Відстоювали майбутнє України: історії Героїв Небесної сотні з Івано-Франківщини

фото: ілюстроване


Наймасовіші вбивства учасників Революції гідності відбувалися у період з 18 до 20 лютого 2014 року.

За два дні у сутичках із силовиками отримали смертельні поранення семеро протестувальників з Івано-Франківщини. Наймолодшому з них було 19, найстаршому — 64 роки.

Роман Гурик, Сергій Дідич, Ігор Дмитрів, Богдан Калиняк, Ігор Ткачук, Михайло Костишин та Василь Шеремет загинули на Майдані одинадцять років тому. Кожному з них посмертно присвоїли звання "Герой України".

Про це інформує Суспільне, передає Фіртка.

Роман Гурик — наймолодший із шести Героїв Небесної сотні з Івано-Франківщини. 20 лютого минає 11 років з дня його загибелі — 19-річного хлопця снайпер вбив пострілом у голову на Інститутській.

"Коли виходиш зі станції метро "Інститутська", там є невеличкий вазон. Три метри від нього стоїть хрест. Роман був за цим вазоном, прикритий щитом.

Він якраз подивився вниз — і йому влучила куля в голову. Ще десь хвилин сорок до нього ніхто не міг підійти. Коли його забрали, одразу відвезли "швидкою" до лікарні. Його ще оперували, тому що серце билося. О 12:15 воно зупинилося", — каже матір Героя Небесної сотні Ірина Гурик.

Народився Роман Гурик 2 жовтня 1994 року. У листопаді 2013 разом з друзями з Івано-Франківська та хресним татом поїхав на Майдан. Хлопець чотири рази був у столиці. Востаннє — 15 лютого 2014 року.

"Він мені постійно казав: "Мамо, розумієш, у мене — всі там, усі мої друзі. От як ти собі це уявляєш: вони приїдуть з Києва додому, я зустріну їх по дорозі. Скажу, що не поїхав, бо мене мама не пустила? Це — смішно". І тому у мене був вибір без вибору", — так Ірина Гурик пригадує свою спробу відмовити сина від поїздки до Києва.

Роман Гурик загинув під час четвертого підйому до перших барикад. Він допомагав забирати загиблих і поранених. На своїй сторінці у соціальній мережі хлопець залишив останній допис: "Зараз або ніколи. Всі на Грушевського, на смерть". Батьки Романа досі не знають, хто саме вбив їхнього сина.

"Більшості з них уже немає, вони — за кордоном. Зрозуміло, де. Немає ніякої гарантії, що зараз, під час війни повномасштабної, вони далі не розстрілюють наших хлопців", — казала Ірина Гурик напередодні десятих роковин з дня загибелі її сина.

Сергій Дідич із села Стрільче брав участь у двох революціях — Помаранчевій та Гідності. Він загинув 18 лютого 2014 року у Києві. З'ясувати, як саме помер чоловік, його рідним вдалося більше ніж через місяць.

На Революцію гідності Дідич поїхав з дружиною Галиною. Подружжя майже весь час було разом на Майдані.

Сергія Дідича збили в Кріпосному провулку вантажівкою ГАЗ, за кермом якої був інший активіст Майдану — Леонід Бібік.

"Під час суду Леоніда Бібіка амністували згідно із законом, бо він був учасником Революції гідності. "Беркутівцю", який вдарив Сергія по голові, дали умовний термін за співпрацю зі слідством. "Беркутівці" створили ситуацію, в якій Бібік став вбивцею.

Для мене важливо, що я знаю правду: Сергій непросто ходив по Кріпосному провулку і потрапив під колеса машини. Цю ситуацію створили "беркутівці" — затримали, били, розбили голову, не давали зійти з траєкторії автомобіля", — розповідала дружина полеглого Героя Небесної сотні.

У 2017 році Галина Дідич отримала 200 тисяч гривень від Міністерства внутрішніх справ України, як компенсацію за моральну шкоду. Половину суми жінка передала на потреби військових.

Ігор Дмитрів — родом із Калуша. Його шлях на Майдані розпочався у січні 2014 року. Чоловік був активістом 3 сотні самооборони, оборонцем наметового містечка та учасником Автомайдану.

19 лютого 2014 року Ігор Дмитрів востаннє приїхав до Києва. Наступного дня вранці він сказав братові телефоном, що йтиме з побратимами у наступ. Чоловік був "захищений" каскою, будівельними окулярами, алюмінієвою пластиною та протиударним щитом.

