За останні кілька років ми вже не вперше, на жаль, характеризуємо місто Болехів таким невдячним словосполученням, як «місто-септик».
Два попередні обласні керівники болехівців не почули, бо не спромоглися допомогти місту визволитися із багаторічного полону нечистот. Тож 10 червня цього року депутат Івано-Франківської обласної ради Юрій Черневий від імені керівництва і депутатів Болехівської міської ради звернувся до керівництва області з депутатським клопотанням та оприлюднив сподівання, що екологічна ситуація в місті Болехові «не змусить жителів і депутатський корпус ставити питання про оголошення міста зоною лиха».
«У місті вже з 1998 року не функціонують очисні споруди, каналізаційні мережі, насосні станції, — йдеться у зверненні болехівців. — Неочищені господарсько-побутові та стічні води без знезараження скидають у водні об’єкти..."
Наше зондування настроїв у Болехові підтвердило ситуацію напруги. Міський голова Болехова, депутати міської ради і жителі міста б’ють на сполох: якщо будуть зволікати з вирішенням проблеми будівництва очисних споруд, то місто, яке свого часу Європа величала «Галицькими Атенами», свої 640-ві роковини з часу першої писемної згадки «відзначить» комунальним майданом та акціями громадської непокори...
Час іде — мільйони гребе
Свого часу, коли Болехівський лісокомбінат ще був потужним підприємством, міські очисні споруди були на його балансі й обслуговуванні. А після передачі їх на баланс міської ради комунальний об’єкт ще якийсь час функціонував, навіть попри значну технологічну зношеність обладнання. А 1998 року постало питання про закриття очисних споруд через технічну непридатність для подальшої експлуатації.
— У 2002—2003 роках, — каже перший заступник міського голови Болехова Володимир Півень, — місто виготовило проектно-кошторисну документацію, за якою вартість усіх робіт з реконструкції міських очисних споруд становила 1 млн. 100 тис. грн. Йшлося про часткову заміну каналізаційних мереж, оновлення обладнання на очисному об’єкті та водонасосних станціях тощо. і, як свідчать документи, до 2006 року для цього вже було затрачено 379 тис. 700 грн., а також ще 20 тис. грн. — з бюджету міськради. У листі від 30 січня 2006 року на ім’я тодішнього голови облдержадміністрації Романа Ткача та начальника управління екології і природних ресурсів області Миколи Приходька йшлося, власне, що для здачі в експлуатацію першої черги очисних споруд того року ще було необхідно 350 тис. грн. А загалом на 2006 рік уже було відреконструйовано 40% очисних споруд. Тож, як бачимо, було достатньо ще незначних фінансових зусиль, щоб першу чергу потужністю 200 кубометрів на добу запустити в роботу. Та цього не сталося, бо, на жаль, об’єкт недофінансували.
- А які кошти потрібні нині?
— Обладнання, яке того часу закупили, і досі зберігається на складі. Але воно вже технологічно застаріле. А каналізаційні мережі, які замінили 2006 року, без обслуговування також можуть стати непридатними. Попри те, що 2007 року проект мав бути вже завершений, у 2008—2009 роках довелося містові знову повертатися до вирішення проблеми очисних споруд і вдруге виготовляти проектно-кошторисну документацію. Зрозуміло, вже за новими розцінками. іІвартість усіх робіт сягала вже приблизно 12 млн. грн. — тобто зросла вдесятеро. 2009 року провели тендер і почалися роботи. Основним замовником було, і нині є, головне управління регіонального розвитку і будівництва облдержадміністрації. Почали із заміни міських каналізаційних мереж і колекторів та ін. Було освоєно таким чином 1 млн. 400 тис. грн. і у жителів Болехова появилася надія. Однак торік фінансування припинили, а місто таких коштів не має. Та й для області це відчутний фінансовий тягар. Місто планувало звернутися з проханням про фінансування до Державного фонду екології...
- Цього року як?
— Є перспектива, що коштів на очисні споруди ми не одержимо. Це означає, що зроблене в 2009 році знову «забалакають».
- Але ж місто має жити і розвиватися?
— Ми вже відчуваємо значні проблеми під час реалізації програми молодіжного житлового будівництва — показники Болехова, м’яко кажучи, скромні. Поясню, чому. Ще 2009 року головні санітарні лікарі області та району направили до Болехова листи про заборону початку будь-якого будівництва, поки не вирішиться проблема з очисними спорудами. Адже наші багатоповерхівки, зокрема їх підвальні приміщення, — це жах, середньовіччя: всі каналізаційні нечистоти пливуть у потоки і річки. А ще — місто в долині, нема вільних ділянок для розвитку, будівництва. Адже через відсутність очисних споруд не можна здати в експлуатацію навіть уже зведене житло. Та й який інвестор до нас прийде за таких умов?
