Не зважаючи на варягів, литовців, ляхів, які впливали на формування України, ментально ми тяжіємо до півдня. 

Ще мудрі греки в давнину радили триматися міри і уникати крайнощів.

Кожен день приховує в собі певну передосторогу. Кожен день вигамає цілей.

З тими, кого він пече – все просто. Він як і його прообраз – вогонь пекельний, пече грішників. В Єрусалимі також є аналог «вічного вогню», називається він – «геєна вогняна». Це – ворота до пекла. У вранішній християнській молитві є слова про порятунок від «вічного вогню», під яким, безумовно, розуміють вогонь пекельний. 

Чи можна стати безсмертним? Як то казали мудрі люди: Займись цігун і переконайся сам! Цігун на франківському міському озері то таки цікаво.  

Коротше, хочеш добре жити – не тицяй папірці в щілину, а на кордоні шукай шпарину. Валіза – вокзал – Валенсія!

…власне якось так після перегляду сказав про цю виставу Руслан Марцінків. І виглядало дуже символічно - п’єсу написану екс-очільником міста Хайфи дивився й голова міста Івано-Франківська.

Не натішуся філігранністю гри російських спецслужб, які пронизали кожен капіляр нашої не нашої держави. Щоб мене не занадто оскаржували у манії переслідування та занадто односторонньому баченні проблеми, одразу обумовлю, що не лише підступи ФСБ та ГРУ постійно зривають всі наші плани.

Козак мав двічі відмовитися від запропонованої Січею йому булави, а за третім разом погодитися, аби стати Гетьманом. Такий був ритуал. І новий прем’єр-міністр вчинив аналогічно. Маємо гетьмана з прізвищем Гройсман (Гриць) і козачим прізвиськом «Я вам всім покажу». Гей-гей-гей!

Америка - велика країна, яка не має ілюзій щодо нас. І нам не варто плекати ілюзії щодо неї.

Школярем я дуже хотів бути схожим до нього і теж злітати в космос. Мабуть, це було нормою для радянського школяра - БУТИ як ГАГАРІН. 

В контексті останніх подій...

Це важкий текст. Тим не менше вважаю, що його хтось написати мусить. Попри всі ризики. Одним із істотних елементів сьогоднішньої політичної кризи в Україні є окрема сольна партія ветеранші українського політикуму Юлії Тимошенко.

Таки дуже вже ексцентричний смаколик подають у цьому сезоні на сцені Івано-Франківського облмуздрамтеатру: за італійським рецептом англійського походження знаменитий данський соус у франківському приготуванні. Гамлет в гострому соусі. Незвичайна страва з присмаком комедії від соус’єра театру - молодого й перспективного режисера Ореста Пастуха за переписом від класика світової драматургії Альдо Ніколаї. Та чи насправді гострим вийшов данський соус у виставі?

Культура є наукою, до того ж геометричною.

Ми належимо до народів, які схильні асимілюватися. Нам, як і білорусам і московитам, аби лишатися собою потрібні цілеспрямовані зусилля національного уряду. Різні племена розчиняються з різною швидкістю. 

Власне таким має бути справжній аматорський театр – не вітіюватим у постановці крадених п’єс, а справжнім - правдивим у постановці гострих питань сьогоденню. Бо як кажуть на бойківській землі:  єдиного мука десєтьом наука. То краще цю муку бачити лише в театрі, а не у житті. На то і є театр…

Пост стосуватиметься російської мови, російської культури і одного "українського діяча". І може комусь дивно, але почну його анекдотом.

Спіноза задекларував Бога як Центр всех центрів. Бог є спільнотою атомів. Альо природа їхньої взаємодії находится за межами нашого розуміня, краще трикутники Архімеда та Піфагора. Потім епоха Юма. ВІН Крайній скептик. Я теж.

На щастя, на довгих дерев'яних човнах по Десні у Дніпро припливли європейці й забрали цю данину собі. За допомогою відібраних у нас меду, риби й модних на той час хвісточків лісових і річкових звіряток, вони побудували нам державу, яка складає основу нашої європейської ідентичності.

