Володимир Єшкілєв: Місто, як енергетичний вампір

 

 

(За тезами лекції, прочитаної 9 червня 2016 року на Івано-Франківському фестивалі Porto Franko ГогольFEST).

 

Нехтуючи тавтологією, можна сказати, що фестиваль є такою подією, яка обертається навколо власної подієвості, навколо усвідомленої присутності тут-буття, навколо настрою на відчуття сили, що виникає при зустрічі особливого місця та особливого дійства. Фестиваль розкриває сутність місця як середовища, дозволяє відчути його таємничу сутність, центровий (ядерний) зміст енвайронтменту.

 

В нашому випадку місце є містом. Івано-Франківськом, у якому лишилося ще трошки старого Станіславова. Зовсім трошки. Ще якихось вісім десятиліть тому воно було провінційним східно-європейським містом, що виросло з оборонної споруди сімнадцятого століття завдяки містечковому егоїзмові магнатів з роду Потоцьких, податковим привілеям та вдалому розташуванню на перетині торгівельних і рекреаційних маршрутів Карпатського краю.

 

Тепер воно не східно-європейське. Воно пострадянське, зі всіма наслідками, можливостями та відсутностями цього вимушеного, нестерпно проміжного – й нестерпно затягнутого у часі – позиціонування.

 

Можливо, коли восени 1944 року це місто опинилося фактично без населення, нові господарі Станіславова були не надто стурбовані його майбутнім. Якби це місто зникло, вони б не сильно сумували. Для них воно було аж надто дрібнобуржуазним, як тоді казали «соціально чуждим». Новим господарям були ближчими міста іншого типу: пролетарські населені пункти, сформовані навколо заводів.

 

Нові господарі навіть не потурбувалися прибудувати містові обов’язковий атрибут сталінської доби – приміський концтабір. Тому в місті майже не залишилося взірців сталінського ампіру. Не було кому будувати.

 

Але, попри немодну зовнішність та підозрілий дух, старе місто існувало далі. Існувало, здається, лише тому, що стояли його добротні і зручні будинки, до яких не без приємності заселилися військові та селяни. Місто стало чимось, що нагадувало гібрид казарми і села, тихо наляканого надлишком навколишнього урбанізму. З часом казарми зникли, а село звикло користуватися ваннами та унітазами.

 

А чверть століття тому в місті стався креативний спалах. Письменники і художники увійшли з еґреґором старого міста у таємний зговір. Еґреґор подарував митцям тіні, відтінки і нічні голоси свого минулого, привидів і ледь вловимі аромати сецесійних віталень, не зіпсованих капітальними ремонтами. Митці ж перенесли частинку минулого до сьогодення і створили з нічних голосів, привидів, відтінків та своїх амбіцій неповторний настрій Станіславського феномену. Місто знайшло (а, можливо, спровокувало) свій теперішній, свій ескортний гіпертекст, у якому еґреґорові зручно «відмотувати» час назад, повертаючи те, що можливо ще повернути. А ще цьому еґреґорові зручно бути вампіром.

 

В тому сенсі, у якому вампіром можна охрестити будь-яку структуру, спрямовану на присвоєння більш актуального (більш «свіжого» та  більш «живого») за неї буття.

 

Він, цей еґреґор, потихеньку, так, щоби нікому не нашкодити й, зрозуміло, не викрити себе, живиться енергіями людської спільноти, котра його населяє. Він час від часу залишає особисті апартаменти у Станіславському гіпертексті й виходить на полювання. Він полює за структурами (не обов’язково писемними чи вербальними), що виправдовують або підтримують існування його ядерної сутності (ядерної структури). Одночасно він намагається протистояти тим структурним утворенням, котрі несуть в собі неприйняття міста, ненависть до нього та бажання його руйнувати.

 

Ось один з існуючих текстів, у якому мешкає ненависть до міста:

 

«Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво. Авжеж, то ж австрійське, стародавнє, так пахне Європою[]Звільняти Україну треба не принизливою пошаною до гнобителів-магнатів, а руйнуванням окупаційного спадку – отих австрійсько-польських кам’яниць у центрі Івано-Франківська і в інших містах, які викривляють психіку перехожих-українців, нагадують їм, що вони й досі дрібні, бідні і зрабщені» (Мар’яна Варців «Палац Потоцьких треба зруйнувати») .

