9 листопада 1962 було прийнято відповідну постанову Верховної Ради УРСР, яким місто Станіслав було перейменовано на Івано-Франківськ.
Незважаючи на досить вагому дату ніяких офіційних урочистостей в місті не проводилося. У центральній міській бібліотеці пройшла коротка інформаційна лекція, а в Центральному народному домі провели літературно-музичну композицію «Івано-Франківськ - від старовини до сучасності».
Про причини такої скромності здогадатися нескладно. Більшості жителів Івано-Франківська тема перейменування не дуже цікава. А періодично спливаючі, в основному на сторінках місцевої преси, заклики повернути місту історичну назву «Станіслав» або «Станіславів» особливого відгуку не знаходять. Такі заклики тільки в черговий раз дають нову іскру дискусії у вузьких колах істориків та краєзнавців, яка жодними реальними діями не закінчується. Тут варто відзначити, що заклики до перейменування найбільш часто звучать ближче саме до чергової річниці перейменування або заснування міста. Причому головними ініціаторами виступають або політики суто місцевого масштабу, або громадські організації, охочі привернути до себе увагу громадськості.
Останній виток такої дискусії мав місце у березні минулого року, напередодні святкування 349-ї річниці заснування Івано-Франківська. Більшість опитаних громадських і культурних діячів, а також політиків висловилися проти повернення місту історичної назви.
Чинний мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус як тоді, так і зараз виступає категорично проти перейменування міста та повернення йому колишньої назви.
«Перш за все не треба ворушити те, що було, стріляти з рушниці в минуле, тому що можна отримати звідти зворотного постріл з гармати», - сказав мер. На його думку, назва Івано-Франківськ прекрасне, оскільки воно пов'язане з ім'ям дуже відомого і шанованого людини, пов'язаного з історією міста, в якому письменник часто бував.
На переконання міського голови, перейменування міста несе в собі серйозне фінансове навантаження на міський бюджет. Мова йде про зміну у назвах установ і підприємств, про заміну печаток і штампів, що коштує чималих грошей, які і без того є куди витратити з більшою користю.
«Втім, - зазначає Віктор Анушкевичус, - це питання не мера, ні міськвиконкому, ні міської ради. Це питання всієї міської громади, і, якщо вже комусь дуже захочеться міняти назву міста, питання це має вирішуватися на місцевому референдумі», пише golos.ua.
Судячи з усього, саме для того, щоб не давати нових приводів для дискусії про повернення історичної назви Івано-Фрнковску і не ворушити минуле, міська влада і не пробували організовувати пишних урочистостей. До того ж, в Івано-Франківську вже міцно вкоренилася традиція святкувати День міста в день отримання ним магдебурского права - 7 травня.
ДОВІДКА ФІРТКИ:
Своє первинне історичну назву місто отримало при заснуванні в 1662. Станіславом поселення назвав на честь свого сина польський магнат Андрій Потоцький, який і побудував фортецю, що стала основою міського поселення. З такою назвою місто проіснував до 1962. Перейменуванню передувала досить тривала дискусія. Як варіанти партійним керівництвом радянської України розглядалися такі назви як Сталінград-Карпатський або Сталінокарпатск. На щастя, обидва названих варіанти були відхилені.
