Днями почув виступ нашого вельмишановного начальника над усіма благоустроями в Івано-Франківську п. Смушака, здається.
Чоловік задоволено доповідав громаді про потрачених 0,5 мільйона на острів кохання, що на міському озері. Чи то 30 тис. із них пішло на доріжки, а 470 тис. грн. на проект облаштування земель місцевого Ероса чи навпаки, не зрозумів. Та це не суттєво. Бо у мене відразу виникло запитання до Азарова: де гроші на дороги?
Та й зрештою і вас, дорогі депутати, спитаюся. Ви, коли плануєте тратити наші гроші, крім соратників, ще з кимось радитесь? Приміром, економістами чи, не дай Боже, із населенням?
А може вам якийсь прокурор підказав?
Ви знаєте, після корупційного скандалу тої осені зі свободівцями О.Гаркотом, Р.Онуфрієвим і А.Колковським по ходу, мене не покидає думка, що міська рада тоді втратила свою владу. Пригадуєте, під ногами в п. Романа опинився хабар, а п. Олег, який сидів поруч, пішов під суд. Зазвичай це називається взяти всю вину на себе.
До чого ж, спитаєтеся, я веду.
Почну здалеку.
Коли Юля Володимирівна стала прем’єром, російська генпрокуратура вже за місяць призупинила справу про борг ЄЕСУ перед МО Росії у майже 400 млн.$. Пригадую, всі так тішились. Мовляв, злякалися москалі нашу Юлю.
Потім Юля поїхала підписувати газову угоду. Зрозуміло, що прощений злочин і фантастичний борг своє зробили… Для Юлії Володимирівни обмін своєї вини і грошей на кабальну газову угоду виявився дуже вигідним бізнесом. А ми тепер платимо чи не найбільшу ціну на газ у Європі.
Однак повернемося до наших земляків. Із ким не говорив, всі дивувалися, чому свободівський чиновник Гаркот став підозрюваним, а голова бюджетного комітету і голова міськрадівської більшості Онуфріїв, від слова якого, власне, й залежать оплачені хабарем послуги, став свідком. Ще кумедніше виглядає, як тепер у процесі суду над Гаркотом зникають окремі матеріали справи, аудіофайли, тощо... Схоже, що по Гаркоту справу, образно кажучи, зливають.
У Європі, куди нас завжди закликала "Свобода", після такого скандалу політик подає у відставку. А партія, яка відстоює принципи демократії, позбувається замішаного у ньому члена. Однак, ніхто ні від кого не відмовився. Як мовиться, ніяких емоцій, лише бізнес. Для декого, якщо судити з різних розмов про корупцію у міськраді, дуже вигідний. Хоча, боюся, що, при таких розкладах, вже не до оборудок, бо уже вся фракція на гачку. Зауважте, яка становить більшість…
А тепер уявіть собі, що голові згаданої депутатської групи телефонує якийсь прокурорський чи міліцейський чин і просить про послугу. А наш лідер більшості у міськраді, будучи власником друкарні, перепитає. Може Вам візитівки надрукувати? Ні! Напевно, збірку поезій? Знову, ні! Може мемуари?!
- Запхай собі їх в з…цю…, - думаю, так приблизно відповість чоловік у погонах.
- Нада порішать по землі в Пасічній! На Позитроні! На Об’їзній! І т.д. і т.п.
А тепер уявіть, як повернуться кримінальні справи наших героїв, якщо силовику відмовлять…
Напевно, багато з вас бачили в неті ролик, як Марков із головорізами в Одесі у 2007 році били пікет свободівців. Прикро було до сліз, як наші хлопці пролили кров за прапор, але не зуміли його захистити.
Мені здається, що зараз наші націоналісти стали іншими…
Для чого проливати кров за свій стяг, коли ним можна вигідно торгувати?
Дуже хороший бізнес. Чи не так?
