Володимир Єшкілєв: Місто, як енергетичний вампір

 

 

(За тезами лекції, прочитаної 9 червня 2016 року на Івано-Франківському фестивалі Porto Franko ГогольFEST).

 

Нехтуючи тавтологією, можна сказати, що фестиваль є такою подією, яка обертається навколо власної подієвості, навколо усвідомленої присутності тут-буття, навколо настрою на відчуття сили, що виникає при зустрічі особливого місця та особливого дійства. Фестиваль розкриває сутність місця як середовища, дозволяє відчути його таємничу сутність, центровий (ядерний) зміст енвайронтменту.

 

В нашому випадку місце є містом. Івано-Франківськом, у якому лишилося ще трошки старого Станіславова. Зовсім трошки. Ще якихось вісім десятиліть тому воно було провінційним східно-європейським містом, що виросло з оборонної споруди сімнадцятого століття завдяки містечковому егоїзмові магнатів з роду Потоцьких, податковим привілеям та вдалому розташуванню на перетині торгівельних і рекреаційних маршрутів Карпатського краю.

 

Тепер воно не східно-європейське. Воно пострадянське, зі всіма наслідками, можливостями та відсутностями цього вимушеного, нестерпно проміжного – й нестерпно затягнутого у часі – позиціонування.

 

Можливо, коли восени 1944 року це місто опинилося фактично без населення, нові господарі Станіславова були не надто стурбовані його майбутнім. Якби це місто зникло, вони б не сильно сумували. Для них воно було аж надто дрібнобуржуазним, як тоді казали «соціально чуждим». Новим господарям були ближчими міста іншого типу: пролетарські населені пункти, сформовані навколо заводів.

 

Нові господарі навіть не потурбувалися прибудувати містові обов’язковий атрибут сталінської доби – приміський концтабір. Тому в місті майже не залишилося взірців сталінського ампіру. Не було кому будувати.

 

Але, попри немодну зовнішність та підозрілий дух, старе місто існувало далі. Існувало, здається, лише тому, що стояли його добротні і зручні будинки, до яких не без приємності заселилися військові та селяни. Місто стало чимось, що нагадувало гібрид казарми і села, тихо наляканого надлишком навколишнього урбанізму. З часом казарми зникли, а село звикло користуватися ваннами та унітазами.

 

А чверть століття тому в місті стався креативний спалах. Письменники і художники увійшли з еґреґором старого міста у таємний зговір. Еґреґор подарував митцям тіні, відтінки і нічні голоси свого минулого, привидів і ледь вловимі аромати сецесійних віталень, не зіпсованих капітальними ремонтами. Митці ж перенесли частинку минулого до сьогодення і створили з нічних голосів, привидів, відтінків та своїх амбіцій неповторний настрій Станіславського феномену. Місто знайшло (а, можливо, спровокувало) свій теперішній, свій ескортний гіпертекст, у якому еґреґорові зручно «відмотувати» час назад, повертаючи те, що можливо ще повернути. А ще цьому еґреґорові зручно бути вампіром.

 

В тому сенсі, у якому вампіром можна охрестити будь-яку структуру, спрямовану на присвоєння більш актуального (більш «свіжого» та  більш «живого») за неї буття.

 

Він, цей еґреґор, потихеньку, так, щоби нікому не нашкодити й, зрозуміло, не викрити себе, живиться енергіями людської спільноти, котра його населяє. Він час від часу залишає особисті апартаменти у Станіславському гіпертексті й виходить на полювання. Він полює за структурами (не обов’язково писемними чи вербальними), що виправдовують або підтримують існування його ядерної сутності (ядерної структури). Одночасно він намагається протистояти тим структурним утворенням, котрі несуть в собі неприйняття міста, ненависть до нього та бажання його руйнувати.

 

Ось один з існуючих текстів, у якому мешкає ненависть до міста:

 

«Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво. Авжеж, то ж австрійське, стародавнє, так пахне Європою[]Звільняти Україну треба не принизливою пошаною до гнобителів-магнатів, а руйнуванням окупаційного спадку – отих австрійсько-польських кам’яниць у центрі Івано-Франківська і в інших містах, які викривляють психіку перехожих-українців, нагадують їм, що вони й досі дрібні, бідні і зрабщені» (Мар’яна Варців «Палац Потоцьких треба зруйнувати») .

