Володимир Єшкілєв: Місто, як енергетичний вампір

 

 

(За тезами лекції, прочитаної 9 червня 2016 року на Івано-Франківському фестивалі Porto Franko ГогольFEST).

 

Нехтуючи тавтологією, можна сказати, що фестиваль є такою подією, яка обертається навколо власної подієвості, навколо усвідомленої присутності тут-буття, навколо настрою на відчуття сили, що виникає при зустрічі особливого місця та особливого дійства. Фестиваль розкриває сутність місця як середовища, дозволяє відчути його таємничу сутність, центровий (ядерний) зміст енвайронтменту.

 

В нашому випадку місце є містом. Івано-Франківськом, у якому лишилося ще трошки старого Станіславова. Зовсім трошки. Ще якихось вісім десятиліть тому воно було провінційним східно-європейським містом, що виросло з оборонної споруди сімнадцятого століття завдяки містечковому егоїзмові магнатів з роду Потоцьких, податковим привілеям та вдалому розташуванню на перетині торгівельних і рекреаційних маршрутів Карпатського краю.

 

Тепер воно не східно-європейське. Воно пострадянське, зі всіма наслідками, можливостями та відсутностями цього вимушеного, нестерпно проміжного – й нестерпно затягнутого у часі – позиціонування.

 

Можливо, коли восени 1944 року це місто опинилося фактично без населення, нові господарі Станіславова були не надто стурбовані його майбутнім. Якби це місто зникло, вони б не сильно сумували. Для них воно було аж надто дрібнобуржуазним, як тоді казали «соціально чуждим». Новим господарям були ближчими міста іншого типу: пролетарські населені пункти, сформовані навколо заводів.

 

Нові господарі навіть не потурбувалися прибудувати містові обов’язковий атрибут сталінської доби – приміський концтабір. Тому в місті майже не залишилося взірців сталінського ампіру. Не було кому будувати.

 

Але, попри немодну зовнішність та підозрілий дух, старе місто існувало далі. Існувало, здається, лише тому, що стояли його добротні і зручні будинки, до яких не без приємності заселилися військові та селяни. Місто стало чимось, що нагадувало гібрид казарми і села, тихо наляканого надлишком навколишнього урбанізму. З часом казарми зникли, а село звикло користуватися ваннами та унітазами.

 

А чверть століття тому в місті стався креативний спалах. Письменники і художники увійшли з еґреґором старого міста у таємний зговір. Еґреґор подарував митцям тіні, відтінки і нічні голоси свого минулого, привидів і ледь вловимі аромати сецесійних віталень, не зіпсованих капітальними ремонтами. Митці ж перенесли частинку минулого до сьогодення і створили з нічних голосів, привидів, відтінків та своїх амбіцій неповторний настрій Станіславського феномену. Місто знайшло (а, можливо, спровокувало) свій теперішній, свій ескортний гіпертекст, у якому еґреґорові зручно «відмотувати» час назад, повертаючи те, що можливо ще повернути. А ще цьому еґреґорові зручно бути вампіром.

 

В тому сенсі, у якому вампіром можна охрестити будь-яку структуру, спрямовану на присвоєння більш актуального (більш «свіжого» та  більш «живого») за неї буття.

 

Він, цей еґреґор, потихеньку, так, щоби нікому не нашкодити й, зрозуміло, не викрити себе, живиться енергіями людської спільноти, котра його населяє. Він час від часу залишає особисті апартаменти у Станіславському гіпертексті й виходить на полювання. Він полює за структурами (не обов’язково писемними чи вербальними), що виправдовують або підтримують існування його ядерної сутності (ядерної структури). Одночасно він намагається протистояти тим структурним утворенням, котрі несуть в собі неприйняття міста, ненависть до нього та бажання його руйнувати.

 

Ось один з існуючих текстів, у якому мешкає ненависть до міста:

 

«Наші так звані «інтелектуали» люблять все старе і стародавнє. Їм їсти не давай, а покажи якісь розбиті перекошені двері в австрійській розвалюсі і вони будуть біля тих дверей довго прицмокувати і з розумним виглядом дудлити пиво. Авжеж, то ж австрійське, стародавнє, так пахне Європою[]Звільняти Україну треба не принизливою пошаною до гнобителів-магнатів, а руйнуванням окупаційного спадку – отих австрійсько-польських кам’яниць у центрі Івано-Франківська і в інших містах, які викривляють психіку перехожих-українців, нагадують їм, що вони й досі дрібні, бідні і зрабщені» (Мар’яна Варців «Палац Потоцьких треба зруйнувати») .

