Мешканці громада численно зібралась, аби вшанувати пам'ять трьох полеглих воїнів.
У Чернієві на фасаді ліцею відкрили пам'ятні дошки трьом загиблим захисникам України з Івано-Франківської громади: Володимиру Круліву, Дмитру Кіндрату та Василю Кіндрату.
Про це розповів міський голова Руслан Марцінків, пише Фіртка.
«Хочу низько вклонитись рідним всіх наших Героїв, які віддали найдорожче – своє життя за незалежність нашої української держави. Адже те, що наші діти вчаться у школі, що тут у нас відносно спокійно – це заслуга тих хлопців і дівчат, які щоденно віддають свої життя за незалежність нашої держави.Наша громада з 2014 року вже втратила 249 наших Героїв у різних селах, населених пунктах. Це велика ціна. А тому наш обов’язок зберегти пам'ять і не тільки в анотаційних дошках, що ми з вами робимо, а й у фільмах і у відкритих уроках.Тому, що ці пам’ятні дошки для нас всіх, для громади. Бо дуже важливо, щоб наші діти, вчителі, які приходять до навчального закладу задумувались над ціною нашої свободи і ціною нашої перемоги», — зауважив міський голова Руслан Марцінків.
Володимир Крулів працював електриком у КП «Івано-Франківськводоекотехпром. Тривалий час працював за кордоном, був фахівцем своєї справи. Ті, хто його знали, кажуть, що мав золоті руки. З початком відкритого вторгнення росії — став на захист України.
Служив стрільцем військової частини А 7091. Загинув 2 травня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
Василь Кіндрат мав військовий досвід, адже після навчання в училищі - служив в армії. Звідки його направили воювати в гарячі точки Абхазії. Він знав, що таке війна, тому, коли росія відкрито напала на наші землі – одразу став на захист Батьківщини та мужньо боровся до самого кінця.
Рідні пригадують, що Василь був щирим і радісним, завжди дивився на світ оптимістично. Був люблячим батьком та душею компанії. Його життя обірвалося 9 червня 2022 року, внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, на превеликий жаль, посмертно.
Сестра загиблого Дмитра Кіндрата Марія Казимирчук пригадує, щоб брат пішов на війну добровольцем ще у 18, підписавши контракт. Вдома сказав, що йде в армію.
«У 2016 році він підписав контракт, був піхотинцем. Він пішов добровільно, напевно тому, що це було його покликання. На той час йому було 18 років. Він вчився на електрозварювальника, перевівся на заочне і пішов служити. Він був завжди хоробрим, був патріотом. Те, що він підписав контракт уже показало, що він не боїться.Спочатку він пішов у зону АТО, а коли почалось повномасштабне вторгнення він передзвонив мені зранку, сказав, що почалась війна і сказав берегти дітей. За свої роки служіння він був уже командиром, але про війну розповідати не дуже хотів, бувало таке, що міг розповісти, але це те, що від такого кров стигне.Хлопці про нього завжди добре відгукувалися. На момент смерті він врятував 20 хлопців, а сам загинув у Донецькій області. Я пишаюся своїм братом. Він є Героєм», — розповідає Марія Казимирук.
Перша вчителька також ділиться спогадами про своїх учнів. Каже, що спершу не могла повірити у їхню загибель, сподівалась, що це помилка.
«Важко говорити, бо це були дійсно хороші діти. Дмитро був настільки доброю дитиною, яка завжди старалася допомогти. Він любив свою сім’ю та друзів. Напевно таке було його покликання — захищати нашу Батьківщину, за яку він поклав своє життя.Володимир теж був дуже розумним і кмітливим. Це дуже велике горе. Ми ховали цих воїнів цілою громадою села Черніїв», — пригадує Любов Шимрай, перша вчителька Дмитра Кіндрата та Володимира Данилюка.
Директор Ліцею Володимир Лищишин наголошує, що учні мають брати Героїв за власний приклад патріотизму та любові до України.
«Кожен із нас робить все для того, аби світла пам’ять про наших Героїв була вічною. І нам не соромно дивитися вам у вічі, бо кожен по-своєму наближаємо велику перемогу. Навіть учні нашого ліцею долучаються до великого волонтерського руху, який є у Чернієві. Саме таке розуміння патріотизму та любові наблизить нашу перемогу.Дорогі рідні, громада сьогодні схиляє голови і дякує вам за ваших синів, татів та братів. Нехай береже вас Господь та дає вам сили! Слава Україні!», — розповідає директор Черніївського ліцею Володимир Лищишин.
Очевидно, що рана від втрати ще жива. Часто рідним важко ділитися спогадами. Але і Володимир Крулів, і Дмитро Кіндрат, і Василь Кіндрату та ще майже 250 загиблих воїнів з нашої громади віддали своє життя за наше сьогодні. Очільник громади закликав не зменшувати допомоги для захисників.
«Хочу ще раз подякувати Черніївській громаді за те, що надають волонтерську допомогу, підтримку нашим військовим. Щотижня їдуть наші волонтери та допомагають, тому що від нас усіх залежить чи ця перемога буде завтра, чи післязавтра.Ще раз щиро дякую рідним, які сьогодні тут зібралися, хочу подякувати за їхніх чоловіків, за батька, за брата, які віддали усе, щоб Україна відбулася. Низький уклін. Робімо добрі справи, щоб їхня пам'ять зберігалася», — наголосив Руслан Марцінків.
