Велика війна в Україні триває. Це ХХІ століття і це центр Європи. Це століття великих технологічних прогресів і це частина світу, де люди вже давно навчилися цінувати мир, спокій і комфорт… Це московсько-українська війна, в якій Україні багато співчувають і хочуть допомогти, однак не хочуть втручатися, чекаючи її перемоги.
Багато європейських та світових спільнот підтримують Україну у війні, стоять на її боці, допомагають фінансово чи зі зброєю, однак очікують її перемоги, спостерігаючи зі сторони.
Є ще інша частина країн світу, в тому числі і Європи, які не хочуть виступити привселюдно проти країни-агресора, переживаючи за свої меркантильні інтереси: мовляв, у нас збільшилася ціна на газ, ось це проблема, а те, що у Вас помирає багато людей, то таке…
Росіяни постійно пишуть і говорять про «військову операцію на Україні», а це дві великі брехні, бо це не військова операція, а повномасштабна війна, і це не «на Україні» (бо так визначається частина чогось великого), а в Україні – окремій незалежній державі, яка прагне жити вільно на своїй, Богом благословенній землі.
За ці чотири-п’ять тижнів війни багато чого перекрутилося в головах українців і в головах жителів цілого світу. Це виклики війни, з якими нам доведеться жити ще достатньо часу…
Я не встиг написати нової окремої хроніки за четвертий тиждень війни, бо мав особливі обов’язки і їх старався виконувати спільно з моїми помічниками – священниками, семінаристами і мирянами: приймати і пакувати продуктові і гуманітарні набори для пересилання потребуючим, готувати радіо- та телепрограми про війну і виступати українською та іспанською мовами на засобах масової інформації в Україні та за кордоном, організовувати та практикувати різні молитовні акції, щоденно в нашому храмі і транслюючи їх на ютуб-каналі та фейсбук-сторінці.
Однак ці два тижні поєднала особлива подія – посвячення Непорочному Серцю Марії нашої Батьківщини України та її сусіда – країни-агресора росії.
Війна – це особливий стан, в якому ми зараз живемо, четвертий і п’ятий тиждень поспіль. Цей стан впливає на кожного і кожна людина, по-особливому, переживає всі події, пов’язані з війною.
Цей стан провокує певні виклики, які були би непомітні за звичних умов… Цей стан заставляє кожну людину думати по-новому і зробити переоцінку цінностей у житті. Тому зараз хочу привернути увагу наших читачів на декілька моментів, декілька феноменів, спричинених жахливою війною…
ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ
В Україні, яка знаходиться посередині між російською федерацією та Європою сталася велика трагедія – кровопролитна війна, про яку, в принципі ми не могли і подумати кілька років тому.
Війна триває вже більше місяця.
Кожного разу, що народ живе все краще і краще, їздить по світу і розуміє, що собою являє таке комфортне і мирне життя, йому важко прийняти і змиритися з тим фактом, що ХТОСЬ прийде на ТВОЮ батьківську землю і зруйнує все те, що ТИ здобув, надбав, заробив…
Війна зробила так, що в Україні вже є знищені частково чи повністю великі міста і містечка, не говорячи вже про села. Зруйновані Харків, Маріуполь, Чернігів, Буча та Ірпінь коло Києва…
Війна робить так, що велика частина людей виїхала за кордон (за місяць часу понад три мільйони жителів нашої Батьківщини) і їх називаємо біженцями, вони змушені були втекти зі своєї землі у безпечне місце. Частина людей переселилися зі сходу і півдня на захід і їх називаємо внутрішньо переміщеними особами. Наші західні населені пункти переповнені переселенцями…
І оце переселення спричиняє різноманітні реакції. З одного боку бачимо, яке відкрите серце проявили наші сусіди-поляки та інші сусідні народи, приймаючи українців у своїх домах, школах, дитячих садках… Скільки допомоги ми отримали з-за кордону зі сторони іноземців та українців, які там живуть і працюють. Хтось скаже, що це нормально, що вони, іноземці не мали іншого виходу.