 

Маніфест, з якого позичена ця цитата, був оприлюднений шість років тому і має у Мережі біля двадцять одної тисячі переглядів. Незримий вампір, видається мені, вже вмонтував його у свої гіпертекстові структури, як до вакцини вмонтовують здохлих бактерій віспи.

 

Міський еґреґор, як можна припустити, також виробляє «структурні вакцини» з тих текстів, висловлювань та знакових побудов, які за задумом своїх творців (або ж за своєю іманентною природою) є деструктивними, асоціальними, патологічними, сповненими прагнень знищення та руйнування. Можливо, він також відсікає від вічності неспроможні фрагменти на кшталт графоманських віршів, дурних мітингових звернень або ж бездарного мальовидла.

 

Можливо. Йому ненависна будь яка концептуальність. Можливо він відкидає ідеологеми і відфільтровує все, що породжено не серцем, а розумом. Можливо він полюбляє у структурах несподіваність та нелінійність. Можливо він щось знає про приреченість лінійності та прагматичного способу структуралізації.

 

Ця фільтрація майже непомітна для нас. В авторів відфільтрованих структур не влучають блискавки, їх не знаходять на цвинтарях з прокушеними шиями. Просто їхні твори тихо-мирно вмирають у просторі актуальності, втрачають ту загадкову субстанцію успіху, яку східні мудреці називають «фарр».

 

Можна також уявити собі креатора-вурдалака, який сам намагається «вампірити» еґреґор міста (дякую за цей парадоксальний образ Богдану Ославському). Цей уявний персонаж має бути могутньою психопатичною особистістю, а також відзначатися харизмою та, можливо, якимись містичними здібностями. Фантазія готова призначити на цю роль когось з відомих франківських митців, але… залишимо таку захопливу вправу майбутнім дослідникам міської метафізики. Адже наступні генерації також мають право на припущення та їхню принагідну апологію.

 

Не буде надмірністю припустити, що еґреґор не володіє здатністю діяти в межах «бритвиОккама», що, насправді, він сновида і марить крізь роки і століття. Тоді він діятиме за межами послідовно-логічного світу людей і машин. Він забуватиме цілі періоди своєї історії, прийматиме теперішніх минущих політиків за спадкових аристократів минулого, вестиме бесіди з невмирущим Іґнацієм Камінським та вперто концентрувати містичну силу навколо ксерокопій давно втрачених святих образів.

 

Якщо останнє припущення має рацію, то ми маємо справу з умовно «біполярною» структурою присвоєння. Зі структурою, яка спроможна на те, що видається нам (й лише нам) несподіванками. Можливо поява у місті Станіславського феномену й було такою несподіванкою. Парадоксальним фактом присвоєння містом актуального буття невипадкової групи людей.

 

Можливо еґреґор міста, яке послідовно втратило своє військове призначення, свою мультикультурність, свої промислові перспективи й – удруге – військове призначення, був просто вимушений перейти на інший формат свого оприсутнення, примаривши собі роль альтернативної мистецької столиці?

 

«Утім ця провінція не завжди була аж такою провінційною. Бували і у Франику часи, коли про нього навіть по всяких києвах казали «культурна столиця, йопрст»» (Юрій Андрухович «Як відкрити місто»).

 

Щось таки йому вдавалося, тому вампірові.

 

Й не все ще втрачене. Еґреґор-недобиток ще ворушиться у сакральному осерді міста, ще тягнеться прозорими мацаками до виробників структур, здатних придумати минуле й дати вампірові нове гіпертекстуальне життя. Він ще спроможний почути фестивальні сурми і пробудитися для вдячності.

 

Або ж для помсти.      

 

Володимир Єшкілєв


04.07.2016 1617 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1205
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1855 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1136
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3715
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3415 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2770 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

366

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

480

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1023

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1587
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1089
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1116
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

809
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6627
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

758
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44087
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3405
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35746 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

271
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

413
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

692
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

769