Комісія з питань захисту прав дитини, до роботи якої наразі багато претензій, довго і неправомірно-нудно пережовує одне й те саме рішення. І ця «комісійна жуйка» розтягується на роки. «Справа п’яти хвилин» вилилася в судову справу, яку комісія з захисту прав дитини фастригує білими нитками.
Ще минулого року Фіртка розповідала про прикарпатця Сергія, у якого теща, після смерті дочки, забрала дитину і навідріз відмовляється віддавати дитя батькові. Як виявилось, сторони і досі не можуть дійти згоди і історія має продовження...
Судова метушня почалася після смерті дружини Сергія Садовського, який приїхав забирати свою рідну дочку від тещі, яка проживає в Коломийському районі. Та, навідріз відмовилась повертати онучку законному батькові. Мотивуючи свою відмову тим, що раніше зять вів асоціальний спосіб життя.
В минулому 43-річний Сергій був наркоманом. Та вже три роки поспіль чоловік знаходиться на замісній терапії. Вона не усуває наркотичну залежність, але дозволяє вести нормальне життя - завести сім'ю і знайти роботу. Всі ці роки Сергій перебуває на обліку в Івано-Франківському наркологічному диспансері, до того ж без жодного порушення. Він є взірцевим прикладом того, як працює замісна терапія. Так вважає і головний лікар того ж таки диспансеру.
Коли, ще з самого початку, Сергій приїхав до Коломийської міліції , щоб з їх допомогою повернути доньку, міліціянти запевнили його, що це «справа п’яти хвилин» і йому нема чого хвилюватись, вгамувавши таким чином стурбованість і тривогу чоловіка.
Та поява міліції ніяк не вплинула на тещу Сергія. Відтоді й почався судовий «заміс». Справу було заведено в жовтні 2014 року і сім місяців її розглядав Коломийський суд. На першому суді, де розглядалось повернення дитини батькові, комісія зазначила, що підстав НЕ повертати дитину не має. І ніхто тоді це рішення комісії не оскаржував.
В квітні 2015 року розгляд справи в Коломийському суді призупиняється і Гуцуляк Ольга Михайлівна, теща Сергія, подає позов в Івано-Франківський суд, вимагаючи взагалі позбавити його батьківських прав.
Стаття 164-та сімейного кодексу України по позбавленню батьківських прав чітко передбачає певні підстави, по яких можна це зробити. Це шість пунктів, жоден з них не компрометує Сергія. Всі свої батьківські обов’язки чоловік виконує і не ухиляється від них. Тобто немає жодних юридичних підстав для позбавлення його батьківських прав.
На першому засіданні івано-франківська комісія дала позитивне рішення на користь батька. Потім передумала.., і на двох інших - продовжила «розжовувати» одне й те саме питання, яке було розглянуто ще в Коломиї всього за один день.
Судова практика показує, що рішення комісії є рішенням суду, тому вона має вагомий вплив на судовий процес. Комісія надає свій висновок суду, який розглядається як доказ. Тобто суть не в суді, суть в комісії.
Перший висновок комісії стосувався того, чи повертати дитину по місцю проживання, тобто батькові, оскільки дочка прописана саме у нього. А тут він стосується уже доцільності позбавлення батьківських прав.
«Факти ті самі, вони не змінились з 2014 року, ніяких нових документів не було подано. Спочатку, всі дев’ять членів комісії одноголосно виносять рішення не позбавляти чоловіка батьківських прав, але потім ті саміпредставникикомісії починають міняти свою думку. І після того, як комісія повідомила про недоцільність позбавляти чоловіка батьківських прав, на неї почали тиснути. Почались дзвінки від різних посадовців в тому числі і до Михайла Вереса, який є головою комісії. Вони наполягали на тому, що комісія прийняла неправильне рішення. З правової точки зору з засіданнями комісії все було нормально, та члени комісії діють не в рамках правового поля, проявляються фактори й ознаки корупції, тому що іншим чином дії комісії пояснити неможливо. Або це груба некомпетентність, що виключено», - розказує про свої небезпідставні підозри адвокат Сергія.
