Українські січові стрільці (УСС) були єдиною українською національною військовою формацією в складі австро-угорської армії, сформованою з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної української ради 6 серпня 1914 р. перебували під проводом Української бойової управи (УБУ).
Протягом двох тижнів відгукнулося 28 тис. добровольців, але на збір УСС у Стрию наприкінці серпня — на початку вересня 1914 р. прибуло тільки 10 тис., бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією.
З них австрійська влада вибрала тільки 2,5 тис. стрільців (на такий вибір вплинули й перешкоди з боку поляків), яких було поділено на 10 сотень по 250 бійців, що згодом вирушили на вистрій до Закарпаття.
3 вересня 1914 року Січові Стрільці присягнули на вірність Україні.
«Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крови. Так мені Господи Боже й Архангеле Михаїле допоможіть. Амінь», - йшлося в тексті присяги.
