У вересні 2020-го року прикарпатці Анастасії Чупрінчук виповнилося 99 років.
У 40-х роках жінка була зв’язковою УПА, інформує Фіртка з посиланням на Суспільне.
Народилася вона у селі Рівня, що у Верховинському районі. В Анастасії була велика родина. Жінка було 15-ю дитиною в сім'ї. Її батьки займалися вівчарством, мали свою полонину під горою Піп Іван.
Першим чоловіком Анастасії Чупрінчук був Петро – вчитель вечірньої школи. Теж воював у підпіллі. В УПА Анастасія пішла за ним.
"Прийшов гарний, молодий хлопець із села Красноїлля Петро Жикаляк. Бабуся розповідає, як його побачила, - одразу закохалася. Зрозуміла, що це її", - розповідає внучка Ольга Соломійчук.
Петро Жикаляк навчався у Львові. Приїхав сюди, і вони вже пішли в УПА. Чоловік постійно був у горах, а Анастасія годувала їх - була зв'язковою.
"Попри саму хату ходила з торбами. Три рази на день носила їсти партизанам. На другий день йду і думаю: "Мене заарештують". А то ні, ніхто не сказав ні слова. Дуже добрі люди", - пригадує Анастасія Чупрінчук.
Енкаведисти викрили бункер, прийшли вночі і всіх розстріляли. Вижила лише Анастасія - її поранили. Чоловіка прив’язали до коня і тягнули від гори Піп Іван до Верховини.
"Козьманюки, казала баба, здали їхній бункер. Вночі прийшли москалі, всіх там розстріляли", - каже внучка.
Все господарство жінки спалили: млини, стайні. Анастасію забрали в Сибір, двоє дітей - дочок залишилися з бабусею. На засланні Анастасія 5 років працювала на лісоповалі. Чоловіки зрубували смереки, а жінки їх обчищали.
"Сокира така тяжка. Голова велика, а сокира - на три пальчики. Думала, ніколи не прийду до хати із того Сибіру. Боже, Боже...", - пригадує Анастасія Чупрінчук
Коли повернулася додому, наступні 5 років переховувалася в людей. Потайки приходила до дітей.
Після заслання Анастасія вдруге вийшла заміж. З чоловіком прожили разом 50 років та народили ще двох дітей.
Зараз в Анастасії 55 внуків, правнуків і праправнуків.