Комісія неочікувано вирішує переглянути своє рішення, офіційною версією якої є бажання позивачки додати нові матеріали до справи, які, на її думку, мають важливе значення для прийняття об’єктивного рішення в інтересах дитини. Хоча ці документи можна було подати ще в лютому, коли призупинили судовий процес в Коломиї. В результаті жінка так і не подала ніякі документи. Через це засідання знову перенесли.
«Хоча логічно було б повернутись до попереднього рішення комісії на користь батька, бо наразі розглядати нема чого і рішення залишається в силі, - коментує адвокат, - на другому засіданні Михайло Верес пропонував знайти компроміс між позивачами, а вже на третьому - комісія була категорично налаштована проти батька дитини. Складається враження, що вона вже все вирішила, ще до закінчення судового розгляду».
І дальше, продовжується переливання з пустого в порожнє.
Михайло Верес додав, що на попередньому засіданні комісії головний лікар Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру Валерій Скопич, охарактеризував батька дитини більше з практичної точки зору і потрібно звернути увагу і на юридичну сторону питання.
«Тобто комісія визнала, що в першому рішенні юридичну сторону вона взагалі не розглядала. На основі чого вони тоді приймали перше рішення?” ,- дивується адвокат.
Головний лікар наркологічного диспансеру дав позитивну характеристику батькові дитини і детально описав стан його здоров’я: «спостерігається позитивна динаміка у його лікуванні, також він має намір в майбутньому «зійти» із замісної терапії, він не несе ніякої небезпеки для своєї дочки і може бути повноцінним батьком».
Також лікар пояснив, що 19 000 людей в Україні приймають замісну терапію, але це не означає, що всіх їх треба позбавляти батьківських прав.
Нещодавно на лікаря відкрили кримінальну справу.
Після того, як справа з висновком лікаря «не вигоріла», комісія придумала нову зачіпку.
Вона вирішує поспілкуватися безпосередньо з дівчинкою, і визначитися з ким їй комфортніше. Лише тоді приймати обґрунтоване рішення.
Дитині 15 липня виповнюється шість років. Згідно закону, її думка не має враховуватись взагалі, ні судом ні комісією, бо до десяти років дитина вважається психічно нестабільною. З точки зору психології вважається, що тільки з 14-ти років дитина може самостійно приймати рішення і усвідомлювати його значення.
«Комісія вишукує підстави для того, щоб позбавити батька його законних прав абсолютно безпідставно. Закон говорить, що думка дитини враховується з чотирнадцяти років і в окремих випадках - з десяти, про шестирічну дитину мова взагалі не йде. Звичайно, коли дитина майже рік проживає окремо від батька, то вона і не скаже, що хоче жити з ним, чого й добивається комісія. На основі думки дитини комісія намагається побудувати стратегію, аби позбавити батька його законних прав. А шестирічну дитину можна легко налаштувати так, як буде вигідним для когось. Навіть якщо дитина скаже, що не хоче проживати з батьком, то й за таких умов позбавляти прав батьківства нема за що», - пояснює адвокат.
Дівчинка пройшла психологічне обстеження, яке провела практичний психолог Центру практичної психології та соціальної роботи управління освіти та науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Ірина Рошак. На обстеженні були присутніми лише психолог та дівчинка.
Результат психологічного обстеження показав, що дитина нейтрально відгукується про батька, без проявів яскравих емоцій та під час бесіди не охоче розповідає про нього.
«Хоча це може бути нормальною реакцією дитини, бо майже рік вона не проживає з батьком. І хоча бабуся негативно налаштовує онучку проти тата, вона все одно висловлюється про нього нейтрально», - підкреслює адвокат.
Рішення комісії має затвердити Виконавчий Комітет, але коли вона його подасть, невідомо.Сама ж комісія затягує судовий процес. Наступне її засідання призначено на 8 липня.Хоча голова комісії, Михайло Верес, з 1 липня пішов у відпустку.
«В судовій практиці був випадок, - доводить до відома адвокат, - коли після смерті дружини комісія віддала дитину батькові-наркоману після того як він став на замісну терапію, тобто він був діючим наркоманом. А у даному випадку, батько вже декілька років знаходиться на цій терапії, до того ж без порушень, і комісія ніяк не бере до уваги його позитивне лікування і щире бажання повноцінно виховувати дочку».
Сергій навіть пропонував прокурору купити тест на визначення вмісту наркотичних речовин в організмі і пройти його просто в його присутності. Прокурор промовчав.
