Від ефективності роботи ювенальної превенції залежать безпека, здоров'я, а часом й життя дітей.
Працівники цього поліцейського підрозділу покликані попереджати та протидіяти випадкам вчинення правопорушень щодо дітей, працювати з неповнолітніми, які переступили рамки Закону, розшукувати зниклих дітей, запобігати дитячій бездоглядності, тобто захищати законні права та інтереси дітей.
Про особливості служби прикарпатської «дитячої поліції» кореспондент «Фіртки» поспілкувалась з начальником відділу ювенальної превенції УПД ГУНП в Івано-Франківській області підполковником поліції Аллою Бойчук.
Який рівень дитячої злочинності в області?
На Прикарпатті її рівень не зростає у порівнянні з попередніми роками. Разом з тим, працівники поліції не зменшують зусиль щодо протидії вчиненню неповнолітніми правопорушень, зокрема кримінальних.
Щодо статистики: за 10 місяців 2018 року неповнолітніми та за їх участю на території області скоєно 112 кримінальних правопорушень. Переважають крадіжки – їх 61. За цей час підлітки вчинили 12 хуліганств, 8 грабежів та стільки ж незаконних заволодінь транспортними засобами. До адміністративної відповідальності з початку року притягувалися дві сотні дітей – неповнолітні, яким вже виповнилося 16 років. Якщо дитина не досягнула 16-річного віку, то адміністративну відповідальність несуть батьки.
Загалом на батьків за цей період складено майже 800 адмінпротоколів. Причини різні: дитина вчиняє правопорушення, самі батьки не беруть участі у вихованні дитини – зловживають алкоголем чи не дбають про забезпечення умов проживання. Також у цьому числі випадки, коли дитина вчинила кримінальне правопорушення, але не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Тоді відповідатимуть батьки.
Чи є у нас статистика зниклих безвісти дітей?
Пошук зниклих неповнолітніх – це один з пріоритетних напрямів діяльності ювенальної превенції. Від початку року в Івано-Франківській області в поліцію надійшли повідомлення про зникнення 99 дітей. Усі діти розшукані. Вони повернуті батькам або поміщені до центрів соціально-психологічної реабілітації, тому що причини втеч можуть бути різними. Зазвичай діти тікають через конфлікти в сім’ях. Трапляється, що підлітки залишають домівку через нерозділене кохання чи хлопці тікають з дівчатами, або ж дівчата - з хлопцями.
Хочу наголосити, що про факти зникнення дітей слід не зволікаючи повідомляти поліцію. Чим швидше ми отримаємо інформацію, тим більше шансів знайти дитину живою та неушкодженою.
Ви проводили зустрічі з директорами шкіл, які проблеми озвучували вони?
Для нас дуже важливо налагодити взаємодію з навчальними закладами. Це не тільки школи,але й професійно-технічні заклади, коледжі. За кожним з них закріплений працівник ювенальної превенції, укладено угоди про співпрацю. Поліцейські проводять профілактичні заходи з дітьми, які перебувають на обліку, з дітьми із девіантною поведінкою, а також проводять профілактичні бесіди з учнями на різні теми.
На таких зустрічах з керівниками навчальних закладів ми обговорюємо проблеми, які турбують як директорів, так і працівників поліції. Приміром, присутність сторонніх осіб на території школи, особливо у вечірній чи нічний час. Це, зокрема, актуально для шкіл Івано-Франківська. Тому ми обговорювали можливість встановлення по периметру навчальних закладів камер відеоспостереження.
Наступне питання – проблема шкільного булінгу. Важливо наголосити, що дирекція школи чи училища не повинна замовчувати факти вчинення правопорушень чи конфліктних ситуації, які можуть мати тяжкі наслідки. Адміністрація закладу зобов’язана повідомляти працівників поліції про такі ризики.
Щодо булінгу, то зрозуміло, що прояви жорстокості,конфлікти між дітьми були й раніше, але саме зараз вирішенню проблеми систематичних цькувань, принижень у шкільному середовищі надається особливе значення. Минулого навчального року на Прикарпатті таких фактів було зафіксовано 12. У чотирьох випадках були відкриті кримінальні провадження за заподіяння тілесних ушкоджень та за хуліганство. У дев’ятьох випадках дітей притягнули до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство.
Хочу звернути увагу, що у липні цього року зареєстровано законопроект, за яким вводиться нова стаття в Кодекс України про адміністративні правопорушення. Цим законопроектом визначається конкретно, що таке булінг та передбачена відповідальність як для дітей, так і для батьків та педагогів. (2 жовтня Верховна Рада підтримала законопроект №8584 в першому читанні - ред.)