...Соціальне збурення в Болехові, як ми пересвідчилися, не випадкове. А тривожні відомості про холерний спалах в Україні ще більше розбурхали людську уяву. «Наявність на території міста трьох кладовищ, холерного цвинтаря і скотомогильника у поєднанні з відсутністю очисних споруд і каналізаційної мережі щодня загрожує епідеміологічною ситуацією та втратою здоров’я і жителям Болехова, і регіонам нижче за течією», — йдеться у зверненні депутатів Болехівської міської ради.
На руїнах... надій
Разом з першим заступником міського голови Болехова Володимиром Півнем, заступником – Михайлом Данилюком та начальником Болехівського комбінату комунальних підприємств Іваном Турківим оглядаємо залишки колишніх міських очисних споруд — руїна. Весь метал, який можна було зрізати і продати, — розікрали, а залізобетонні конструкції поволеньки розсипаються просто неба. Як кажуть, будівництво очисних споруд треба тільки розпочати і завершити. А господарська недолугість і надії людей руйнує.
— У 2009 році, — розповідає начальник Болехівського ККП іван Турків, — коли прокладали напірні колектори, то дійшли до цього очисного блоку, де й планували провадити реконструкцію. Та як тільки почали розбирати старі конструкції, то вони посипалися. Тож вирішили створити комісію, до якої ввійшли представники проектної організації «Львівдіпрокомунбуд», управління регіонального розвитку та будівництва ОДА і Болехівської міськради. Прийняли рішення цілком демонтувати приміщення і внести зміни в проект. Так і вчинили. Ми з секретарем міської ради на той час представляли в комісії місто. Реконструкцію почали 5 жовтня 2009 року, а роботи виконувало ТзОВ «Трейдзахідбуд», яке виграло тендер.
- Що зробила ця фірма?
— Десь до кінця грудня 2009 року працівники проклали до насосної станції два напірні колектори діаметром по 110 мм, загалом 1 700 м подвійної нитки. Відтак ще збудували 650 м так званого всмоктуючого колектора, який збирає каналізаційні стоки, що самопливом течуть до насосної станції. Працювали добре, та 22 грудня роботи припинили...
- То наразі Болехів напуває ріку Гериню чим хоче?
— Звичайно. Так, як і робив досі. Роботи ж не завершили — вперлися у брак грошей.
- Проект очисних споруд, як на мене, не з дешевих. Чи раціональний він?
— Проектом передбачено пропускну потужність 400 метрів кубічних каналізаційних стоків на добу. Але щоб очисні споруди працювали ефективно, потрібно значно більше користувачів. В іншому разі собівартість буде дуже високою — як мінімум по 15 гривень за куб. Звичайно, були б очисні споруди, а споживачі знайдуться. Хоч потрібно створити людям всі необхідні умови. Та треба рухатися вперед — іншого виходу нема, місто росте. Тож рішення місцевої влади мати власні міські очисні споруди цілком слушне.
- Яким чином за такої ситуації Болехів нині виборсується з полону нечистот?
— Загалом вивозимо на очисні споруди сусідів — Долинського водоканалу. Маємо з ними відповідну угоду. Та кошти платимо шалені — по дві тисячі гривень щомісяця...
«Я миритися не збираюся...»
Складається враження, що розмови про Болехів як місто-септик влада сприймає, як страшилки для наївних. У всякому разі потуги її реагування так виглядають. Попри те, що ситуація і справді потребує невідкладної уваги і вирішення. Бо ще кілька років тому екологи сусідньої Львівської області мали претензії, що екологічна ситуація в Болехові є потенційною загрозою для санаторно-курортних водозаборів міста Моршина. У такому випадку фінансові й моральні збитки для нашої області можуть бути непередбачуваними. Та найприкріше, що жителі Болехова вже втомилися від перенасиченості не тільки нечистотами, а й обіцянками керівників різних чинів і мастей.
— Так, місто Болехів має гірський статус, — наголошує міський голова ЗенонМакота. — Це, окрім іншого, означає, що наше місто є першим отруювачем чистих гірських потоків. Наші міські землі вже перенасичені нечистотами, які починають випирати з-під землі навіть у центрі міста. Де б не зачерпнув екскаватор — пробиває каналізаційний фонтан. Будь-коли в місті може статися каналізаційний вибух. Як ви думаєте, що легше: евакуювати все місто чи знайти в державі 10 мільйонів гривень? Треба лише раз навести порядок — і забути про проблему. А не годувати людей балачками. Люди і без того через нашу керівну недолугість судяться, сусіди попересварювалися через туалети й септики... Хіба це нормально? Я добре усвідомлюю, що Болехів — це потенційна екологічна біда. Іне тільки для нашої області. Днями з ситуацією в місті знайомився заступник голови Івано-Франківської обласної ради Остап Дзеса — був на руїнах очисних споруд, спілкувався і з керівництвом міста, і з комунальниками. А також пообіцяв, що керівництво облради відстоюватиме щонайшвидше розв’язання нашої міської проблеми. Бо з такою ситуацією я як міський голова далі миритися не збираюся. І болехівці також...
газета "Галичина"
