"Війна — це хіба не мотивація?": військовий з Івано-Франківська Олег Стефанишин про шлях у війську, тил та мобілізацію

Іванофранківець Олег Стефанишин до повномасштабної війни працював торговим представником будівельної компанії.

Втім, повномасштабне російське вторгнення на територію України абсолютно змінило його життя.

Про волонтерську діяльність на початку великої війни та чому вирішив стати на захист країни, військовий 4-ої окремої танкової бригади Олег Стефанишин поділився з журналісткою Фіртки.

«Коли розпочалась повномасштабна війна, ми з дружиною почали активно займатись волонтерством, допомагати з пошуком одягу для переселенців, харчами та всім іншим.

Я відчував, що все це, звісно, добре, але в голові звучало, що можна зробити більше. Тому одного дня батько зателефонував мені й повідомив, що приходили з сільської ради та запитували за мене. Тоді я зрозумів, що це знак», — каже Олег Стефанишин.

За словами військового, відразу після доленосного дзвінка він пішов у військкомат, де побачив чергу з людей, які теж вирішили стати на захист Батьківщини.

«Я побачив кілометрову чергу козаків, які були готові йти воювати та битися за всю Україну. І тут трапилося дещо цікаве. Там я зустрів друга дитинства, який стояв вже на подвір’ї військкомату, а моя черга була все ще за кілометр. 

Я, напевне, ніколи не забуду страху в очах моєї коханої дружини, коли вийшов якийсь лейтенант і сказав: «10 осіб, хто не служив та хочуть служити — крок вперед» — і я якось автоматично вийшов.

Так, за годину часу я потрапив у військо, попри чергу в кілометр. До речі, мій друг, який стояв за 10 метрів від дверей військкомату, зміг попасти в армію аж через місяць, оскільки дуже багато людей тоді було.

А далі десять днів у мене було навчання у Львові, і я став танкістом», — додає військовослужбовець.

Як зазначив Олег, спочатку в армії доводилося робити все, що казали.

«В армії на самому початку не було такого як посада і задачі, ми всі робили все, що нам казали і крапка.

Зараз я виконую обов’язки скарбника бригади. Для мене, як для програмного інженера, розібратися в бухгалтерії виявилось складніше, ніж я міг подумати.

Робота відповідальна та вимагає дуже багато сил і енергії. Але я не скаржусь, не маю права. Зараз мої задачі — це всі гроші нашої бригади. Тому я розумію, що не маю права на помилку чи на затримку взагалі», — розповідає Олег.

Війна виснажує кожного, а особливо військових, проте Олег пригадав й приємні спогади.

«На початку війни було дуже важко, ми не бачили своїх сімей взагалі. Але одного разу мій командир взяв мене у відрядження в Черкаси аж на два тижні, куди без вагань і роздумів зразу поїхала і моя дружина. Це був прекрасний, теплий момент і нарешті змога обійняти її після такої довгої розлуки.

Але це не та історія, історія почалася майже через місяць. Ми були в зоні бойових дій, кожного дня вибухи, прильоти, постріли. Морально надзвичайно важко. Але одного дня я отримав повідомлення від дружини, в якому вона написала: «Ти будеш батьком» — і я вже нічого не чув навколо.

Я пам’ятаю, як у мене тряслися руки, я набрав Лілю (дружину — ред.) на відеодзвінок і не міг стримувати ні радості, ні сліз. Цей день був для мене найкращим днем мого життя.

А загалом приїжджати додому — це найкращі моменти у похмурих буднях, адже є змога побути з рідними», — додає військовий.

Олег Стефанишин каже, часом дивується, коли чує про втому від людей з тилу.

«З одного боку, приємно, що у відносно безпечних місцях вирує життя, але з іншого — війна зачепила тільки ті сім’ї, які чи мають когось на війні, чи втратили когось там.

Але можу сказати, що, бувши у відпустці і сидячи у кафе, було гидко чути від відвідувачів, що вони вже втомилися від війни. Люди дуже швидко переходять на сторону зла, чим більше допомагають ворогу, ніж Україні.

Як на мене, якщо ти не можеш, боїшся, не хочеш, то твоя задача — мовчати. Просто мовчати й все. Тому я більше дотримуюсь думки не звертати на таких людей уваги та не витрачати свої нерви».

Іванофранківець переконаний, що мобілізація необхідна, адже у війську бракує людей.

«Як на мене, мобілізація зараз відбувається так, як має бути. На початку війни ми встали та пішли боротися, і нікого не "пакували" в буси, чи не так?

А через 2,5 роки, коли нам потрібна допомога й нам потрібні сили, всі ховаються по домівках. А що робив тил весь час? Хтось навчився літати чи управляти дроном? Хтось, можливо, навчився розміновувати чи паяти? Чи, може, збирати ті дрони? Ні, всі сиділи та сподівались на «2-3 тижні», а зараз чомусь звинувачують всіх, окрім себе.

Про методи ТЦК багато можна що казати, але, чесно кажучи, не хочу. Нам дають зброю та техніку західні партнери, але без людей ця техніка просто металобрухт. Тому люди завжди потрібні.

А на рахунок мотивувати — це взагалі смішне запитання. Чому у війну хтось має когось мотивувати? Війна — це хіба не мотивація? Це запитання взагалі не можу навіть розглядати. Поїдьте в Харківську область і мотивуйтеся.

Саме тим, хто шукає мотивацію, можу нагадати слова Вінстона Черчиля: "Мене часто запитують: "За що ми боремося?". Можу відповісти: "Перестанемо боротися — тоді дізнаєтесь"».

Стосовно людей, які проявляють сьогодні бажання вступити до лав Збройних Сил України відгукується позитивно та з впевненістю розповідає, що повністю підготувати себе до війни майже неможливо.

"Для тих, хто думає піти та бути корисним в ЗСУ моя порада — йти і здобувати якусь професію корисну для ЗСУ, медичні знання, управління дронами, ремонтні роботи техніки, кухарі чи водії.

Краще бути готовим, хоча це і здається майже неможливим».

Після перемоги України Олег Стефанишин планує обійняти свою сім’ю та якнайбільше часу проводити із ними.

"Подякую дружині за всю ту підтримку, розуміння та тепло, які відчував весь цей довгий шлях".


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

Військовий облік: чи мобілізують всіх, хто оновив дані та що загрожує тим, хто цього не зробив


04.09.2024 Тетяна Сорока 2499
Коментарі ()

31.07.2025
Павло Мінка

Фіртка неодноразово викривала проблему булінгу в школах Івано-Франківської області. У продовження теми ми поспілкувалися із нальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Сергієм Безпалько та дитячими психологами.    

402
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

1718 4
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

1820
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

829
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3502
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21502

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

727 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

404

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

1040

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2405
25.07.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

2179
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

422
16.07.2025

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

12067
01.08.2025

На вихідних, 2-3 серпня, відбудеться XIII Всеукраїнська Патріарша проща до Крилоса.  

160
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

701
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

378
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

1025
23.07.2025

Програма промоції читання «Текстура» спільно з «Видавництвом Старого Лева» запрошують на розмову довкола абетки-енциклопедії «Антонич від А до Я» — книжки, що розповідає про поета, закоханого у світ, сонце й слово.  

295
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

1864 1
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

621
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1644 7
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2432 4