Так, нормально, але водночас благородно і цього не можна заперечити. Хтось скаже, що вони бояться, щоби на них не напали. Так, згідний, але вони проявляють своє відкрите серце і бажання допомогти тим, хто в потребі. І тому від них нам треба багато чого навчитися.
Жертовність іноземців та наших українців, які живуть і працюють за кордоном, насправді подиву гідна. Як поляки чи інші країни приймають наших людей, так і ми покликані прийняти тих, хто приїжджає до нас, на захід України. Як поляки, так і ми можемо зустрітися з невдячністю, з заздрістю, з нахабністю, однак це нас не повинно зупинити чинити добро і тут напевно найкращим підсумком, останнім словом і висновком у цій ситуації стануть слова Матері Терези з Калькутти:
«Люди часто бувають нерозумні, непослідовні, думають тільки про себе; незважаючи на це прощай їм.
Якщо ти добрий, то люди можуть звинувачувати тебе у самолюбних, прихованих мотивах; незважаючи на це будь добрий.
Якщо ти маєш успіх, ти можеш здобути деяких фальшивих друзів і деяких справжніх ворогів; незважаючи на це змагай до успіху.
Якщо ти чесний і щирий, люди можуть обманювати тебе; незважаючи на це буть чесний і відвертий.
Те, що ти будував роками, хтось може знищити за одну ніч; незважаючи на це будуй.
Якщо ти знайшов безтурботність і щастя, люди можуть бути заздрісними; незважаючи на це будь щасливий.
Добро, що ти робиш сьогодні люди будуть часто забувати завтра; незважаючи на це роби добро.
Давай світові все найкраще, що ти маєш і це ніколи не може бути достатнім; незважаючи на це дай світові все найкраще, що ти здобув.
Ти бачиш у кінцевому аналізі те, що є між тобою і Богом. Незважаючи на все, це ніколи не було між тобою і іншими».
Отже, добро творити нашим ближнім з любові до Господа – це наш святий обов’язок; добро творити, навіть тим, які цього не цінують – це наш християнський жест щодо наших ближніх; систематично і поступово робити вчинки любові і доброти, чи маленькі жести чи великі справи – це шлях і спосіб, щоб не перестати бути Божими дітьми, щоб не перестати бути нормальними людьми.
Ісус Христос дав нам таку заповідь і її ми повинні притримуватися, якщо хочемо бути Його учнями:
«І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга?
Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.
Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,31-36).
читайте також: План Маршала: чому відновлення економіки України буде економічним двигуном для Європи?
ПОСВЯЧЕННЯ БОГОРОДИЦІ – НЕПОРОЧНОМУ СЕРЦЮ МАРІЇ
На завершення четвертого тижня війни і початок п’ятого припала одна історична подія – посвячення України та росії Непорочному Серцю Марії (назву країни в новинах, на сьогоднішній день, в Україні пишуть з маленької букви на знак жахливого болю і неповаги за агресію проти України, за вбивство стількох мирних жителів і за брехню, яку розповсюджує ця держава про війну в Україні).
Про такий акт-подію Богородиця у приватному об’явленні трьом діточкам у Фатімі (Португалії) просила ще в 1917 році в часі Першої Світової Війни.
Дуже цікавим є зміст цього об’явлення і воно заслуговує на особливу увагу всіх, хто є в курсі цієї повномасштабної і кровопролитної війни в Україні, яка розпочалася через 100 років після Першої Світової. Деякі не бояться називати і нашу, сучасну московсько-українську війну вже початком третьої світової. Час покаже… Тому тут не йдеться про так звану «військову операцію», а про правдиву кровопролитну війну.
