У відповідь на плани гідроенергетиків побудувати відповідно до ухваленої Урядом країни «Програми розвитку вітчизняної гідроенергетики до 2026 року» серед унікальної природи верхнього Дністра шість низьконапірних гідроелектростанцій, що потягне за собою затоплення основної частини Дністровського каньйону, вчені та видатні особистості країни підписали відкритий листі до Президента України.
Провідні науковців, серед яких Герой України академік С. Антонець, ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, академік НАНУ Є. Крижанівський, членкори НАНУ А. Шапар, О. Трофімчук, академіки В. Воробйов, Ю. Грицан, лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки М. Рожко, В. Яковлєв, О. Скрипник, професори О. Зберовський, Е. Білецька, В. Шмандій та багато інших, висловили спротив щодо руйнації екосистеми Дністра.
Проблема виявилась настільки гострою, що полеміка перенеслась на шпальти газети «Голос України». До дискусії залучили доктора технічних наук, завідувача кафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмилу Архипову, яка в інтерв’ю розповіла про ризики реалізації планів гідроенергетиків на Дністрі. З найважливішими думками авторитетного науковця можна познайомитись у статті «Дністровський каньйон: туризм і гідроенергетика мають мирно співіснувати» («Голос України», за 28 жовтня 2016 року).
Пропонуємо громадськості повну версію інтерв’ю.
Які загрози криє реалізація планів гідроенергетиків на Дністрі – розповідає в інтерв’ю Людмила АРХИПОВА, доктор технічних наук, завідувач кафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Людмило Миколаївно, гідроенергетики запевняють, що водосховища на нових ГЕС врятують розташовані на Дністрі міста і села від руйнівної сили паводків. Це так?
Не зовсім. ГЕС відрегулюють Дністер від с. Довге і, ймовірно, попередять затоплення с. Нижнів. Але у Івано-Франківській області під час сильного паводку 2008 року дуже постраждали села Галицького, Калуського районів, розташовані вище за течією, а отже запропоновані ГЕС аж ніяк не захистять їх від великої води.
Що стане з Дністром?
Те саме, що з Дніпром після більш ніж півстолітнього існування Дніпровського каскаду водосховищ. Екологічні наслідки плачевні.
Каскад Дністровських водосховищ – це затоплення великих територій, які втратять господарську продуктивність, туристичну привабливість та здатність виконувати свої екологічні функції. Підвищиться рівень ґрунтових вод з підтопленням земель на одних ділянках та осушенням на інших, аж до втрати дністровської води у карстових порожнинах.
Знищення біорізноманіття цього унікального куточка Європи гарантоване. Зникнуть заплави. Водосховища «зацвітуть» синьо-зеленими водоростями, що згубно позначиться на водній фауні і призведе до деградації річкової екосистеми: вона не зможе більше самовідтворюватись.
Цей сумний перелік можна продовжувати.
Хтось скаже: економіка, мовляв, потребує жертв, фінансовий зиск перекриє екологічні втрати.
Як свідчить життя, це помилкова теза. Жодні фінансово-економічні показники гідроенергетичної галузі не виправдають втрату сотень тисяч гектарів дністровських родючих земель і чорноземів. Аграрний сектор відмінусує значні території сільгоспугідь, визнані, до речі, законодавством пріоритетними для економіки держави.
Але чи не найбільше від будівництва каскаду дністровських водосховищ постраждає туристична галузь, яку визнано стратегічним напрямком розвитку Карпатського регіону, життєзабезпечення територіальних громад, - продовжує розмову Людмила Архіпова. – Івано-Франківщина минулого року прийняла понад 2 мільйони туристів – більш ніж будь-яка інша область України. Туризм набирає обертів: наповнює скарбниці міст і сіл краю, створює нові робочі місця, врешті – прославляє Прикарпаття і державу загалом.
Це співзвучно із світовими тенденціями. Торік туристична галузь з її прибутками у 1,5 трильйони доларів випередила виробництво продуктів харчування, сягнувши 10% світового виробництва. Не випадково ХХІ століття визнане ООН століттям сталого розвитку і подорожей. З огляду на перспективи використання Дністровського каньйону, вже найближчими роками доходи від туризму значно перевищать гідроенергетичні.
І в той же час уряд ухвалює рішення знищити одну з найцінніших не лише в Україні, але у Європі туристичних атракцій і побудувати ГЕС з водоймищами на найпривабливішому для туристів відрізку Дністра між устями рік Золота Липа і Збруч, зруйнувавши його туристичний потенціал.
- Дністровський каньйон, що розділяє Прикарпаття й Поділля, визнаний одним із семи природних чудес України. Що ми втратимо з його затопленням?
