У Коломиї багато тих, завдяки кому значною мірою Україна існує і до сьогодні, попри війну, попри зусилля Росії.
Як розповідають волонтери, кілька років поспіль частину своєї пенсії 87-річна коломиянка Софія Ліщинська щотижня віддавала на потреби армії, пише Фіртка з посиланням на Коломийську міську раду.
Одного тижня принесла 500 гривень, наступного – ще, коли закінчувалися гроші – приносила хліб. Пані Софію добре знають у Координаційній волонтерській раді Коломиї і району, її пам’ятають ті, хто працював у місцевому штабі національного спротиву під час революції Гідності.
Хочу, щоб Україна зацвіла, але цвітом правдивим, - каже вона, - бо ми усі заслужили жити у сильній державі.
Вона з когорти тих, хто не жаліється на малу пенсію, не перелічує свої недуги, не вимагає піклування чи особливого ставлення. Навпаки, сама намагається підтримати тих, хто ризикує життям, боронячи рідну землю. Як може і чим може. При цьому каже, що не робить нічого надзвичайного, а те, що їй підказує серце.
