Ще кілька місяців тому, ніхто у цілому світі навіть не міг собі уявити, що поховання рідних стане моторошним сюжетом із реального життя. Сьогодні вірус став загрозою не тільки для здоров’я людини, - у багатьох випадках він паралізував її розум. Стало страшно не тільки хворіти, але й помирати. І правило, що потрібно боятися живих, а не мертвих - більше не діє.
Хтось у соцмережах закликає не поширювати інформацію про смертність від коронавірусної інфекції, щоб не розводити паніку, не показувати відео з церемоній поховання, де і так розбиті горем від утрати рідні, просто у паніці «прощаються» з близькою для них людиною, бо це б’є по його психіці. Але це все сьогодення і коли ми завтра прокинемося, воно нікуди не зникне.
Тому, як би важко не було, але говорити про смерть сьогодні маємо потребу. Звичайно, ми змушені протистояти цій пандемії. Але людяність ніхто не забороняв.
Тому, «Фіртка» вирішила проаналізувати, чи є можливість сьогодні цивілізовано ховати людей, у яких виявили COVID-19.
Всі знають, що згідно з офіційними даними вірус COVID-19 поширився з ринку в китайському місті Ухань, про яке тепер знаю всі. Та першу у світі смерть хворого з таким діагнозом зафіксували 9 січня 2020 року - помер 61-річний чоловік, постійний клієнт цього ринку. У нього було кілька фонових тяжких хвороб, серед яких ураження печінки, і він помер від серцевої недостатності та пневмонії.
місто Ухань, збудована за 10 днів лікарня для хворих на COVID-19. ФОТО: Главком
Коли смерті вимірюють десятками, то імена ще називають, але коли кількість загиблих переходить межу у сотні тисяч, то все зводиться до звичайних статистичних даних. Тому будуть пам’ятати першого, хто помер і останнього.
Перші хворі в Україні, як і ті, у кого була тільки підозра на COVID-19 так і ті, українці, яких після повернення в країну, повезли на обсервацію, ніколи не забудуть про «підтримку», яку їм організувати земляки. Спалені шини, каміння у вікна автобусу, акції протесту та крики з вимогами «забрати цю погань»…. Україна вкотре опинилася на шпальтах світових ЗМІ. Проте пишатися немає чим.
Ще жахливішою виявилася ситуація, коли в Україні почали помирати люди з коронавірусною інфекцією.
Перша смерть. 13 березня у Радомишлі, Житомирської області померла 71-річна жінка, у якої напередодні підтвердили коронавірус. 1 березня вона повернулася з Польщі. Симптоми хвороби відчула 3 березня, 12 березня її госпіталізували із зафіксованим лабораторно підтвердженим випадком COVID-19, а вже наступного дня стан хворої погіршився і став важким. Жінку перевели на штучну вентиляцію легень, але за кілька годин медики констатували смерть.
14 березня її поховали без рідних і знайомих. Під час похорону були присутні лише працівники, які обслуговували процесію. Жодних похоронних процесій, священник провів службу на цвинтарі сам. Сім'я померлої зараз знаходиться на самоізоляції вдома.
До госпіталізації в лікарню, жінка відвідала церкву, де цілувала ікони. Менше ніж за два тижні, у людей, які побували у цей період в храмі, виявили коронавірус.
Згодом виявилося, що поховання без прощання з близькими людьми – це ще не найгірший "сценарій".
“Нам видали батька в чорному пакеті. Тато був важкий, підняти не можливо було самому. І ось цей пакет просто тягнувся по землі. Мій чоловік сам це робив руками і тягнув. Пакет чорний обірвався в руках. Це було щось страшне. Ніхто не вийшов навіть в труну поставити”, - із жахом згадує цей день в інтерв’ю виданню Овід Ольга Тутова, донька чоловіка, який помер від COVID-19.
Її 67-річний батько був першим, хто помер у Монастириському районі, що на Тернопільщині. Відео, на якому зять померлого в рукавичках самотужки намагається вкласти тіло у труну облетіло всю Україну.
«Ми ту труну тягнемо, дошки розсипаються, бо це був асфальт. До нас вийшли на поміч лише після того, як ми подзвонили до головного лікаря інфекційної лікарні. Вийшов чоловік повністю одягнутий в захисний костюм, і почав дорікати нам, що не ми (родичі) маємо цим займатися, а санепідемслужба», – додає Ольга.
Запам’яталася ця історія ще й тим, що люди у селі налякані та бояться, для померлого навіть відмовились викопати могилу. Мер Монастириська знайшов трактор комунального підприємства, щоб вирити яму. Опускали тіло чоловіка і закопували могилу мер, його заступник, голова сільської ради та зять. У цей час Ольга була змушена підсвічувати мобільним телефоном, бо коли закопували тіло в яму, вже настав вечір.
Через кілька днів міський голова Монастириська повідомив, що у нього виявили коронавірус.
На Прикарпатті першою жертвою COVID-19 стала 56-річна мешканка Івано-Франківська.
Жінка захворіла ще 13 березня, поскаржилась сімейному лікарю на підвищену температуру та сухий кашель. 16 березня у неї почалась задуха. Її доставили до інфекційної лікарні, під'єднати до апарату штучної вентиляції легень. Проте її стан погіршувався, були ускладнення у вигляді пневмонії. Врятувати життя хворої не вдалося.
