13 січня в Івано-Франківську пафосно презентували генеральний план міста. Головний містобудівний документ прийнято ще в 2001 році, однак весь цей час доступ до «архітектурної конституції» міста не могли отримати навіть депутати міської ради. Що ж так прискіпливо ховали попередні чільники міської влади від іванофранківців?
Попередній генплан Івано-Франківська був розроблений 1978 року, тому зміни в соціально-економічній структурі країни зумовили необхідність його оновлення. Нагадаємо, що з 1998-го по 2006 рік міським головою Івано-Франківська був Зіновій Шкутяк. Можна з упевненістю стверджувати, що оновлений генплан відповідав його баченню перспективи розвитку обласного центру. Нині чинний генплан розроблено на термін до 2026 року. Проте цей документ включає в себе низку інших містобудівних документів, які датуються 1995 роком чи навіть 1990-м. Тож виглядає, що в основу генплану закладено дані і методологію, які вже навіть на момент завершення роботи були застарілими.
Садиби, які ніде будувати
В новому генплані проектувальники закріпили нову політику в житловому будівництві, яка орієнтувалась на садибну забудову. Таке рішення обррунтовувалось бажанням населення мати власний будинок із присадибною ділянкою. Однак якщо враховувати дефіцит вільних територій, незрозуміло, як можна було виконати це бажання. Проектувальники констатували, що історичний центр міста щільно забудований і важко піддається реконструкції. Через несвоєчасність вирішення питань щодо розвитку дорожньо-вуличної мережі в центрі міста виникли значні труднощі, пов’язані з організацією руху транспорту. Крім того, дрібноквартирний характер забудови не допускав можливості організації достатньої кількості автомобільних стоянок.
Загалом житлова забудова Івано-Франківська повною мірою не була забезпечена відповідною інфраструктурою. Головними полігонами для садибного будівництва мали стати території приміських сіл. Для багатоквартирного будівництва передбачалось освоїти вільні ділянки на території міста за рахунок вибіркової реконструкції та надбудови. Значні земельні резерви міські чиновники сподівались залучити за рахунок реконструкції територій військових частин. Зрештою, саме на цих територіях і було зведено нові квартали.
В центрі міста актуальною проблемою є організація території, яка зайнята речовим ринком, що навпроти госпіталю. Генпланом передбачено, що тут мають звести заклади торгівлі та громадського харчування з врахуванням наявності поряд пам’яток архітектури і обмеженням поверховості забудови. Як бачимо, за 10 років у цій справі не зроблено нічого: речовий ринок, який на сьогодні вже є атавізмом 90-х років, виявився надзвичайно живучим.
Місто без зелені
Генеральний план передбачив збільшення територій зелених насаджень. Івано-Франківськ не може претендувати на статус зеленого міста. Найбільшою оазою є міський парк, який доповнюється прибережною зоною міського озера. Значні можливості для рекреації зберігають і береги Бистриць Солотвинської та Надвірнянської. Однак кількість зелених насаджень у місті вп’ятеро менша за нормативні показники. Природно, що генплан повинен був змінити цю ситуацію, і проектанти запропонували створити два нові зелені масиви — парк культури «Каскад» на вулиці івасюка та Ботанічний сад у мікрорайоні «Пасічна». Територія парку «Каскад» мала б складатися з двох масивів, розташованих на обох берегах річки і поєднаних між собою пішохідним мостом. Крім того, пропонувалося організувати лісопаркову зону «Вовчинецькі схили», яка має поєднуватись з лісопарковим масивом на базі ставків села Вовчинця. Ботанічний сад у Пасічні планували створити на землях, які громадяни використовували під городи. Нині є очевидним той факт, що жодного з цих парків створено не буде. На цих територіях давно функціонують садово-городні товариства, жителі яких уже побудували добротні котеджі, тому забрати землю під парк буде неможливо. Значні сподівання пов’язані зі створенням двох зелених масивів у районі загвіздянського озера, однак з огляду на непрості відносини з владою цього села в реальність цих планів віриться слабо.
Розвій спорту
Одним із найважливіших питань перспективного розвитку міста є будівництво спортивних споруд. Зокрема, в цьому напрямі плани направду наполеонівські: 12 полів для футболу (чотири з яких нові), 24 майданчики для волейболу, 18 майданчиків для баскетболу, 12 майданчиків для тенісу, а ще 5000 кв. м спортивних залів та 2400 кв. м закритих та відкритих басейнів і багато іншого. Скільки відсотків цього плану виконано за 10 років, визначати не беремось: жителі міста можуть оцінити це самостійно.
Жити не можна вмерти
Розділові знаки у цьому твердженні розставити не так просто. Проблема дефіциту місць для поховань уже стала притчею во язицех. На момент створення генплану в Івано-Франківську було 35 га кладовищ. Уже тоді мова йшла про необхідність розширення кладовищ та створення нових. Зокрема, величезне кладовище площею 30 га мало б з’явитись у районі мікрорайону «Пасічна», ще одне площею 7,8 га заплановано в Микитинцях на вулиці Юності. Загалом площа міських кладовищ мала б вирости з нинішніх 37 га до 94 га. До речі, найбільше нинішнє кладовище в Чукалівці не заплановано під розширення. Виходить, що міська влада вже нині порушує генплан, розширюючи поховання на землях цієї сільської ради.
«Прозорі» чиновницькі дамби
Івано-Франківськ розташований у межиріччі двох річок, тому однією з головних проблем є захист міста від затоплення. Значна частина (більше 50%) усіх ділянок, які передбачено під забудову, розташовані в зоні затоплення повеневими водами річок. Генплан подає кілька варіантів розв’язання цієї проблеми: протиповеневий захист, заходи зі зниження рівня ррунтових вод, а також протиерозійні заходи. В будівництві захисних дамб та укріпленні берегів річок за 10 років зроблено надзвичайно мало. Здебільшого місто користується дамбами, зведеними за часів СРСР. Якщо ж врахувати проблему засміченості дренажних систем, то випадки затоплення міських вулиць після рясних дощів не повинні дивувати.
Складнощі планової графіки
Чиновники міської ради відзвітували, що оприлюднення генплану дозволить підвищити прозорість та відкритість у сфері містобудування. Ми вимушені констатувати, що для простих громадян інтерес представляє лише текстова частина генплану. Графічний вигляд генплану зрозумілий лишень для фахівців. На ньому немає позначень вулиць та інших атрибутів, які б прив’язували його до карти місцевості. Якщо додати, що в низці мікрорайонів з’явилися десятки нових будівель, які змінили містобудівну ситуацію, то вивчення цього документа серйозно ускладнюється.
Про транспортні аспекти розвитку міста читайте в другій частині «Загадок генплану» в одному з наступних номерів «Галичини».
Юрій КРИВЕНЬ