Богородиця у Фатімі, з’являючись трьом дітям у 1917 році, просила про різні речі, серед яких молитися за навернення росії, щоб її зло не поширювалося на весь світ і за посвячення росії Непорочному Серцю Марії. Марія просила і благала про навернення людей, про кару за гріхи, про пекло.
Марія наголошувала, що, якщо люди не покаються і якщо росія не буде посвячена Непорочному Серцю Марії, то будуть жахливі переслідування, буде знову світова війна, буде багато смертей і мучеництва за правду, за вірність Богові і Церкві Христовій. Попередження, які висловлювала Богородиця хтось сприймав серйозно, а велика частина людей світу ці послання просто ігнорувала.
Це було так давно, ще минулого століття, однак якщо зверху поглянемо на декілька подій цього часу, то зрозуміємо, що це зло дійсно поширилося по цілому світі, затуманило голови багатьох людей і пустило свої коріння настільки глибоко, що людина ХХІ століття оправдує зло, називаючи його добром, оправдує темряву, називаючи її світлом. І тут мені приходять на думку слова зі Святого Євангелія:
«Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт 6,22-24).
Якщо народ, який живе, згідно їхніх переконань, в «истинном православии», яке оправдовує війну, вбивство людей, ненависть і озлоблення проти цілого світу, гордість і переконання у власній правоті та боговибраності, вважаючи це «світлом», то якою ж великою буде темрява? На скільки країн світу поширилося зло комунізму і все, що з цим пов’язано?
читайте також: Каркасні будинки для переселенців: як Європа може врятувати себе від біженців з України
Такого роду посвяти Богородиці здійснювалися вже кілька разів в історії. Як колись, так і тепер, вони, згідно деяких інтерпретаторів, піддавалися сумнівам щодо їхньої автентичності чи достатності: чи правильно Папа зробив Посвяту Марії?
Чи дійсна така посвята без прямого вживання слова «росія»? Чи вірно здійснене прохання Богородиці молитися за навернення росії, якщо ані в проповідях Папи, ані в словах молитви про це не було прямо сказано?
Думаю, що всяка щира молитва, правдивий жаль за гріхи та бажання добровільно віддатися під Покров Марії чи посвятитися Непорочному Серцю Марії є жестом благородним та богоугодним, а останнє слово щодо правильності виконання побажання Марії та виконання волі Богородиці належить Богові… Час покаже!!! А нам залишається віра, молитва і покаяння – це послання Діви Марії Фатімської.
Хотів би згадати кілька болючих історичних моментів ХХ століття, які пережив лише наш народ, наша нація, наша земля і які є плодами зла, що поширювалося і продовжує поширюватися через брак навернення і брак близькості з Богом і брак правдивого «православ’я», яке ґрунтується на правдивій вірі в Бога, на правдивому житті у божій благодаті, а не на зовнішній, часто незрозумілій, обрядовості.
Правдиве вселенське православ’я не має нічого спільного з тим, яке ми бачимо сьогодні і яке «благословляє» війну і вбивство, у храмі і в єпископських та священичих ризах. Це є викликом для багатьох українців та інших народів, які захоплені так званим «истинным православиєм», а реально стають жертвами простої маніпуляції.
Ці історичні моменти, про які я маю намір згадати – це зернинки, які хочу засіяти в голови і серця мислячих і богобоязливих людей і які мають прорости добрими плодами – спротивом проти зла і бажанням чинити добро і захищати правду; це історичні моменти, які прагну відновити в пам’яті людей, для яких наша земля – це єдина і рідна, найкраща Батьківщина в світі, яка неодноразово заплатила дорогу ціну, заступаючись за Господа Бога, за правду і за правдиву Церкву.
Згадуючи ці події, бажаю скористатися статистикою, однак чітко розумію, що завжди знайдеться хтось, хто піддасть достовірність статистичних даних сумніву.
ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ – ЦЕ:
І СВІТОВА ВІЙНА (1914-1918), в якій загинуло, згідно різних даних, близько 720 тисяч українців (120 тисяч з Австро-Угорщини і 600 тисяч з Російської Імперії);
ПЕРША У ЄВРОПІ ЛЕГАЛІЗАЦІЯ АБОРТІВ (1920) здійснилася у Російській Радянській Федеративній Соціалістичній Республіці декретом про «жіноче здоров’я». Згідно статистики ВООЗ (Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я), щороку у світі від абортів помирає 40-45 млн. людей, а це означає що щодня здійснюється близько 120 тисяч абортів щодня.
Щодо українців статистика дуже сумна – від аборту помирає, в залежності від різних років незалежності України: у 2010 році було зроблено 164 тися аборів, а в 2020 ця цифра знинилась до 61 тисячі. Це питання, як на мене, національної безпеки нашої Батьківщини і задуматися над цією цифрою необхідно всі українцям.
ГОЛОДОМОР (1932-1933), в часі якого загинуло, згідно різних дослідників від 4 до 8 мільйонів українців. Частина країн світу визнала цей злочин геноцидом проти українського народу, а частина через дипломатичний спосіб мислення та особисті інтереси, не хотіли цього зробити, стаючи на сторону зла і брехні;
ІІ СВІТОВА ВІЙНА (1939-1945), в якій загинуло приблизно 8 мільйонів українців.
ПСЕВДОСОБОР (1946), організований радянською владою, прийняв рішення про офіційну заборону та ліквідацію Українську греко-католицької Церкви, духовенство якої було вислане на Сибір, частина потерпіли переслідування і жаливі мученицькі смерті, а частина пішла у підпілля і так витримала аж до 1989 року, до моменту легалізації Церкви.
Так, наша Церква мала вибір – перейти у московське православ’я або ж зникнути з лиця землі. Однак, не судилося, план не здійснився, як кажуть в нашому народі, «людина мислить, а Бог крислить».
Тут не можливо не згадати нашого Патріарха Йосифа Сліпого, який, відмовившись від пропонованих радянським режимом посад і титулів, 18 років відбув у сибірських концентраційних таборах і на засланні 1963 року отримав дозвіл вийти на волю і поїхати до Риму. Загартований сибірськими умовами, Блаженніший Йосиф прожив до 1984 року.
читайте також: Війна Росії проти цивілізованого світу має бути зупинена
Чи не поширилося це зло з росії? Чи, можливо, це вже не таке й велике зло? Чи не тому просила Діва Марія молитися за навернення росії? А чи ми молимося? Це також виклик для нас християн – молитися за наших ворогів, убивць, агресорів і так прийняти настанову апостола Павла:
«Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12,21).
Я так бажаю, щоб не було шостого тижня війни. Я так бажаю, щоб ця війна завершилася і щоб наш народ міг вільно жити на свій власній землі. Я так бажаю, щоб в Україну приїжджали люди, які її люблять, які тут хочуть відпочивати і подорожувати, які тут хочуть жити та вкладати в її розвиток. Я так хочу, щоб сюди приїхали люди, які від початку війни допомагають нашій країні вистояти у правді.
Я так бажаю, щоб наші захисники та захисниці повернулися додому живими й здоровими. Я так хочу помолитися подячну Службу Божу за перемогу у війні… і я так хочу жити на своїй землі з тими людьми, які люблять цю землю, і я так бажаю, щоб Господь забрав з нашої землі тих людей, які її не люблять і які її знищують.
Господи Боже наш, вислухай наші молитви, прости нам наші гріхи і даруй нам мир!
о. Йосафат Бойко, ВС
Священник з країни, в якій йде ВЕЛИКА ВІЙНА…
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Як світові зірки підтримують Україну не лише словом, а й ділом
"Люди для України": онлайн платформа для оперативної допомоги ЗСУ
Чи існує інша росія? Чи існують інші росіяни?
Репортаж з оточеного Херсону: окупанти планують криваві провокації та зміну влади
