У понеділок планета Земля відсвяткувала появу 7-мільярдного жителя. Поки різні країни сперечаються за честь називатися батьківщиною цієї людини, у світі триває суперечка про те, скільки ж людей витримає наша планета.
Однак Україні перенаселення не загрожує. Гасло "Нас 52 мільйони", що використовувалося на зорі незалежності держави, вже давно не відповідає реаліям.
Понароджувались тут!
31 жовтня в світі народився семимільярдний житель. Поки за честь бути батьківщиною для "щасливчика" сперечаються дві держави - Філіппіни й Індія. У Манілі - столиці Філіппін в понеділок пройшла церемонія на честь даної події. Місцева влада впевнена - семимільярдною людиною стала Данніка Мей Камачо, яка народилася незадовго до півночі за місцевим часом. Впевненість манільців поділяє і ООН, співробітники якої привітали батьків Данніку і вручили їм грошовий приз. Однак благодійна організація Plan International, що працює в Індії, оголосила, що саме ця країна має повне право вважатися батьківщиною семимільярдного жителя планети. На думку представників організації, що базується у Великобританії, семимільярдним жителем планети стала дівчинка на ім'я Наргіс, яка з'явилася на світ у невеликому населеному пункті в штаті Уттар-Прадеш. Втім, влада Індії не наполягає на даному факті. Адже точно вказати, де і коли народився семимільярдний житель Землі, неможливо. У країнах третього світу просто не ведеться докладна статистика. А філіппінська дівчинка - лише символічний семимільярдний житель землі.
Однак проблема, пов'язана з перенаселенням Землі, не є такою вже символічною. Про неї заговорили тоді, коли на карті планети ще залишалися білі плями, а кількість усіх жителів Землі була невідома. У 1798 році англійський демограф і економіст Томас Мальтус публікує роботу "Досвід про закон народонаселення", в якому стверджує, що неконтрольоване зростання населення Землі в майбутньому може призвести до голоду. Мальтузіанська концепція була і продовжує залишатися досить популярною. З часом вона лягла в основу теорії "золотого мільярда", згідно з якою, кількість людей, які можуть відносно безбідно жити на планеті, і їм буде вистачати з надлишком всіх ресурсів, коливається близько одного мільярда людей. Всім іншим доведеться змиритися зі своєю бідністю. Фактично дана теорія виправдовує жорстке розділення світу на перший, другий і третій, а також говорить про те, що ресурси планети Земля є "загальним надбанням". Жак Атталі - французький політик і філософ, перший глава Європейського банку реконструкції та розвитку, у своїй роботі "Лінії горизонту" застерігає від прийдешніх воєн за ресурси і говорить про те, що в майбутньому впоратися з загрозами можна буде, лише створивши жорсткий політичний контроль на планетарному рівні.
І виною таких малоприємних перетворень буде зростання населення нашої планети. Вчені попереджають: Земля - не гумова. Австралійський учений Френк Феннер заявляє - вибухове зростання чисельності планети призведе до того, що до 22 століття людство просто не доживе. Інші вчені більш оптимістичні, але і вони говорять про те, що 7 мільярдів - це не межа, до кінця 21 століття доведеться відзначати народження вже 10-мільярдного жителя планети. "Наш рекордний рівень населення багато в чому пов'язаний з успіхом людства - люди стали жити довше, їхнє здоров'я (стало) кращим. Скільки людей може жити на нашій планеті? Це важливе питання, але, можливо, не дуже підходяще. Коли ми просто дивимося на цифри, ми ризикуємо пропустити нові можливості поліпшення життя", - пояснює виконавчий директор Фонду Організації Об'єднаних Націй в сфері народонаселення Бабатунде Осотімехін. А це загрожує не надто райдужними наслідками. Ще в 2003 році в ООН заявили, що до 2050 року близько 7 мільярдів людей будуть страждати від нестачі води.
Втім, у теорії "золотого мільярда" є і свої противники, які вважають, що проблема обмеженості ресурсів - надумана, а сама теорія неспроможна. "Існуючі наукові й технічні можливості людства достатні для постійного життєзабезпечення (на рівні так званого "золотого мільярда") щонайменше 10-15 мільярдів осіб. А вже подальший розвиток науки і техніки тим більше забезпечить як завгодно багато життів. Тож ми ще дуже далекі від технічної межі населення", - пише у своєму блогу Анатолій Вассерман. "Всі нинішні голод, бійки за ресурси та інші масові нещастя - плоди недоліків суспільного устрою, але не природних обмежень", - вважає інтелектуал. З ним солідарні багато світових вчених, які відзначають, що вже зараз ту ж проблему голоду можна вирішити за рахунок генно-модифікованих організмів. Подібним чином - із залученням науки - можна вирішити і багато інших проблем.