Якщо, до прикладу, до нас поступило повідомлення від батьків про вчинення в школі такого насильства відносно дитини і батьки попередньо зверталися до адміністрації навчального закладу, дитина жалілась вчителю, класному керівнику чи психологу і поліцію не повідомили – це вже є складом адміністративного правопорушення.
Зараз по тих випадках, по яких поліція проводить перевірку, ми інформуємо освітян. Нещодавно у нас був випадок, коли дев’ятикласник сам звернувся за допомогою до нас. Ювенальні поліцейські почали працювати з ним і виявилось, що протягом місяця дитина зверталася з цього приводу до вчителів, але у закладі не вжили жодних заходів. Тому, якщо педагоги не можуть самі припинити правопорушення чи просто не реагують на проблемну ситуацію, викликайте працівників поліції, які відповідно до своєї компетенції проведуть перевірку.
Ще один напрямок взаємодії – виявлення випадків, коли діти не приступили до навчання. З’ясовуємо, з яких причин це сталося та притягуємо до відповідальності батьків. Також адміністрації загальноосвітніх закладів зобов’язані повідомляти про те, що дитина 10 днів підряд не з’являється на навчанні без поважних причин. Наразі маємо півсотні таких повідомлень. Є ситуації, у яких в інтересах дітей їх вилучають та поміщають до центру соціально-психологічної реабілітації, де їм забезпечується право на здобуття освіти.
Зараз ще є таке поняття, як постановка на облік?
На профілактичному обліку в нашій області наразі перебуває 110 дітей, з них в Івано-Франківську – 17 дітей. Причини - різні. По-перше, це діти, які вчинили кримінальне правопорушення і їм оголошено про підозру. Друге - коли вже є вирок суду про визнання вини у вчиненні кримінального злочину. Третьою причиною є повторна, тобто більше двох разів протягом року втеча дитини з дому. Далі – якщо протягом року два чи більше разів дитину притягували до адміністративної відповідальності. На обліку також перебувають неповнолітні,які вчиняють домашнє насилля. У нас зафіксовані такі випадки, коли підлітки вчиняють насильство щодо батьків, сестер. Крім того, на облік ставимо тих, які притягувались до кримінальної відповідальності і звільнені з місць виконання покарання.
На кожного неповнолітнього у нас заведена обліково-профілактична справа, з навчального закладу ми витребовуємо соціально-психологічну характеристику та розробляємо заходи роботи з дитиною. На сьогодні маємо 6 неповнолітніх, які закінчили школу, але наразі вони ніде не навчаються та не працюють. Ми направляємо інформацію про них у центр зайнятості, щоб там провели відповідну роботу і запропонували якісь варіанти цим дітям.
Наскільки гострою зараз є проблема наркотиків в навчальних закладах?
Ця проблема, на жаль, актуальна і для дитячого середовища, і для молодіжному. Мусимо визнати, що наркотики стали доступнішими і дуже прикро, що діти спокушаються на них. Зараз ми працюємо з п’ятьма дітьми в Івано-Франківську, які практично уже залежні. Мова йде про учнів училищ. Серед них є й такі, стан яких доволі тяжкий, адже вже відбулися певні порушення психічного здоров’я внаслідок вживання наркотичних засобів. В таких ситуаціях дуже прикро, що батьки своєчасно не звернули увагу на зміни у поведінці дитини.
Щоб не допустити таких трагедій, працівники ювенальної превенції намагаються проводити якнайширшу просвітницьку роботу серед учнівської молоді. І це не лише лекції про шкоду наркотиків, а й відео зі свідченнями з перших уст «живих» історії від раніше залежних людей про те, як вони стали на цей шлях, як шкодують про це. Таке спілкування дає кращий результат.
Чи реєструвались випадки зберігання наркотиків дітьми?
У цьому році в нашій області четверо неповнолітніх притягнуті до кримінальної відповідальності за зберігання наркотиків, ще 8 неповнолітніх були притягнуті до адміністративної відповідальності.
Чи фіксувались в цьому році випадки сексуального насильства?
На жаль, так. Від початку року за такими фактами було розпочато 8 кримінальних проваджень. Серед них 2 згвалтування, 2 випадки статевих зносин з особою,яка не досягла статевої зрілості, та 4 розбещення. Всі особи, які вчинили розпусні дії, арештовані.
Слід також зазначити, що чотири кримінальні правопорушення вчинені родичами відносно своїх рідних або прийомних дітей. Щодо віку постраждалих – це діти 6 та 7 років, а також 14-15 років. Головне в таких ситуаціях - не мовчати, тому що такі злочини дуже важко виявляти, особливо, якщо вони вчиняються в колі сім’ї. Зважаючи на це, матерям варто звертати увагу на зміну поведінки дитини, на появу тілесних ушкоджень.
Як працює «Зелена кімната»?