- Тут Дністер тече каньйоноподібною долиною, утворюючи фантастичні краєвиди. Від схилів карколомної крутизни, вкритих реліктовою лісовою та степовою рослинністю, віє таїнами палеозою. В усьому світі дорожать такими куточками первозданної природи, оберігають їх як національне надбання.
Унікальними туристичними об’єктами світового масштабу є дністровські травертинові скелі з природними і рукотворними печерами. Здавна в них облаштовували печерні храми і монастирі. Зберігся до наших днів кам'яний грот «Скеля монахів», що біля села Литячі на лівому березі Дністра.
Особливо приваблює українських та іноземних мандрівників можливість пройтися сплавом на плотах та катамаранах. З річкового плеса відкриваються дивовижні карстові печери і гроти, що ведуть у підземні лабіринти. Скелями, зарослими густими мохами, струменять водоспади.
Віднедавна туристи можуть помилуватися каньйоном з палуби корабля «Юрій», що ходить мілководдям. Усе це може зникнути навіки під товщою води через непродумані кроки гідроенергетиків.
Дністровський каньйон – це ще й унікальна геологічна енциклопедія, що чітко зафіксувала еволюцію земної кори та еволюцію життя, яке було в морському та континентальному середовищах понад 400 мільйонів років тому. У долині Дністра та його притоках відслонюється потужний комплекс осадових товщ аж до найдавніших – девонських і силурійських відкладів палеозойської ери. Вони становлять велику науково-пізнавальну цінність. Скельні відслонення на Дністрі – пам’ятки природи, подібних до яких у світі немає.
За свідченнями українського вченого В. Гаврилишина, у Дністровському каньйоні присутній своєрідний, властивий тільки йому пізньоюрський комплекс морських організмів. Серед 179 видів, вивчених науковцями наприкінці 19 століття, 125 виявилися новими, вперше описаними в літературі. Найбагатшими на залишки викопних організмів є відслонення юрських вапняків біля села Буківна та Татунської гори.
Верхній Дністер має надзвичайне значення для гніздування та міграції диких птахів, насамперед водоплавних, серед яких багато рідкісних і зникаючих не лише в масштабах України, а й усієї Європи.
Різноманітність екологічних умов сформувала в межах Дністровського каньйону як ніде багату флору і фауну. Маємо понад 1100 видів рослин. З них більше 100 – ендемічні і реліктові, 21 вид внесений до Червоної книги України, два - до Європейського Червоного списку, 43 - до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення.
На цій території проживає 315 видів тварин. Стерлядь, вирезуб, рибець малий, рись та борсук звичайний, кіт і полоз лісовий, видра річкова та інші занесені до Червоної книги України, а 11 видів тварин охороняються за списками Бернської конвенції. З будівництвом водосховищ чимало з них приречені на зникнення. Місцевість Дністра багата об’єктами природно-заповідного фонду, пам’ятками історії та культури, архітектури, рекреаційними ресурсами. Тут знаходяться значні запаси мінерально-лікувальних вод.
- Дністер перебуває під захистом міжнародного екологічного законодавства. Які зобов’язання несе наша держава?
- Щоб запобігти деградації природних комплексів Дністровського каньйону, забезпечити охорону довкілля при його рекреаційному освоєнні, був створений регіональний ландшафтний парк «Дністровський каньйон» площею 42 тисячі гектари, а згодом з такою ж назвою – національний природний парк.
Статус заповідних територій зобов’язує владу усіх рівнів, керівників енергетичної галузі дотримуватись принципів інтегрованої екологічної політики та взятих нашою державою міжнародних зобов’язань.
Нагадаємо про міжнародну відповідальність України за дотримання природоохоронного законодавства. Зокрема, положення конвенцій Еспоо та «Про охорону біорізноманіття», Гельсінської конвенції про захист та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Боннської, Рамсарської, Європейської ландшафтної, Орґуської конвенцій. До того ж чекає імплементації в рамках національного законодавства низка положень шести водних директив ЄС. Згадана «Програма розвитку гідроенергетики України до 2026 року» порушує положення зазначених документів.
Науковці підтримують вимоги громадських екологічних організацій в тому, що ця Програма повинна пройти не лише громадське обговорення, але й процедуру стратегічної екологічної оцінки (СЕО), що передбачена ратифікованим Україною Протоколом до Конвенції Еспо, а також чинним законодавством. Тому виконання урядового рішення стосовно сумнівних за своєю доцільністю планів гідроенергетиків має бути зупинене до проведення відповідного громадського обговорення та набрання сили Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». За підсумками громадського обговорення та оцінки екологів до Програми розвитку гідроенергетики мають бути внесені відповідні корективи.
