Знову тінь ленінсько-сталінської зірки над Прикарпаттям?

 

 

Минулого року показували документальний фільм про останні роки комуністичного режиму в Україні. Хоча час від часу бачила по телевізору кадри з комсомольських з’їздів вісімдесятих років, але може вперше тоді придивилась до облич делегатів-комсомольців, що співали: «Будут новиє пабєди, встанут новиє байци!»

 

Скажу вам: я була вражена якоюсь особливою однаковістю цих вгодованих й впевнених "лиць". Камера оператора вибирала найкрасивіші з них, але це також була особлива врода – «породна», чисто фізіологічна краса паркових скульптур, отих «дівчат-комсомолок з веслами», яких ще можна знайти у сквериках в прикарпатських райцентрах. Відчуття було трохи моторошним. Ніби після екскурсії до бройлерної фабрики.

 

Ми знаємо, що радянська імперія (як і кожна суспільна насильницька «машина зла») ретельно вирощувала на окупованих землях свою колоніальну еліту. Випадкових людей на комсомольських з’їздах, в комсомольських комітетах та бюро не траплялось. Старші люди розповідали мені про цілі місцеві «комсомольські династії», що починались у прокляті сорокові роки з бандикуватих карателів-«яструбків» продовжувались колгоспними начальниками й досягали кар’єрного «розквіту» десь за доби Андропова-Черненка.

 

Тоді онуки тих кривавих катів, що розстрілювали повстанців ОУН-УПА в акуратних костюмах, при краватках та з зачісками «під Тєрєшкову» сотнями сідали у владні крісла на Франківщині, щоби вірно служити Москві й не допускати ані найменшого прояву «українського буржуазного націоналізму».

 

Старші мешканці Івано-Франківська пам’ятають, як у 80-і роки комсомольські начальники цькували та ганьбили на своїх зборищах молодого прикарпатського дисидента Віктора Ідзя за те, що давав читати друзям патріотичний «самвидав», як у 1984 році виключили з педагогічного інституту групу студентів лише за те, що ті у гуртожитку слухали повстанські пісні. Як комсомольці-студенти доносили до КДБ на тих нечисленних франківських інтелігентів-викладачів, хто мав у книгозбірнях старі видання «націоналістів» Антоновича і Грушевського.

 

Ще не забулись промови колишніх чільних комсомольців (а  тепер, зрозуміло, суперпатріотичних політиків) на велелюдних зібраннях, присвячених радянським ювілеям, як то 40-річчю перемоги над Німеччиною, яку святкували у 1985 році. От би тепер підняти газети з їхніми виступами, у яких вони називають вояків УПА «скаженими звірами» та «лакеями фашистів».

 

Тепер вони претендують на депутатство, б’ють себе у прикрашені вишиванкою груди. А може під тією вишиванкою сховано талісмана – комсомольського квитка? Адже ж, кажуть, виявив журналіст Шеляженко комуністичну партійність у «полум’яної націоналістки» Фаріон. Чим гірші за неї місцеві «полум’яні»? А може вони сподіваються повторити успіх знаменитої «тушки» - нині діючого нардепа Купчака (на 84-ому окрузі), що на виборах 2012 року бив себе перед людьми в груди та клявся до скону не здати української справи, а через півроку продався регіоналам?

 

Вони також йдуть до влади продаватись. Вони ж завжди служили і Леніну і долару. Й у вісімдесятих вони ніколи не забували про власну кишеню, будуючи собі комунізм за життя. Саме для них існували «спецрозподільники» харчів і промтоварів, саме вони вселялись у «квартири покращеного планування». Вони були впевнені у своєму майбутньому, бо за ними стояла потуга цілої імперії.

 

І як вони розгубились, як забігали, коли та імперія почала валитись!

 

Багатьом у 90-их здавалось, що це бадилля вже ніколи не ростиме на незалежній українській ниві. Що людська пам'ять завадить онукам й правнукам катів пролізти до влади. Але то були ілюзії. «Комсомольські династії» (чи не завдяки грошам компартії, вкладеним в їхні бізнеси?) пережили падіння СРСР і вже мої ровесники побачили поряд із собою четверте покоління вгодованих нащадків «яструбків». Вже з синьо-жовтими депутатськими значками. Отже пісенька виявилась пророчою? Всталі новиє байци?

 

Коли ми вийшли на Майдан проти режиму донецького «батона», то це було не лише проти бандитів, але й проти повернення до владних кабінетів отої невмирущої комсючкової порості, корені якої грілись під променями кривавої ленінсько-сталінської зірки. Ми боролись за люстрацію як за перевірений сусідніми європейськими країнами спосіб позбутись комсомольської відрижки минулого.

 

Й закон про люстрацію прийнято. Прийнято після того, як тисячі поклали свої життя за кращу долю України. Нарешті в українців є дійовий інструмент очищення влади від червоної плісняви. Проте «вічно вчорашні» знайшли для себе нову шпарину у теперішній ситуації. Здоровенну таку шпарину.

