Опозиційність до влади є нормою для журналіста. Проте не завжди.
Зараз нарешті ми на порозі якогось вже цивілізованого суспільства. Про нас нарешті згадали у світі. Нас побачили як народ. І ми побачили себе як народ.
Всі, від фермера до консультанта в магазині, чудово усвідомлюють, що пора наводити порядок в усіх ланках державного управління. Країна хоче спокою і реформ. Тому й не завжди наше критиканство доречне.
Приміром, однією із найважливіших державних структур в Україні є суд. У нас достатньо претензій до служителів Феміди. Однак судити суддю найскладніше. Адже це вимагає кваліфікації найвищого рівня. Тому найпростіше його просто цькувати.
Власне, щось подібне відчувається на Прикарпатті, особливо стосовно Івано-Франківського окружного суду. Його працівникам закидають нелояльність у часи Майдану, а саме не такі рішення як треба. Та ніхто не поцікавився законністю цих судових висновків, до яких, до речі, саме у юристів було найменше питань. Однак бажання майже фізичної сатисфакції у декого переходить рамки закону. Хоча всі хочуть, щоб суди у нас жили тільки за законом.
Словом, нелюбов до цих правовиків фактично вилилась у цькування його голови - П.Черепія. Приміром, останній випадок із машиною очолюваної ним установи, яка потрапила кілька днів тому в ДТП, був принизливий для судді, якому безпідставно приписали аварію. Та й ганебний, на мою думку, для журналіста, який розповсюджував брехливу інформацію в неті. За інформацією, яка розійшлась мережею, стало відомо, що людина, схожа на Черепія, втекла з місця ДТП.
Однак, погодьтеся, шістдесятирічний голова суду П.Черепій, якому приписали порушення, навіть у сутінках не нагадував 22-річного винуватця ДТП, якого власне й бачили очевидці.
Тим паче у той час П.Черепій знаходився за межами області на санаторному лікуванні. Про це нескладно довідатись у суді.
Так сталося, що тепер ми живемо у майже воєнний час. Усе в державі зараз надзвичайно крихке і може просто не витримати розхитування його структур.
У даному разі мова йде про неповагу до суду. Це ж, у свою чергу, неповага до закону і держави. Та й до тої країни, яку ми нарешті почали будувати.
А з суддями ми завжди розберемося по Закону. До речі, якраз вже саме на виході Закон про люстрацію суддівського корпусу.
Отож.
P.S. Для коментаторів мого блогу підкреслюю – я захищаю не суддів. Я захищаю суд.