Феміда в даному випадку не тільки сліпа, вона ще й німа.
«Наперекір усім, я продовжую переходити на зелене світло»
Наркоманія була тільки приводом, щоб не віддавати доньку батькові. Після цього, з боку тещі та її родичів, потягнулась низка надуманих дрібних претензій, як то неспроможність чоловіка утримувати дитину через відсутність офіційної роботи. Хоча чоловік працює постійно, нехай і не офіційно, але робота приносить стабільний середній заробіток. Сергій проводить ремонти в квартирах і заробляє інколи тисячу гривень за тиждень, а то й три тисячі - за півмісяця.
Також родичі з боку покійної дружини натякали, що в майбутньому батько може схиляти дитину до інцесту. І в принципі, він не здатен виховати її належним чином.
«На мою думку, теща хоче відібрати в мене дочку й заради матеріального збагачення», - припускає Сергій.
Він вважає, що його хочуть позбавити батьківських прав, оформити опікунство і отримувати на дитину по три-чотири тисячі гривень на місяць. Також Софійці належить 1/3 частини батькової квартири.
Сергій оформив пенсію по втраті годувальника. Кошти він отримує, але не витрачає, оскільки не має можливості самостійно займатися вихованням дочки. Правда, купував деякі речі для дитини, що підтверджується відповідними чеками.
«У тещі немає ніяких прав утримувати мою Софійку у себе, бо є я, рідний тато, який може без судів забрати свою дочку. Але я не можу цього зробити - на мене зразу відкриють кримінальну справу, бо родичі тещі мають зв’язки і в міліції і в прокуратурі», - обурюється Сергій.
«Навіть якщо батька позбавляють законних прав, то спочатку його їх позбавляють, а вже потім забирають дитину і віддають опікуну, а тут навпаки», - деталізує адвокат.
Щоб зустрітись з рідною дочкою Сергій повинен спочатку направити рекомендованого листа з повідомленням про вручення, що , наприклад, в суботу він приїде побачитись з дочкою, інакше ніхто до дитини його не підпустить.
Сергій скаржиться, що при дитині родичі лаються, ображають особисто його та його матір, часто зчиняють якийсь гармидер, на що збігаються сусіди. Сергій вважає, що теща провокує його на якусь неадекватну реакцію, спрямовану в її бік, та він не «ведеться» на її випади . І при всьому цьому присутня дитина. Одного разу дівчинка не витримала такого тиску і вигукнула: «ви мене замучили!».
«Вони навіть підсилають людей з мого минулого життя . Думають, що я зірвусь і знову почну вживати наркотики, хоча достатньо буде й того, що я їх придбаю. Але на їхнє здивування, я продовжую переходити на зелене світло», - жартує Сергій.
Подарунки, які батько привозить дочці, теща викидає. Стартовий пакет, який він попросив активувати, щоб мати змогу спілкуватись з дочкою по телефону, «загубився».
«При зустрічі зі мною Софійка починає горнутися до мене, і це неабияк дратує тещу. Потім вона її сварить, і дочка каже, що «баба буде сваритись, якщо я тебе поцілую». По всякому мене огороджують від спілкування з донею, тому що воно зближує, і вони це розуміють. Моя Софійка – це мій стимул до життя, вона – моє сонечко», - якось по-змовницьки шепоче Сергій про свої найсокровенніші почуття.
Дочка називає батька «татом», показує йому свої зошити, де пише слово «мама», на прохання батька написати «тато», дочка відповіла, що її не вчили.
Мама Сергія знаходиться на пенсії і вона з радістю допомагала б сину у вихованні дитини. Тоді як теща працює, і Софійка часто залишається у сусідів до її повернення з роботи.
Сергій хотів би влаштувати дочку до івано-франківської школи, яка знаходиться поруч будинку, де він проживає. Але для влаштування, дитині треба пройти медкомісію, що, наразі, є неможливим.
Сергій має надію, що колись ця cудова маячня cкінчиться. Він спокійно зможе взяти дочку на руки і не буде боятись, що її видеруть з його обіймів. Він буде читати їй казки на ніч, цілувати в чоло і бажати солодких снів - як колись. А поки до хепі-енду далеко, батько за щораз переглядає відео, де його люба донечка щебече таке тепле і рідне «татко»…