу барикади, які поливають водою, щоб на морозі вони застигли, перетворившись на мур.

Це схоже на страхітливий карнавал, на зловісну фієсту. А з другого боку — Мордор у чорних нерухомих лавах за прямокутними щитами, які час від часу складаються в римську "черепаху", щоби прикрити беркутівців від каміння.

Але не дай себе обдурити власним прагненням, дорога Європо. Я знаю, що ти собі уявляєш, ніби це все насправді не відбувається. Що це власне і є якийсь Мордор, якась степова Татарія на іншому континенті. Що насправді це якась там Росія, яка знову бореться зі своїми внутрішніми проблемами, тож краще не втручатися, не дражнити і не перешкоджати. Росія велика і дасть собі раду. Адже вона завжди давала собі раду.

Ми ж не можемо інкорпорувати частину Росії. А то тут же вилізе якась там Калмикія, що вона теж хоче. І як би це виглядало? З усіма тими верблюдами, юртами, буддистами і пустелею. Чи Мордовія, раз уже зайшла мова про Мордор. Ми приєднали поляків і румунів — і вже трохи шкодуємо. Крім того, вони  там палять покришки. У нас не палять покришок, бо це неекологічно. У нас не використовують дефіцитний бензин, щоби жбурляти ним у правоохоронців...

З Берліна до Києва — 1332 кілометри. До Рима — 1500. До Парижа — 1032. До Мадрида — 2300. За даними Google Maps. Але жодна карта не може передати і виміряти самотність, у якій опинилася цієї зими Україна. Під час Помаранчевої революції у 2004 році на Майдані тривало радісне свято, хоча зима була не менш дошкульна.

З Польщі приїхали тисячі молодих людей, щоби підтримувати зміни. Приїхали найважливіші польські політики. Музиканти записували пісні, артисти влаштовували хепенінги на тему "Солідарності". У Польщі помаранчевий колір був усюдисущий: шарфики, кокарди, шапки, на автомобільних антенах розвівалися помаранчеві стрічки. Здавалося, що революція — це веселе свято.

Нині, коли ситуація справді загрозлива, коли точиться справжня, а не карнавальна, битва, коли ллється кров і катують людей, над київським Майданом розлягається тиша. Навіть моя країна — така проукраїнська і схильна до участі в чужих повстаннях і революціях — очікує, дивиться, спостерігає. Ніби ці кілька шенгенських років привчили нас до холоднокровності й обережності.

Вона не рветься на барикади, як раніше. Озирається і чекає, що скаже європейська решта. Не знаю, що сталося. Ми ніби втратили віру в сенс допомоги. Тим часом там, на Майдані, відбуваються речі набагато важливіші і страшніші, ніж у 2004 році. То що? Українцям додалося віри і сил, а в нас віднялося? Бо ми вже в безпеці і ситі? Ми вже не кричимо: "Київ — Варшава спільна справа!"? Бо нема карнавалу, тільки мороз, сморід паленої гуми, бензину, чорнота ночі, самотність і страх: нападуть — не нападуть, уб’ють — не уб’ють...

Європа — тісний континент. Якщо це взагалі якийсь континент, а не просто півострів. Відчуття самотності в такій тісноті територій, націй, міст — збочене і жорстоке відчуття. Польща відчувала повну самотність (і зраду) в 1939 році. Але це було давно. Проте досить згадати оточені телевізійними камерами Балкани. Вони були такими ж самотніми — і водночас увесь світ міг дивитися, як їх віддають на поталу. Тож порівняно з 1939 роком стався великий прогрес.

Прогрес збоченості і жорстокості. Ми облудно повторювали: "Та це ж Балкани, там завжди так, їм це просто подобається". У випадку України такої облуди не може бути. На жаль, шановні пані і панове, вони там б’ються за нас. Якщо ви гадаєте, що так звані "європейські цінності" дані раз і назавжди, що це щось, що можна купити і мати, то ви помиляєтеся.

Якщо ви справді так гадаєте, то краще зразу відгородити муром цей шматок суші, цей півострів чи мисок. Зробити з нього щось на кшталт гетто самовдоволення, гаданої безпеки і порнографічного добробуту. Виставити вартових і стежити, чи не наближається решта світу, щоб нас пограбувати. І житимемо так, поки не помремо від страху, ендогамії та нудьги.

Я не знаю, що сталося з цим континентом, з його енергією, відвагою, експансивністю, цікавістю, вітальністю. Ми могли пішки зайти на край світу, плисти на інший бік планети в дерев’яних шкарлупках, не більших за залізничний вагон. Так, ми робили страшні речі, але й великі. Світ дивився на цей смішний мис на краю величезного тіла Євразії і не міг відірвати очей.

А нині ми самі стоїмо за вікном і з острахом визираємо з-за фіранок: чи часом хтось, боронь Боже, не почне "визнавати такі самі цінності". І якщо таки мусить, то хай би чимдалі. Найкраще — в якомусь Мордорі. Але це не вийде. За цінності борються. Не всім можна володіти. Цінності не можна оточити муром і вартовими. Їх не можна фортифікувати, як середземноморське узбережжя від утікачів з Африки. Не можна зупинити на східному кордоні моєї країни.

За часів комунізму у нас у Польщі була така собі загадка. Запитували: "З ким межує Радянський Союз?" Відповідь була: "З ким хоче". Те ж саме нині з Європою. Тільки Європа, на відміну від Радянського Союзу, обмежує своє сусідство. Вона відмовляється усвідомити, що цінності, які вона визнає (визнавала?), визнають і поза її номінальними межами.

Вона аж тремтить від того, що так може бути, бо це означає самі лише клопоти. Вона зменшується, щулиться, ховається за фіранкою. Навіжено підраховує зиски і збитки. Вмирає від страху за свій добуток. За свій огидний спокій, непристойний добробут, гидотне самовдоволення.

Українська зима 2014 року — це європейська катастрофа. Я дивлюся на зображення заледенілого Києва, на людей, які готові гинути за свободу, і намагаюся згадати який-небудь "європейський" порив такої ж сили за останні кількадесят років. Бачу Берлін у 1953-му, Будапешт у 1956-му, Прагу в 1968-му, Гданськ у 1970-му. Натомість якщо йдеться про оту другу частину континенту, то на думку спадає щонайбільш розпачливий протест проти загрози свободі в інтернеті. Це жалюгідно.

 

Анджей Стасюк, польський письменник, для Die Welt

life.pravda.com.ua

 


Коментарі (0)

30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

962
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2750
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

951
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1018
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1019 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3055 3

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

867

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

758

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

368

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1075
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

114
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2311
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1134
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

434
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15051
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7364
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

800
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

361
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

273
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

363
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

639
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1096