 

Як відомо, щойно прийнятий Закон про очищення влади не стосується виборних посад. Зокрема й посад народних депутатів. Тепер колишні «вєрниє прадалжатєлі дєла Лєніна» лізуть до Верховної ради, як таргани до хлібу. Адже іншого способу жити, окрім як сидіти на шиї в людей, вони не знають і знати не хочуть.

 

І от вже ми бачимо як комсомольська «дискотівка вісімдесятих» починає розкручуватись на одномандатних округах Прикарпаття. Ми бачимо у списках мажоритарників і колишнього секретаря Івано-Франківського комітету комсомолу і колишню комсомольську  інструкторку, що нині є журналісткою. Комітетський ідеологічний вишкіл дається взнаки – ці «вчорашні бойци» тепер бадьоро і «професійно» розповідають своїм потенційним виборцям про патріотизм та українську ідею! І «вновь прадалжаєтся бой і сєрдцу трєвожна в груді»!

 

Я не уявляю собі, щоби в Прибалтиці або у Польщі люди, що служили насильницькій ідеології могли б отак нахабно, й без огляду на настрій громади лізти в провідники, пропонувати свої послуги в якості «слуг народу».

 

Як таке назвати? Ганьбою? Маразмом? Безпам’ятством? Втратою суспільного інстинкту самозбереження? Шукаю й не можу підібрати вірного означення.

 

Невже Небесна сотня загинула заради того, щоби від «українського П’ємонту» до парламенту поїхали ті, хто чверть століття тому приймав «лєнінські зачоти»? 

 

Я не вірю тим мудрагелям і «знавцям», що подейкують, буцім то галичани відзначаються якоюсь особливою любов’ю до перешиванців, що вони легко вибачають зрадникам. Народ все пам’ятає. Навіть, якщо й мовчить, то це грізне мовчання перед рішучим вибором.

 

Я впевнена, що все це мої краяни зупинять простим чином – просто не проголосують за «вічно вчорашніх». А без виборних депутатських посад вони відразу підпадуть під дію Закону про очищення влади.

 

Й відступить нарешті у минуле тінь червоної зірки.

 

А ви кажете "люстрація"....

 

Христина Майчак


30.09.2014 1752 5
Коментарі (5)

Natalija Zorij 2014.10.01, 08:22
головний месидж всього цього тексту : що все це мої краяни зупинять простим чином – просто не проголосують за «вічно вчорашніх». саме голосування і є механізмом реалізації люстрації :)
Orest Osadchuk 2014.10.01, 09:24
Стаття про все і про ніщо. Немає конкретики. Де "герої"?.
Bogdan Lesjuk 2014.10.02, 13:19
Мені видається,що стаття носить явно замовний характер. Думаю,автору б не завадило ознайомитись з повною біографією Квасневського,Меркель,Фюле і т.д. Як вони оминули хвилі люстрацій.А то виходить,що звинувачувати можна і поляків,німців,чехів …Невже ці політики не виправдали довіря своїх народів?Пора вже уяснити,що ядром пятої колони є "кгб-ешні" агенти,які присутні в "партіях" від крайньо лівого до крайньо правого напряму.
Oleg Golovenskyy 2014.10.03, 08:05
Розумію, Богдане, що ви як комсомольський активіст проти цієї статті і проти люстрації)) Але тут всім не догодиш. Ліс рубають - щепки летять. А як пропонуєте люструвати? За якими ознаками? І головне, де в Україні знайти відсторонених люстраторів? Тому для нас іншого варіанту як за чіткими об'єктивними ознаками - нічого не вийде, бо люстрація перетвориться в бізнес)) А так як виборчі посади не люструються, то це просто точка зору-застереження автора, на яку він має право)) та й по всьому...
Bogdan Lesjuk 2014.10.03, 10:44
Олеже! А хто вам сказав що я проти люстрації?Чи у вас є факти,щоб я колись ховав голову "в пісок"?Я якраз двома руками "ЗА",але корінь зла в моєму розумінні зовсім в іншому…До речі,я свою комсомольську діяльність почав зі створення з колегами культурно-наукового товариства "Рух" аж в 1987. Незабуту(а це 80-ті по автору)-розкопки Демянового лазу,створення товариства української мови ім.Т.Г.Шевченка(не того де ОК КПУ з Пушиком) . Доречі,я ніколи,на відмінну від нині "властьімущих" не скривав нічого в своїй біографії.А в нас виходить,що чуть не я один комсомолець.Та таких не менше 50% в нашому суспільстві.
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1761
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

810
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1081
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1507
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2725 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3818

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

916

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

519

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

385

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1070
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5671
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5225
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10604 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1190
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7574
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

937
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1096
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15850
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

339
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1419
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1843
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1743