 

Маніфест, з якого позичена ця цитата, був оприлюднений шість років тому і має у Мережі біля двадцять одної тисячі переглядів. Незримий вампір, видається мені, вже вмонтував його у свої гіпертекстові структури, як до вакцини вмонтовують здохлих бактерій віспи.

 

Міський еґреґор, як можна припустити, також виробляє «структурні вакцини» з тих текстів, висловлювань та знакових побудов, які за задумом своїх творців (або ж за своєю іманентною природою) є деструктивними, асоціальними, патологічними, сповненими прагнень знищення та руйнування. Можливо, він також відсікає від вічності неспроможні фрагменти на кшталт графоманських віршів, дурних мітингових звернень або ж бездарного мальовидла.

 

Можливо. Йому ненависна будь яка концептуальність. Можливо він відкидає ідеологеми і відфільтровує все, що породжено не серцем, а розумом. Можливо він полюбляє у структурах несподіваність та нелінійність. Можливо він щось знає про приреченість лінійності та прагматичного способу структуралізації.

 

Ця фільтрація майже непомітна для нас. В авторів відфільтрованих структур не влучають блискавки, їх не знаходять на цвинтарях з прокушеними шиями. Просто їхні твори тихо-мирно вмирають у просторі актуальності, втрачають ту загадкову субстанцію успіху, яку східні мудреці називають «фарр».

 

Можна також уявити собі креатора-вурдалака, який сам намагається «вампірити» еґреґор міста (дякую за цей парадоксальний образ Богдану Ославському). Цей уявний персонаж має бути могутньою психопатичною особистістю, а також відзначатися харизмою та, можливо, якимись містичними здібностями. Фантазія готова призначити на цю роль когось з відомих франківських митців, але… залишимо таку захопливу вправу майбутнім дослідникам міської метафізики. Адже наступні генерації також мають право на припущення та їхню принагідну апологію.

 

Не буде надмірністю припустити, що еґреґор не володіє здатністю діяти в межах «бритвиОккама», що, насправді, він сновида і марить крізь роки і століття. Тоді він діятиме за межами послідовно-логічного світу людей і машин. Він забуватиме цілі періоди своєї історії, прийматиме теперішніх минущих політиків за спадкових аристократів минулого, вестиме бесіди з невмирущим Іґнацієм Камінським та вперто концентрувати містичну силу навколо ксерокопій давно втрачених святих образів.

 

Якщо останнє припущення має рацію, то ми маємо справу з умовно «біполярною» структурою присвоєння. Зі структурою, яка спроможна на те, що видається нам (й лише нам) несподіванками. Можливо поява у місті Станіславського феномену й було такою несподіванкою. Парадоксальним фактом присвоєння містом актуального буття невипадкової групи людей.

 

Можливо еґреґор міста, яке послідовно втратило своє військове призначення, свою мультикультурність, свої промислові перспективи й – удруге – військове призначення, був просто вимушений перейти на інший формат свого оприсутнення, примаривши собі роль альтернативної мистецької столиці?

 

«Утім ця провінція не завжди була аж такою провінційною. Бували і у Франику часи, коли про нього навіть по всяких києвах казали «культурна столиця, йопрст»» (Юрій Андрухович «Як відкрити місто»).

 

Щось таки йому вдавалося, тому вампірові.

 

Й не все ще втрачене. Еґреґор-недобиток ще ворушиться у сакральному осерді міста, ще тягнеться прозорими мацаками до виробників структур, здатних придумати минуле й дати вампірові нове гіпертекстуальне життя. Він ще спроможний почути фестивальні сурми і пробудитися для вдячності.

 

Або ж для помсти.      

 

Володимир Єшкілєв


04.07.2016 1632 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2098
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

841
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

886
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

883 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2704 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1447

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

617

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

993

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1115
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1902
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1060
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

782
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

240
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14958
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7267
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

702
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

249
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

164
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

273
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

557
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1011