Така методика розрахована на роботу з дітьми, які стали жертвою злочину, приміром булінгу чи домашнього насильства. В ювенальній превенції розглядаються заяви, до прикладу, коли батьки не можуть «розділити» сина чи дочку навіть тоді, коли вже визначено місце проживання дитини судом. Наприклад, дитина повинна проживати з матір’ю, але вона не хоче, утікає від матері до батька. В цьому випадку ми рекомендуємо звернутися в центр психологічної допомоги «Серденько», адже там працюють психологи, які надають кваліфіковану допомогу та діагностику, за результатами якої ми вже можемо приймати певне рішення. Трапляється, слухаючи дитину ми розуміємо, що вона говорить під тиском котрогось з батьків і ми не можемо з’ясувати, як буде краще саме дитині.
Також важливо, що психологи центру в будь-який час готові працювати, оскільки багато випадків затримання неповнолітніх відбуваються у вечірній чи нічний час. Або ж вони долучаються, якщо необхідний супровід в суді. Дуже добре, що на території міста є хоча б один такий заклад.
Минулого року розголосу набула смертельна гра «Синій Кит», потім були чутки про нову гру «МоМо». Яка ситуація зараз з цим?
Ця загроза приходить до нас з-за кордону. Це гра на психіці дітей. У нас, на жаль, також були зафіксовані такі випадки. На Яремчанщині хлопчик дійшов практично до завершального етапу, говорив, що йому уже непотрібні ніякі куратори, запевняв, що готовий піти з життя. Величезне щастя, що ми довідалися про нього і встигли втрутитися. Його помістили у центр соціально-психологічної реабілітації, з хлопцем працювали психіатри й психологи, працівники притулку не спускали з нього очей практично цілодобово. А виявилося, що причиною такої його поведінки була самотність та відчуття непотрібності. Для того, щоб привернути до себе увагу, одинадцятикласник різав собі руки.
Якщо звернути увагу на дітей з неблагополучних сімей, дітей, які відчувають себе одинокими, у них практично у всіх подряпані руки. Чому? Бо болить душа. І для того, щоб якось втамувати душевний біль вони завдають собі фізичного болю.
Цьогоріч в області фіксувались випадки самогубств?
У цьому році вчинив самогубство хлопчик у Бурштині. Він був однією дитиною в сім’ї. Найімовірніше, причиною його вчинку стало те, що він комплексував через зовнішній вигляд. Він навіть вирізав своє зображення на усіх фотографіях в родині.
Торік дитячих самогубств було шість. В одному випадку дитина пішла на такий крок після того, як їй не купили велосипед. В іншому - мама за кордоном, дівчинка з сестрою залишилася з бабусею, і бабуся дорікнула онуці, що вона пізно повернулася додому. Ще в одному - бабуся звинувачувала онука, який закінчував школу, у тому, що його мама поїхала на заробітки, щоб заробити на навчання сина. І хлопчик не витримав приниження та постійного цькування та скоїв суїцид.
На що потрібно звернути увагу батькам?
Найперше - потрібно розмовляти з дітьми, треба стати для дитини другом. Звичайно, повинен бути й контроль, дитина повинна розуміти де є межа, що не можна, а що можна. Але найгірше, що у тих дітей, з якими ми працюємо, як правило немає поваги до батьків. І в цьому винні, в першу чергу, самі ж батьки, які зводять процес виховання та спілкування лише до постійних дорікань.
Або ж інша проблема – соціальна. Коли батьки виїжджають на роботу за кордон, бабуся, дідусь залишаються з дітьми і в них основне, щоб онуки були не голодними та чистими. А те, що тривожить дитину, чим вона живе ніхто не знає. Коли ж дитина зникає з дому і ми розпитуємо, виявляється, що ні бабуся, ні дідусь не знають, куди вона може податись, фотографій зазвичай немає. Це величезна проблема. Навіть виїжджаючи за кордон не з доброго життя, батьки повинні тримати зв'язок з дітьми, хоча б у телефонному режимі, у скайпі. Дитина повинна постійно чути батьків.
До прикладу - випадок у Надвірнянському районі. Мама поїхала на 5 років на заробітки і повернулася, коли сину було уже 15. Намагаючись пояснити причину непорозумінь з сином, вона почала перелічувати, що за зароблені кошти йому купила за цей час. Хлопець просто все залишив і пішов з дому. Ми доставили його у притулок, а він крізь сльози каже: «Я буду жити тут, мені не потрібно дорогих телефонів, речей і так далі. Я просто хочу маму».
Я щиро переконана, що всі проблеми з дитиною, модель поведінки дитини починаються з сім’ї. Якщо дитина бачить у родині насильство, неповагу дорослих один до одного, то вона, скоріш за все, так само й себе моделюватиме і переноситиме таку поведінку в школу, в інші колективи та стосунки.
Розмовляла Олена Британська