Депортація – це своєрідний «інструмент» боротьби, з власними страхами тих, хто займається подібним злочином, їх побоюванням за примарну владу. Ефективність подібного методу вкрай сумнівна і не витримує жодної здорової критики.
Жахливий, нелюдський акт депортації, здійснений супроти кримськотатарського народу у травні 1944 року призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. В ешелонах смерті, в місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей – жінок, дітей, літніх людей. Це був акт геноциду щодо мирного населення, щодо людей, діди і прадіди яких вклали свою працю, талант, творче натхнення в розбудову своєї малої Батьківщини – Криму.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Всього вигнано з Криму 191 044 осіб.
Ніхто не сподівався, що через 70 років історія повториться. Але події 2014 року стали новим викликом перед кримськотатарським народом і перед усією Україною. У лютому 2014-го Російська Федерація окупувала Кримський півострів, після чого продовжила вторгнення своїх військ до України.
Сам факт того, що чобіт російського солдата знов ступив у Крим, змушує згадувати жахливі історії першої анексії Криму Росією у 1783 році, більшовицького терору у першій половині XX століття, депортації 1944 року. Корінний народ Криму - кримські татари - попри все це зміг зберегтися сам і зберегти свою віру і рішучість на вільне життя і мирний розвиток на своїй історичній Батьківщині. Національний рух кримських татар, зберігаючи ненасильницький характер, досягав успіху попри всі перешкоди радянської влади, переміг і пережив її, як і переживе окупаційний режим.
І підтвердженням цього стала цьогорічна перемога Джамали на пісенному конкурсі Євробачення, яка як ніколи, потрібна українському та кримськотатарському народам, адже нею уродженка кримської землі на увесь світ заявила «Крим – це Україна».
Сьогодні обов’язок України не залишити своїх громадян напризволяще і зробити все від нас залежне, щоб кримськотатарський народ міг вільно жити в демократичній Українській державі, де цінують і поважають права усіх її мешканців, незалежно від національності та віросповідання. Свобода українського народу ніколи не буде повною без свободи і вільного розвитку кримських татар.
