У мене склалося враження, що поки ми славили і оплакували героїв, сталося те, що мало статися. Продуктом революції, тобто роботою романтиків, як завжди скористалися негідники.
Те, що владу узурпувала одна сила з допомогою іншої вже не секрет навіть для вуйка з полонини. До речі про вуйка. Запам’яталися слова О.Сича про побиття нардепа Донія в парламентському туалеті "колегами"-свободівцями.
Мовляв, що тут такого. У них в селі, якщо хтось отримав у клуню біля клубу, то нікому не розказував. Ну тіпа…. Доній ябеда-гав’ядіна.
Такий рівень аналізу для кожного вуйка з полонини, це я цитую комент Р. Винничука, цілком нормальний.
А от чи нормально це для віце-прем’єра з гуманітарних питань О.Сича, я б серйозно посперечався. Знову ж таки пів біди, коли вуйко очолює гуманітарний блок у Кабміні (ми там різних дегенератів бачили). Повна ж…а, коли це - один з очільних представників сили, яка погрожувала Сходу України устами їхнього ж нардепа Михальчишина бандерівськими військами. І така людина, коли стає головним гуманітарієм, а якщо реально, то ідеологом країни є ідеальною для кремлівських розкольників. Для повного букету треба ще призначити на Міністерство освіти ще одну вуйну - Орлицю-Фаріон. Після чого можна сміливо ділити Україну по Дніпро,а то й по Збруч.
Кожен раз, коли я бачу подібні призначення, факельні дійства, портрети Бандери в центрі Києва у болючий, розколюючий державу час, мені ввижається чогось рука Москви із жменею доларів для правильних патріотів.
А на банальне запитання, хто ж міг стати, приміром, головним гуманітарієм Кабміну, скажу просто – Мирослав Попович, або схожа до нього людина. Адже країні зараз потрібні компроміс і взаємоповага.
Чи ж не так?
