Збірна України здобула ще одну велику перемогу над Сан-Марино, зумівши 8 разів святкувати взяття воріт. Ніхто не сумнівався у підсумковому успіху "жовто-синіх", але всім було цікаво, скільки разів наша національна команда зуміє засмутити голкіпера господарів поля.
Проте ще більший інтерес викликав поєдинок на "Вемблі", результат якого міг подарувати збірній Україні білети на футбольне свято у Бразилії. Тому довелося паралельно стежити за результатами обох поєдинків.
Розгром за участю нашої команди розпочався на 13 хвилині, коли Селезньов забив свій перший гол. Ще за мить рахунок став вже 0:3 на користь підопічних Фоменка. Було помітно, що "жовто-блакитні" збавили оберти, хоч і продовжували контролювати хід протистояння. В цей момент згадався бій Володимира Кличка та Олександра Повєткіна, адже збірна, як і наш боксер, робила все правильно й без зайвих рухів. Відтак все йшло за планом, а нульова нічия у Лондоні лише покращувала настрій кожної хвилини.
Та повернемося до нашого матчу. Гості діяли дуже обережно, намагалися не вступати у силову боротьбу й грали у своє задоволення. Натомість Сан-Марино було досить агресивним, через що судді довелося 6 разів показувати жовту картку, щоб заспокоїти надто активних сан-маринців. Але це не допомогло, відтак господарі були змушені завершувати поєдинок без двох гравців, яких все-таки вилучили з поля. Таку поведінку підопічних Джанпаоло Мацци можна пояснити тим, що гравці просто хотіли порадувати своїх рідних вболівальників голом, однак їм бракувало майстерності та взаєморозуміння.
Після перерви ми побачили ще 5 голів, що у підсумку дозволило відсвяткувати перемогу, яка ледь не повторила рекорд результативності, що встановили на "Арені Львів". Але у цей вечір було ще одне взяття воріт, яке всі справжні українці сприйняли, як гол у ворота збірної України. Мова йде про Вейна Руні, який влучним ударом перекреслив усі надії та сподівання. Можливо, це взяття воріт було для нас навіть більш болючим, ніж для поляків, адже всі ми прекрасно розуміли, що це означає.
Проте не хотілося б зараз занурюватися у сумне. Навпаки потрібно думати лише про хороше, адже ще все попереду. Варто відзначити командні дії "жовто-синіх", які зберігали організованість та колективність до останніх секунд матчу. Особливо сподобалася атака, в якій взяли участь Тимощук, Ярмоленко, Девіч та Безус. Це був 7 гол у поєдинку, і такі моменти варто вносити у теоретичні підручники з футболу.
Окремо згадаємо про українських вболівальників, яких на стадіоні було досить багато. Підтримка у нашої команди була справді хороша, адже часто під час телевізійної трансляції "жовто-блакитні" фанати перегукували місцевих вболівальників й створювали для збірної атмосферу домашнього поля.
Завдяки цій перемозі Україна набрала 21 заліковий пункт та зайняла друге місце у групі Н. Відтак англійці, які обігнати нас лише на одне очко вже можуть спати спокійно та готуватися до поїзди у Бразилію. Ми ж повинні пережити ще два вирішальних матчі, в яких зобов'язані довести, що саме збірна України заслуговує поїхати літом на Мундіаль. В понеділок відбудеться жеребкування раунду плей-офф, і відразу додамо, що слабких команд там нема. Сіяні, чи не сіяні збірні – різниця невелика. Всі 8 збірних – це команди, які в силу тих чи інших причин не змогли вибороти прямої путівки на ЧС-2014. Хоч, можливо, нічим й не поступаються тим 9 щасливчикам, які здобули перші місця у своїх групах.
Серед можливих суперників 4 збірні – це Франція, Швеція, Румунія та Ісландія. Якщо чесно, не дуже хочеться у стиковому раунді зустрітися із "гальськими півнями". Спогади від останнього матчу "жовто-синіх" з цією команди не найкращі. І хоч зараз у нас майже повністю оновлений склад, не варто випробовувати долю у протистоянні із цим серйозним суперником. Однак від нас мало що залежить. Залишається хіба що продовжувати вірити у свою команду, яка, як і місяць тому, опинилися знову за крок від своєї мети. Хотілося б просто подякувати Михайлу Фоменку та його підопічним за футбол, який вони демонструють. За результат, який доводить до ейфорії цілу Україну. Погодьтеся, що здобути друге місце у такій складній групі, зважаючи на те, що рік тому наші шанси були примарними, – це велике досягнення, яке вже закарбовано на світлих сторінках історії українського футболу.