В Ігоря Дмитріва влучили чотири кулі. До нього підбіг побратим Андрій Дигдалович, якого в цю мить смертельно поранили. Майданівці відтягли Ігоря на вулиці Інститутській. Лікарі кілька годин боролися за його життя. Ігорю Дмитріву було 30 років.

Богдан Калиняк під час Революції гідності спочатку виходив на протести у Коломиї, а в грудні 2013 року вирушив до Києва у складі 14 сотні самооборони Майдану "Вільні люди".

"Він просто записався у чергу та поставив нас перед фактом, що їде до Києва.

У нас і в думках не було сперечатися з батьком чи якось переконувати його, щоб не їхав. Ми тата підтримували, але, звичайно, переживали.

Однак таким був його вибір, і ми б його не зупинили, і не планували зупиняти. Батько той дух передавав нам — ми тут, на місці, ходили на мітинг", — розповідала донька Героя Небесної сотні Ірина Ільків.

Чоловік чотири рази їздив протестувати у Київ. Під час останньої поїздки, 19 січня, він потрапив під крижану воду водометів "Беркута". Після цього Богдан Калиняк залишився на Майдані — допомагав травмованим і чергував вночі.

Додому він повернувся 26 січня з підвищеною температурою і кашлем, а 28 січня — за день до свого 53-річчя — помер у лікарні.

Народився у Росії, але зростав в Україні Герой Небесної сотні Ігор Ткачук. 20 лютого 2014 року під час Революції гідності його життя зупинила куля в голову.

До протестів у Києві Ігор Ткачук приєднався із другом Юрієм Гошовським у січні 2014 року. 8 лютого він приїхав додому на день народження сина, а через десять днів повернувся на Майдан.

"Пам'ятаю нашу останню телефонну розмову зранку, приблизно о 9:00. Я вже знала, що там дуже багато смертей, і просила, щоб він був дуже обережним.

Він мені сказав, що всю ніч прочергував там і зараз іде спати. Я зраділа, кажу: "Добре, що ти ідеш спати, мені буде спокійніше". А він говорить: "Не хвилюйся, ти мене ще так скоро не здихаєшся!" — згадувала про Ігоря його дружина Марія Ткачук.

Вранці 20 лютого Ігор Ткачук був серед протестувальників, які йшли Інститутською, щоб завадити обстрілам Майдану. О 9:49 він отримав наскрізне кульове поранення голови. Винних у вбивстві чоловіка досі не знайшли.

Михайло Костишин із села Нижній Струтинь приїхав до Києва вночі 30 листопада 2013 року й долучився до самооборони Майдану.

Протестувальник був на мітингах та чергував на барикадах. У січні 2014 року його побили під час протистояння на вулиці Грушевського. 27 січня Михайло Костишин потрапив до однієї зі львівських лікарень. Ймовірні причини погіршення стану здоров'я чоловіка — отруєння та травми після сутичок.

За місяць — 26 лютого 2014 року — Михайло Костишин помер. Йому було 42 роки.

Найстарший Герой Небесної сотні з Івано-Франківщини Василь Шеремет провів на Майдані майже три місяці поспіль — з грудня 2013 року.

18 лютого 2014 року чоловік був серед протестувальників на Інститутській, які вимагали ухвалити законопроєкт про повернення до Конституції 2004 року. Того дня Василя Шеремета обстріляли з водомета та поранили під час сутичок із "беркутівцями".

Медики два тижні боролися за його життя. 4 березня 2014 року Василь Шеремет помер у лікарні. Йому було 64 роки. Героя Небесної сотні поховали в рідному селищі Ланчин 9 березня — на 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.


Редакція Фіртки висловлює щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу непоправної втрати. Світла пам'ять Героям України!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних


Коментарі (1)

памятаю 2025.02.20, 20:33

Як давно це було і недавно в одному періоді війни з москалями. Майдан змусив росію "відкрити карти" щодо намірів захопити Україну. Нажаль не змогли в повній мірі реалізувати перемогу Майдану і підготуватись до відбиття вторгнення. Влада зайнялась своїми справами і продала загиблих на Майдані не розслідувавши, а традиційно почавши миритись з пророс, хоча на словах ні. В Україні залишились і Медведчук і Бойко і переназвана партія регіонів і "церква".