Та Україні в будь-якому випадку хвилюватися не варто. Населення нашої країни, всупереч світовим тенденціям, продовжує знижуватися.
Українці вимирають
На зорі незалежності України гасло "Нас - 52 мільйони" було одним із свідчень національної гордості. Країна, порівнянна за площею з Францією, з багатими чорноземами і сильною промисловістю мала на додачу до цього солідні трудові ресурси. Але минув час, і ось уже в Україні побоюються, що до початку наступного перепису не наберуть і 42 мільйонів. Зараз за даними Державного комітету зі статистики чисельність населення українців коливається близько 45,6 мільйонів осіб. Але з кожним днем населення нашої країни зменшується. Причина таких невтішних процесів - погіршення умов життя. Рівень смертності в Україні такий самий, як в деяких державах Африки - в середньому - 14,3 особи на тисячу населення. За цим показником, за словами першого заступника голови Адміністрації президента України Ірини Акімової, наша країна знаходиться на рівні Гвінеї і Конго. В останній державі ось уже не один рік не згасає громадянська війна, поширюються з вражаючою швидкістю хвороби, в тому числі і ВІЛ, в деяких регіонах процвітає канібалізм. В Україні ні війни, ні канібалізму, ні епідемій хвороби, ні голоду немає. Населення продовжує труїти себе алкоголем і сигаретами. За вживання спиртного та паління українська молодь котрий рік поспіль займає "почесні" перші місця в рейтингах. Ті ж з українців, хто не курить і не п'є, вмирають від неякісного медичного обслуговування, стресів, пов'язаних у тому числі і з політичною та економічною ситуацією в країні.
Українці не хочуть народжувати багато дітей. Так, за даними міністра юстиції Олександра Лавриновича, протягом першого півріччя 2011 року кількість смертей перевищує кількість народжень на 32%. Статистичну інформацію йому надали органи реєстрації актів громадянського стану Мін'юсту. В підсумку фахівці Інституту демографії та соціальних процесів Національної академії наук України прогнозують, що в майбутньому декілька українських регіонів можуть перетворитися на безлюдну пустелю. Ситуацію врятують лише мігранти. "Якщо демографічний спад в Україні триватиме, можливо, скоро Україні доведеться думати про те, як залучити потім мігрантів, щоб заповнити втрати робочої сили", - говорить представник Міжнародної організації мігрантів в Україні Манфред Профазі. Однак українців такий варіант навряд чи може спокушати. Роботи бракує і для громадян нашої країни. Ось чому з кожним роком кількість трудових мігрантів не падає. Їдуть як із Західної, так і зі Східної України. А ті українці, які залишаються, не завжди раді мігрантам з інших країн. Так, у Харкові останнім часом почастішали конфлікти між українцями і в'єтнамцями. Останні не гребували і застосуванням зброї. Однак демографи попереджають - незважаючи на такі конфлікти між мігрантами та українцями, якщо українська влада не візьметься за розум, в Україну доведеться-таки запрошувати мігрантів з інших країн. Правда, навряд чи вони затримаються в таких умовах. Як зазначає більшість демографів, Україна цікавить мігрантів лише як транзитна країна на шляху в багатий Євросоюз. Навіщо мігрувати в ту країну, яка випереджає твою рідну за рівнем смертності?
Виправити ситуацію можна, хоча українців більше не буде 52 мільйони. "Практично за всіма сценаріями розвитку чисельність населення України буде скорочуватися і старіти. Тому єдина можливість протидіяти наслідкам цих процесів - намагатися поліпшити якість населення", - пише в своїй доповіді директор Інституту Демографії Елла Лібанова. Для цього, на її думку, необхідні реформи в сфері охорони здоров'я, освіти, поліпшення соціально-психологічного клімату в суспільстві, формування та розповсюдження стандартів здорового способу життя.
А це вже - питання до української влади, яка продовжує обіцяти "покращення нашого життя вже вчора"...
Борис Рудь, news.finance.ua
