Українці - найпокірніший народ Європи. Він стійко приймає удари долі, але коли в нього відбирають депозит, його терпець уривається і він починає (ні не ловити банкіра) філософствувати.
Панас Мирний (мій попередник у хрестоматії) написав (до речі, непогану) повість "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" З "волами" він порівнював українців. Здавалося б вдала метафора, адже віл - це кастрований бик, проте, як з’ясувалося нещодавно, українці не ревуть й біля порожніх ясел.
Ніколи не думав, що доведеться заздрити молдаванам. Хоча, з другого боку, молдавани всього лише раз у житті вчинили як французи, греки чи британці, які бунтують щонайменше раз на рік. У той самий час українці можуть пишатися тим, що вони є найпокірнішим народом Європи.
Вкрай важливо вибрати номінацію, в якій ти завжди будеш першим. Ми, звісно, не позмагаємося з іспанцями в кориді, проте наших кастрованих биків не спровокує жоден пікадор. Ми найбільш стримані, делікатні, розважливі, незлостиві кастрати у Світі. Втім, і в нас є свої скромні розваги – маленькі вистави.
Якщо має рацію замусолений вираз і Світ справді є театр, а не просто гримерка, то Україна – аматорський театр, де кожний сантехнік грає Гамлета, секретарка – Офелію, Президенту подобається роль митрофорного протоієрея, Кабмін хоче здаватися страйкомом, менти перевдягаються на гопників, коли їм треба побити учасників вуличних протестів, які в свою чергу розмовляють як театральні критики замість кинути нарешті цю пляшку з напалмом, он запалювальний гніт вже майже згас!
Може, це зроблять за нас молдавські ґастарбайтери, вони єдині поводять себе щиро і грають, кого б ви думали? – молдавських ґастарбайтерів!
"Так всех нас в трусов превращает мысль" - коли українця позбавляють цноти він, за звичкою стійко приймати удари долі, мовчить, але коли в нього відбирають депозит, його терпець уривається і він починає (ні не ловити банкіра) філософствувати.
Проте, він ніколи не сягне метафізичних вершин, де танцює ніцшеокий Заратустра, бо основними проблемами філософії є не кредити і депозити, а "буття" і "становлення". Перед цими проблемами українець зупиняється, бо бунт є квінтесенцією буття, а повстання є вершиною становлення.
Українець живе так, ніби в нього є справи важливіші за життя. Його найцікавіші складові – пригоди, мистецтво, молитва завжди відкладаються на потім і ніколи не бувають реалізовані.
Трудящі часто запитують: а хто буде після того, як "геть усіх"? І я завжди ніяковію, бо в української нації таки жіноча психологія. Чоловік відчуває, що бунт або, скажімо, сексуальний акт цінні самі по собі, навіть якщо потім ми не одружимось.
Я відповідаю так: ви їдете в купе з хуліганом, він блює вам на голову, проливає на ваші штани самогон, забирає у вас гаманець. Якби на вашому місці був, а хоч би й француз, він викинув би хулігана з купе, але ви українець, ви задаєтеся питанням – хто буде моїм попутником після хулігана, може не фахівець, може з партії регіонів, може неголений вбивця?
Коротше, думайте собі далі, поки українська політична еліта перетрушує вашу валізу.
Улюблена теза наших воликів – еволюція краща за революцію. Це, поза сумнівом, єретичне твердження. Церква неодноразово потерпала від революціонерів, проте революція не суперечить церковній доктрині. Приміром, Церква визнає існування диявола хоча і бореться з ним.
Натомість блюзнірська вигадка богопротивного Дарвіна – еволюція – є науковою помилкою і суспільним гріхом. В основі цієї єресі ідея "природного добору" - слабкі види знищуються сильними. В той час, як революція полягає в тому, що останні стають першими. Ми слабкі і останні, і голосуємо за еволюцію. Проте досі не зникли як вид. Отже, Дарвін помилявся. А Сталін мав рацію: нас таки варто було виморити голодом.
Коли наші предки конали у тридцять третьому, багато хто з них думав: треба було йти в банду в двадцятих. Померти від кулі таки апетитніше, ніж від дистрофії. Але деякі вижили і народили дітей і сказали їм – вижити можна, якщо не пручатися.
Ми суворо слідуємо цьому заповіту.
Нещодавно зустрів Анатолія Толстоухова (представник політичної еліти, який у вільний від гноблення трудящих час видає історичні та культурологічні книжки), подарував мені розкішну ілюстровану "Хронологію України", - за останній мільйон років.
Поза сумнівом, неандерталець, що його рештки були знайдені на Півдні України, ще не в повні був правдивим українцем, проте і він, і культура доби середньої бронзи, і кіммерійці, і скіфи, і готи, і пізньорадянський партгоспактив – всі складали підвалини нинішньої України. Уявляєте, мільйон років розвитку, і в результаті ми маємо Ющенка, Тимошенко і Януковича! Почекаємо, що принесе нам наступний мільйон років еволюції. Невже повернення депозитів?
У мене є кіт і я люблю спостерігати, як у ньому природа бореться з породою. Підступна, злодійкувата, ніцшеанська котяча природа. За породою він "шотландець", йому довго прищеплювали етику стриманості, порода диктує йому не заважати хазяям, не красти зі столу, не перевертати відро зі сміттям… Вся моя діяльність спрямована на те, щоб розбудити гайдамацьку природу українця і повсякчас я програю Сталіну, який вивів сучасну українську висловуху (як мій шотландський кіт) породу.
Хай живе криза! – мій єдиний союзник, з нею ми докопаємося до ваших бандитських генів.
Хвостаті, йдіть сюди! Роститимем вам крила, рубатимем хвости.
Дмитро Корчинський,
14 квітня 2009 року:))