У нас, при відсутності компетентного експертного товариства, легко прокладати кабелі та дроти маніпулятивного контролю. Перетворювати специфічні поняття та гасла на інструменти задурювання, а населення – на колективного «песика Павлова», котрий мусить згідно гавкати в той момент, коли влада запалює перед ним чергову пропагандистську «лампочку».

Двадцяте століття забуло Бога і служило дияволу. Але ми, люди двадцять першого століття, навіть ті з нас, хто вірить у Бога, живемо так необережно, ніби диявола не існує. Замість боротися з ним, ми по-троцькістськи ігноруємо його. Схаменіться браття, непомічений ворог – найстрашніший!

Міська влада («Свобода») зараз поділена на дві внутрішніх групи впливу. Щоб зберегти баланс сил, Руслан Марцінків оточує себе надійними кадрами, які не потраплять під вплив іншої групи впливу.

Обидві "нації" об’єднує підозра — вони підозрюють, що живуть на «Титаніку», який вже зустрівся з айсбергом. Вони також підозрюють, що рятувальні човни давно вкрадені і продані. 

Уже десять років ми товчемо словесну воду в ступі про похід в Європу, пошук ефективного власника і т.д. і т.п.

Хай китайці працюють, цивілізовані країни торгують ефемерними речами. Вони продають споживачам поведінкові стереотипи, сенс, гламур, образи, тощо.

Лірична комедія «ЗА ДВЕРИМА БАЖАНЬ» стала для франківського режисера Андрія Кирильчука унікальною можливістю зібрати разом ветеранів франківських підмостків. … І я спробував зазирнути на малу сцену івано-франківського муздраму, а, насправді, за куліси:  а що там,  за дверима бажань.

Пошуки власного коду варто робити в своєму дитинстві, до процесу формування індивідуальності й певних особистісних принципів та іхньоі градаціі.

Чи був Сократ, якщо не було - його варто було б вигадати.

Зі зникненням аристократії, яка раніше нав’язувала смаки, телеглядачі вільно вибирають плебейське. 

Як три горішки для Попелюшки-міста, три непересічні театральні події - на початок весни у Івано-Франківську. На сцену міста  виставляли дві вистави – бідну і багату:  2-го березня чернівчани привезли Землю, а 5-го березня франківці «звили» Дідуха.

Вілунав  Відкритий театр у Івано-Франківську і у спогадах завершився гештальт. Таки непересічна ця подія була для міста. Непересічна подія для міста, але не для містян.

Кажучи спрощено, але посутньо не викривлено, маніхейство це  багатолика у часі і просторі система актуалізації зла і наділення його рисами «всемогутності».

Цю виставу останнього дня зими в Івано-Франківську дивився й син поета - Дмитро Стус і численний  чиновницький та культурний бомонд міста. Подейкують, що цей сир-бор зібрали задля втілення ідеї Анатолія Грицана і Тараса Бенюкастворити в Івано-Франківську новий театр для молоді та юнацтва.

В Івано-Франківську виставою «Храм її диявола» від київського Театру МІСТ стартував нещодавно театральний фестиваль ВІДКРИТИЙ ТЕАТР.  І тими днями містяни побачили унікальні і надзвичайно цікаві вистави як по змісту, так і за формою.  Наприклад, знаний і знаменитий  PostPlаy Театр виставляв нашумілі спектаклі “Сіра зона» та “Ополченці”. Це ті вистави, які справді варто побачити,...

ЦЯ ВИСТАВА від Галини Джикаєвої і PostPlay-театру як лебедина пісня фестивалю «Відкритий Театр» таки полонила івано-франківських глядачів. Справжня історія, котру актриса якоїсь мимолітної зустрічі в Києві записала від справжнього ополченця, виставлялася театром як одверта провокація громадської думки.

Гадаю, як справжній грузин, він добре готує м'ясо.

