Пройшовши Крим, декотрі військові, які там служили, передислокувалися на Захід країни, до Івано-Франківська. Проте, за їхніми словами, повернулися б назад, якби була можливість і далі служити в Криму під українськими прапорами. Анексія цієї території країни вибила землю у них із-під ніг, та, щоб не порушувати присягу на вірність державі, не зраджувати собі та власним цінностям, змушені були залишити все.
Денис Войтулевич, солдат взводу охорони роти матеріального забезпечення 40-ї кримської радіотехнічної бригади у Севастополі, пригадує, що в частині служило приблизно 1000 солдатів. Близько 60 відсотків залишилися в Криму, решта повернулися на Україну.
«Нині мене часто розпитують: як там було? Відповідаю, що було страшно, і якщо особисто там не був, то й не зрозумієш усього, що пережили люди. Найважчою була невизначеність, адже застосовувати зброю команди не давали. Якщо на тебе нападуть, а тобі не можна застосовувати зброю, — ти не зупиниш супротивника, котрий зі свого боку виконує команду захопити в полон чи вбити. Це морально тиснуло. Ми опинилися в ситуації невизначеності та безпорадності. Якщо б була команда стріляли — ми б мали можливість дати відсіч, а так із Києва командували лише «обороняйтеся» чи «тримайтеся». За словами військового, з території, де він служив, після захоплення частини росіяни вивезли чотири тонни зброї.
Стрілець взводу охорони роти матеріального забезпечення 40-ї кримської радіотехнічної бригади в Севастополі Олександр Коваль розповідає, що службу в Криму розпочав за контрактом у травні минулого року. Як згадує військовий, служити йому подобалося, гарним було і ставлення людей.
Ніяких поділів на бандерівців, згадок, що він родом із Західної України, не було. Вже пізніше в місті, де він служив, почали з’являтися антиукраїнські плакати, транспаранти з провокаційними зображеннями. Тоді вже це почало хвилювати і насторожувати.
«Телебачення дуже швидко стало російським, йшла жорстока російська пропаганда, — розповідає військовий. — Я спілкувався з родичами, тож міг порівняти, як все кардинально відрізнялося, спотворювалося. В останній час було страшно вийти з частини, адже самооборона півострова могла зупинити та перевірити документи. В мене була прописка Івано-Франківська, тому могли бути неприємності».
Повернутися на територію Україну після анексії Росією території Криму військовослужбовець вирішив відразу ж.
«Я давав присягу на вірність Україні й не міг її порушити. Крім того, я патріот своєї держави, люблю Україну, маю її захищати, тому не міг інакше. Бачив перед тим, що відбувалося на майдані, переживав, спостерігав смерті людей. Але й спілкуватися про це не було змоги, адже погляди людей в частині часто відрізнялися від моїх».
Військовослужбовці в один голос констатують бездіяльність влади в той час, коли біля воріт стояв озброєний ворог.
«Коли було дуже важко, влада не приймала ніяких кардинальних рішень, не давала вказівок, — коментує Олександр Коваль. — Нам тоді було вдвічі складніше. Не знали, що робити — командування частини самостійно керувало, приймало рішення. Пізніше було важко вибратися з Криму. Самі збирали необхідні документи. Декому не вистачало грошей на квиток, адже банкомати вже не працювали. Політика Російської федерації є надто агресивною, і це було дійсно сплановане захоплення».
«У тій ситуації ми залишилися фактично сам на сам із тими загарбниками, адже ніяких вказівок згори не було, — коментує капітан Андрій Москалець. — Ми вирішували самі всі питання щодо оборони. Захищали свої об’єкти, за які відповідали, за склад озброєння. Все відбувалося зі зброєю в руках. Відчувалася агресія з боку Росії, моральний тиск на особовий склад. Можна лише здогадуватися, що відбулося під час референдуму — всі ті фальсифікації. Багато людей і досі не хочуть жити на території Росії. Керівництво країни має переживати за таких людей, створити їм можливість жити в Україні. Особисто я дуже боляче пережив розлучення з людьми, з якими служив стільки років пліч-о-пліч, адже залишилося там більше половини особового складу. Для мене це неприпустимо, і офіцер, який дав присягу, не може її порушити».
Нині військовослужбовці з Криму служать у 114-й бригаді тактичної авіації в Івано-Франківську. Військові зізнаються, що, маючи досвід кримських подій, готові захищати Україну, якщо до цього дійде. Хоча, на їхню думку, вирішити все необхідно мирно, за столом переговорів. Але ж якщо ворог піде далі — то до війни наші військові готові, й зроблять усе, що від них залежить, щоб не допустити кримський сценарій розвитку подій на східних землях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