Наразі відомо, що жінка могла заразитись від чоловіка, котрий приїхав із-за кордону.
Багато містян почали обговорювати цю ситуацію, адже з'ясувалося, що франківчанка контактувала із широким колом осіб та працювала на одному із великих підприємств Івано-Франківська.
За словами міського голови Руслана Марцінківа жінку поховали з дотриманням усіх санітарних вимог. Він також закликав людей з повагою ставитися до померлих, але не забувати про правила безпеки.
В Івано-Франківській міській раді одразу вирішили виділити окреме місце для поховання людей із діагнозом жертвою COVID-19 на кладовищі у селі Чукалівка.
Тут варто нагадати, що у Дніпрі спрацювали на випередження та викопали 600 могил для можливих жертв коронавірусної інфекції.
На початку тижня у мережі показали, як відбулося перше поховання хворих на коронавірус у прикарпатському місті Калуш. Усім процесом займалася ритуальна служба.
Тому, Фіртка зв'язалася із власником ритуальної служби «Скорбота», щоб дізнатися, як проводяться такі поховання і чи є можливість рідним віддати належну шану померлому.
Юрій Кузь розповів, що після того, як побачив, що в Італії від коронавірусу щодня помирає кілька сотень інфікованих, а крематорії не можуть впоратися зі спаленням тіл, що у США мішки з тілами складають просто на вулиці біля моргу, бо немає де їх зберігати, а на Прикарпатті вже є випадки смерті, вирішив закупити все необхідне, щоб організувати безпечний та цивілізований спосіб поховання.
«Це не зовсім наша робота, але ми розуміємо у якій країні живемо, тому довелося підготуватися до таких поховань. У морзі тіло людини обробляють спеціальним розчином. Ми також даємо герметичний пакет-мішок, у який в морзі поміщають тіло. Працівники ритуальної служби приїжджають та забирають запаковане тіло, обробляють пакет розчином, поміщають у труну та в авто для ритуальних послуг везуть на цвинтар. Опускають труну наші працівники, а не гробарі. Гріб кладуть в яму на спеціальних полотнах, які ми шиємо, та разом із труною їх закопують в землю. Родичів не допускають до труни, вони можуть знаходитися тільки на відстані. Також, під час поховання був священник», - пояснює Юрій Кузь.
Чоловік наголошує, що всі працівники мають засоби індивідуального захисту: костюми на довгий рукав, рукавиці, окуляри та респіратори. А для дезінфекції використовують розпилювач із сертифікованим колоїдним розчином на основі срібла, який не має, ні запаху, ні кольору.
Що ж стосується вартості такого поховання, то Юрій Кузь запевняє, що ритуальний салон не спекулює цінами, вони залишаються стандартними.
«Коли ми ховаємо людей, які хворіли на коронавірус, то ніяких доплат не беремо. Єдине, що доведеться додатково заплатити 500 гривень за санітарну обробку машини та хлопців. Ми ховаємо, так, як і ховали. За послуги працівників і машину замовник повинен заплатити 1900 гривень. А гріб люди обирають вже самі», - зазначаю власник ритуального салону «Скорбота».
Додамо, що 8 квітня Міністерство охорони здоров’я України затвердило нові рекомендації щодо безпечного поховання померлих від COVID-19.
Під час підготовки до поховання чи кремації тіла померлої особи впровадили наступні правила:
- Медичні працівники мають провести інструктаж особам, які беруть участь в ритуальних діях, що передбачають контакт із тілом.
- До ритуальних обрядів перед похованням, у разі крайньої потреби, може допускатись не більше ніж 10 осіб за умови одночасного перебування у приміщенні не більше 1 особа на 10 квадратних метрів.
- Під час обряду між присутніми має бути безпечна дистанція у 1,5 метри.
- Тіла померлих мають бути оброблені дезінфекційним розчином та поміщені у непроникний герметичний пакет-мішок.
- Поцілунки тіла померлої особи забороняються, оскільки існує пряма можливість інфікування.
- Поховання або кремація тіла мають здійснюватися у щільно закритій труні.
Органи місцевого самоврядування здійснюють облік осіб, які були присутні під час поховання із зазначенням дати та часу перебування: прізвище, ім'я та по-батькові, адреса проживання та контактний телефон.
У МОЗ пояснюють, що після смерті людини вірус може тривалий час залишатися активним, тому інфікуватися можна через контакт із тілом померлої людини або фізіологічними рідинами. Саме тому, тіло людини дезінфікують і для надійності кладуть у герметичний пакет.
Так, всі ці описані моменти зовсім не є приємними. Але є багато речей, які не під силу людині. Смерть – одна з них.
Станом на ранок 10 квітня в Івано-Франківській області вже зареєстровано 17 смертей від COVID-19. І з кожним днем ця цифра зростає від двох до чотирьох випадків на добу.
Сьогодні той час, коли кожен має знати та розуміти, як вчинити правильно, не наражаючи на небезпеку тих, хто поруч. Дотримуючись всіх правил та обмежень, можна цивілізовано провести людину в останній путь.
Якщо в Івано-Франківську виділено окреме місце для поховання ,то чому в Крихівцях захоронення роблять на сільському кладовищі ,яке знаходиться серед жилого масиву?