Минув рік. Геополітичні і геостратегічні оцінки складної ситуації, як всередині держави, так і за її межами почали поступово зводитися до  логічного спільного знаменника. Зрозуміло, що світоустрій, який панував протягом останніх століть поступово відходить у минуле, наближаючись до свого рубікону. Тієї точки, яка стане відліком неповернення. Це розуміють, як романтики, так і прагматики. Правда, хвилює інше, а саме те, що тим рубіконом стає Україна. Її територія, державні атрибути, народ.

Канта варто забути як і слово Любов.... Краще аскеза й яблука...

В участі круглого столу приймали участь нотаріуси міста Івано-Франківська, які за нововведеннями законодавства, отримали право на здійснення державної реєстрації прав в повному обсязі.

Як у нас вміють люди, які не вміють читати декларацій, ані законів, ні конституцій, подекуди взагалі не вміють читати, не знають мов, зеленої не тямлять, про що йдеться в тих чи  інших  текстах, - вміють зате затято «зрадоботити» і «зрадофілити».

Депутат облради "свободівець" Василь Попович на бюджетній комісії намагався "зарубати" запланований на літо Гогольфест у Франківську. Під приводом, що в країні війна, та й Гоголь стосунку до Франківська не має. Але тоді я не розумію, навіщо і заради чого взагалі ця війна. 

От вам і рецептура щодо зміцнення Польових структур: варто проектуючи одне, обмірковувати інше, а досліджувати третє.

Днями у виконкомі Івано-Франківська відповіли на електронну петицію «Де 3 грн. за проїзд у маршрутках?». Петиція була опублікована 8 січня цього року та зібрала 298 підписів із 250 необхідних.

Небагато надій на те, що Яценюка і Порошенка нарешті напоумить ум і совість взятися серйозно за себе і внутрішніх ворогів, відмовитися від косметології на користь реальної роботи з реформами. 

Знана у місті модель і тепер уже й громадська діячка Марися Томашевська вустами дітей просить багатого зарплатою і зисками Голову міста і громаду дати дітям гроші на обід у школі. 

Чому ми врешті не можемо віднайти логос задоволення? Бо ми є жертвами технократичного-утопічного-капіталістичного-сітьового-автоматичного кіберхаусу.

Міцні позитивні коливання як Звукова аура Дзвінниці. Я - дзвінниця. Практика самогіпнозу чи метода Карлоса Кастанеди. Важливим є пошук Нових Форм, нових організмів...

Те, що надихає, зачаровує і викликає приємну ностальгію.
Все це про дивовижне Закарпаття: палац графів Шенборнів, Мукачівський центр, перлину міста - замок Паланок та панораму Мукачева під час заходу сонця.
Краєвиди, архітектура та гостинні люди – про Закарпаття, зокрема про Мукачево, не потрібно багато говорити, краще там побувати і всю цю красу побачити на власні очі.

Треба чекати. Можна молитись.

Відповідь: Тому, що місцевій гебні для відмивки репутації рекетирів, кришувальників злочинних бізнесів, хабарників і т.д., треба було імітувати якусь діяльність на захист держави. Тому що місцевому бидлу, хворому на диванний патріотизм, потрібна була жертва.

Привітно, смачно та весело. Фестиваль "Червене вино - 2016" відбувся у Мукачево. Відвідали його гості практично з усіх міст України, а також іноземці. Окрім вина, продавали різні види сирів, бринзу, мед, речі ручної роботи. Всі охочі могли пройти дегустацію вина.

"Церква стримувала прогрес, пригнічувала свободу думки, переслідувала вчених" - одна з улюблених тем сучасної публіцистики. Дрімуче пострадянське суспільство ковтає. Дивно, що це пролазить також і в Європі.

Останнім часом про Буковель пишуть особливо багато. Це й не дивно, адже в Україні це єдиний гірськолижний курорт світового рівня. Хтось говорить, що Буковель це елітний відпочинок, недоступний пересічному українцю, а хтось ламає стереотипи і планує своє зимове дозвілля заздалегідь.