Без Майдану українці б вмирали по підвалам як в Білорусії за прапор чи білоруську мову по тюрма сидять чи просто "не те сказав". А решта десь в штурмах Варшави в складі росармії, як зараз "лднр"-івці гинуть потішити москвичів.

Майданівці дали українцям час і свободу підготуватись до повномасш. І хоч і не повністю реалізовано, але й цього вистачило щоб збити пиху москаля "за три дня" і мрії захопити всю Україну, як малювали собі на карті. 

24.11.2025
Анна Марущак

Рецидивісти зі строками за вбивство, “смотрящі” за містами й колоніями, ув’язнені, які й досі керують “общаками” через контрабандні телефони, та наркоторговці потрапили в епіцентр резонансних кримінальних проваджень про вимагання, шахрайство та побиття.  

5827
21.11.2025
Тетяна Ткаченко

Волонтерка Вікторія Сакун двічі змушена була залишати дім через російську агресію. Вперше — у 2014 році з окупованого Донецька, вдруге — після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му.    

1555
18.11.2025
Вікторія Матіїв

«Володя був справжнім українцем, гордився своєю кров’ю і ніколи не кидав слів на вітер», — згадує Вікторія Петрук свого чоловіка, полеглого захисника Володимира Петрука.  

5201
14.11.2025
Анастасія Батюк

У серці системи обліку транспортних засобів України таїться вразливість, яка може паралізувати життя тисяч автовласників.

7167 9
07.11.2025
Павло Мінка

На Франківщині ситуація гостра: регіон — один із найлісистіших в Україні, з Карпатськими лісами, які є частиною заповідників. 

2995
02.11.2025
Діана Струк

В інтерв'ю Фіртці представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий розповів, як родини безвісти зниклих можуть діяти за особливих обставин, як громади допомагають їм і що змінилося в системі сповіщення.    

1758

Епіграфом до цього тексту візьмемо фрагмент з «Мандрів Гулівера», в якому Джонатан Свіфт устами Гулівера розповідає господарю — Гуїгнгнму про суддів та адвокатів тогочасної в Англії.

2750

Війна в Україні докорінно змінила суспільство у багатьох сенсах, з’явилось багато соціально активних молодих людей з інвалідністю, і впровадження інклюзивності набрала обертів та активно реалізовується на багатьох рівнях. 

599

Корупція, розкрадання  грошей в воюючій країні – справа мерзенна і така, що заслуговує жорсткого осуду та жорстоких вироків. Це без сумнівів і на поверхні. Але тут ми спробуємо піднятися над площиною очевидної реальності і додати трішки 3D, тобто тримірності.

2721

Чому у світі так багато ненависті та злості? Над цим думали так само багато філософів. Чи теологів, релігієзнавців, чи вірусологів.

1185
25.11.2025

Питання «чи варто їсти пізно ввечері?» часто хвилює тих, хто намагається правильно харчуватися й дбати про своє здоров’я.  

5035
20.11.2025

Овочі родини капустяних належать до найкорисніших для здоров’я. Дієтологи пояснили, яку користь мають броколі та брюссельська капуста, чим вони відрізняються і яку з них краще додати до свого раціону.

1039
16.11.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

2419
25.11.2025

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

17902
20.11.2025

Нерідко молодь стверджує, що можна вірити в Бога, втім не ходити до храму.  

12300
16.11.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

1327
11.11.2025

У Музеї мистецтв Прикарпаття стартував проєкт з оцифрування костелу Пресвятої Діви Марії XVII століття.

8251
27.11.2025

Міжнародна співпраця дозволяє Івано-Франківську не лише ремонтувати пам’ятки та культурні об’єкти, а й розвивати освіту, культуру та соціальні програми громади.

2186
17.11.2025

Колишній держсекретар США Майк Помпео став членом наглядової ради української оборонної компанії Fire Point.  

760
10.11.2025

П'ятого листопада Нью-Йорк обрав собі нового мера. Ним став 34-річний Зогран Мамдані, представник лівого крила Демократичної партії США, популіст та «прихильник ХАМАС».

1324
04.11.2025

На саміті АТЕС у Південній Кореї президент Китаю Сі Цзіньпін під час обміну подарунками подарував президенту південної Кореї Лі Чже Мену два флагманських смартфони Xiaomi китайського виробництва.

1173
02.11.2025

Китай «західним» розумом і логікою не зрозуміти. Ліберальна західна демократія з її публічністю та відкритістю не притаманна Китаю.

1633