 

Маніфест, з якого позичена ця цитата, був оприлюднений шість років тому і має у Мережі біля двадцять одної тисячі переглядів. Незримий вампір, видається мені, вже вмонтував його у свої гіпертекстові структури, як до вакцини вмонтовують здохлих бактерій віспи.

 

Міський еґреґор, як можна припустити, також виробляє «структурні вакцини» з тих текстів, висловлювань та знакових побудов, які за задумом своїх творців (або ж за своєю іманентною природою) є деструктивними, асоціальними, патологічними, сповненими прагнень знищення та руйнування. Можливо, він також відсікає від вічності неспроможні фрагменти на кшталт графоманських віршів, дурних мітингових звернень або ж бездарного мальовидла.

 

Можливо. Йому ненависна будь яка концептуальність. Можливо він відкидає ідеологеми і відфільтровує все, що породжено не серцем, а розумом. Можливо він полюбляє у структурах несподіваність та нелінійність. Можливо він щось знає про приреченість лінійності та прагматичного способу структуралізації.

 

Ця фільтрація майже непомітна для нас. В авторів відфільтрованих структур не влучають блискавки, їх не знаходять на цвинтарях з прокушеними шиями. Просто їхні твори тихо-мирно вмирають у просторі актуальності, втрачають ту загадкову субстанцію успіху, яку східні мудреці називають «фарр».

 

Можна також уявити собі креатора-вурдалака, який сам намагається «вампірити» еґреґор міста (дякую за цей парадоксальний образ Богдану Ославському). Цей уявний персонаж має бути могутньою психопатичною особистістю, а також відзначатися харизмою та, можливо, якимись містичними здібностями. Фантазія готова призначити на цю роль когось з відомих франківських митців, але… залишимо таку захопливу вправу майбутнім дослідникам міської метафізики. Адже наступні генерації також мають право на припущення та їхню принагідну апологію.

 

Не буде надмірністю припустити, що еґреґор не володіє здатністю діяти в межах «бритвиОккама», що, насправді, він сновида і марить крізь роки і століття. Тоді він діятиме за межами послідовно-логічного світу людей і машин. Він забуватиме цілі періоди своєї історії, прийматиме теперішніх минущих політиків за спадкових аристократів минулого, вестиме бесіди з невмирущим Іґнацієм Камінським та вперто концентрувати містичну силу навколо ксерокопій давно втрачених святих образів.

 

Якщо останнє припущення має рацію, то ми маємо справу з умовно «біполярною» структурою присвоєння. Зі структурою, яка спроможна на те, що видається нам (й лише нам) несподіванками. Можливо поява у місті Станіславського феномену й було такою несподіванкою. Парадоксальним фактом присвоєння містом актуального буття невипадкової групи людей.

 

Можливо еґреґор міста, яке послідовно втратило своє військове призначення, свою мультикультурність, свої промислові перспективи й – удруге – військове призначення, був просто вимушений перейти на інший формат свого оприсутнення, примаривши собі роль альтернативної мистецької столиці?

 

«Утім ця провінція не завжди була аж такою провінційною. Бували і у Франику часи, коли про нього навіть по всяких києвах казали «культурна столиця, йопрст»» (Юрій Андрухович «Як відкрити місто»).

 

Щось таки йому вдавалося, тому вампірові.

 

Й не все ще втрачене. Еґреґор-недобиток ще ворушиться у сакральному осерді міста, ще тягнеться прозорими мацаками до виробників структур, здатних придумати минуле й дати вампірові нове гіпертекстуальне життя. Він ще спроможний почути фестивальні сурми і пробудитися для вдячності.

 

Або ж для помсти.      

 

Володимир Єшкілєв


04.07.2016 1396 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

582
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1776 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1099 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

529
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6875 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11330 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

307

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1038

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1090

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

249
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1051
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

820
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

694
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2917
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4415
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18411
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

274
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

329
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

639
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

741