
Відомий прикарпатський журналіст Роман Боднарчук прожив усього 48 років. Вчора йому б мало виповнитися 60.
А 8 вересня в день Міжнародної солідарності журналістів в кінотеатрі «Люм’єр» була пре пам’яті Романа Ярославовича.
Ідея фільму належить його дружині – нині заступникові головного редактора івано-франківської газети «Західний кур’єр» Наталці Боднарчук, а безпосередньо її втілив кінематографіст та тележурналіст Мирослав Бойчук.
Роман Боднарчук почав свою журналістську кар’єру з обласного радіо, де в короткім часі з кореспондента став редактором відділу новин. Саме він започаткував на радіо таку не те, що незвичну, але й небезпечну як на ті ще комуністичні часи, коли навіть прогноз погоди мав перед ефіром проходити цензуру, практику прямого ефіру. Роман стояв у витоків створення і доклав чимало зусиль для розвитку прикарпатського телебачення: «канал 402», «3-тя студія», «Галичина». Довелося йому попрацювати й на бюрократичних посадах, зокрема, керуючі управлінням у справах ЗМІ в облдержадміністрації. Але це також припало на дуже тяжкі, в першу чергу для нашої преси часи, коли не було грошей, практично неможливо було дістати папір для друку газет і Роман Боднарчук докладав усіх зусиль, аби допомогти журналістам вижити.
Про ці та інші речі згадували його друзі, колеги по роботі та по цеху, які зібралися 8 вересня в кінотеатрі «Люм’єр». Чимало з нас вперше побачили його тепер стареньку маму, котра крім Романа виховала ще трьох дочок і довідалися чимало цікавих подробиць з життя нашого товариша. Хто знає, скільки б ще цікавих ідей втілив він, якби смертельна онкохвороба не забрала його.
«Роман просто згорів на роботі» – зазначив його давній товариш і колега по праці ще обласному раді, нині власкор «Українського радіо» Володимир Безгачнюк, пиш Стик.