Боротися за левову частку місць у новому парламенті будуть ці двоє – Тимошенко і Ляшко, яким доведеться товктися на одній електоральній галявині, виштовхуючи одне одного. Бо інтелігентний популізм Тимошенко і брутальне горлопанство Ляшка – насправді ягоди одного поля. Тільки різного смаку.
Отже,незабаром на екранах країни – нове політичне шоу «Битва популістів». Перший сезон захоплюючого видовища дивіться у вересні. Але попкорном слід запасатися вже зараз, поки він не щез із прилавків супермаркетів. Адже, враховуючи персоналії учасників, попит може перевищити пропозицію.
Тих, кого останнім часом хвилювала довга відсутність у публічній політиці Юлії Тимошенко, нарешті зітхнули з полегшенням. А ортодоксальних юлефілів (у просторіччі – юльків) – взагалі охопив благоговійний трепет, – у вчорашній стрічці новин було широко проанонсовано повернення Юлії Володимирівни до великої політики. А точніше, вихід із сутінок, де «багіня» примусово маялася практично з моменту інавгурації Президента. Лише зрідка висовуючи звідти носа, аби нагадати про своє існування.
Піар на крові
Пам’ятається, останній раз «наша киця» вислизнула з тіні давно, ще на початку липня – з метою попіаритися на крові. Якщо точніше – на добровільному донорстві. Але будучи дівчинкою не по роках кмітливою, вона швидко второпала, що хід вибрано неправильно. Народ у цілому схвально поставився до самого факту здавання крові для бійців АТО, але напрягся з приводу телекамер, які це шляхетне дійство супроводжували. Очевидно, витратившись на вибори, Юлія Володимирівна вже не змогла собі дозволити тямущого політтехнолога, який напоумив би її піаритися більш вишукано і делікатно. Скажімо, щоб у центрі переливання крові камер не було взагалі, а про факт громадянської мужності суспільство дізналося б «випадково», від якогось блогера (раніше не поміченого у «порочащих связях»), який знову ж таки цілком випадково застав би Тимошенко за цим благовидним зайняттям. І навіть попри активні заперечення, зумів би так-сяк сфотографувати його на телефон. Ефект був би набагато більшим, ніж те, що Юля Володимирівна отримала на виході.
Але – сталося як сталося. Зрозумівши безперспективність і несвоєчасність подальших піар-потуг тут і зараз, Тимошенко тимчасово «лягла на дно», аби зализати рани, переосмислити помилки і набратися сил перед вирішальною схваткою (адже відомо, що свою поразку на президентських виборах вона сприймає як програш битви, але не війни). А попутно, за свідченнями сподвижників, зайнялася іншим «кровопусканням» – очищенням «Матьківщини» від ренегатів, зрадників та іншого баласту, що окопався в керівництві партійних осередків ще з часів юліного прем’єрства, коли пісенька «І у нашому селі є БЮТ» була вельми популярною у народі.
Вони повертаються
Першим публічним заходом у юліному поверненні, його, так би мовити, щасливим передвісником, має стати партійний з’їзд, який начебто заплановано на 28 серпня. Якраз напередодні нового політичного сезону і початку передвиборної кампанії. За словами члена політради «Батьківщини» Володимира Бондаренка, з’їзд пройде в два етапи. Перший – власне 28-го, коли будуть розглянуті кадрові питання (все-таки з партійних лав було витурено більш ніж півтори тисячі юльків, що втратили височайшу довіру), плюс класика. Себто критика нової влади, яка не виконує вимоги євромайдану, що стосувалися люстрації та євроінтеграційних процесів. Рішення ж про дату другого етапу з’їзду, за припущенням того ж Бондаренка (а ми йому віримо) політрада партії прийме після оголошення дострокових парламентських виборів. Ймовірно його призначать на 3 або 5 вересня. І, очевидно, саме цей, другий етап, на якому буде озвучена участь партії в парламентських перегонах, і стане тим трампліном, з якого Юлія Володимирівна знову відчайдушно сігане у вир великої політики. Яка, втім, вже звикла обходитись без неї.
Але це ще нічого не означає. Мумії взагалі мають властивість повертатися, який би шлейф із брудних ганчірок за ними не тягнувся. Якщо вони, звичайно, не ліниві, і їх звати не «Віктор Андрійович». Причому це стосується не лише політики. Наприклад, приснопам’ятна очільниця «Білого братства» (пам’ятаєте таке?), шарлатанка «Марія Деві Христос», з якою небезпідставно порівнювали Тимошенко (думаю, нащадки плутатимуть їх у майбутньому), теж повернулася, щоправда, під іншим прізвиськом – Вікторії Преображенської. Все інше сходиться: відсидка, «преображення», повернення. Плюс наявність певної кількості адептів (неймовірно, але факт).
Пташка полетіла – місце прогоріло
Так що не слід пророкувати нашій войовничій місіонерці політичну пенсію та забуття. Не той варіант. Інша річ, що їй доведеться стикнутися із новими, ще не звіданими труднощами. Справа в тім, що цього разу Юлі завдано кілька відчутних ударів, які інша людина – не така сильна і одержима владою, можливо, і не витримала б. Якщо вірити інсайдам наближених до тіл інформаторів, її багаторічна права рука Олександр Турчинов збирається зробити Юлі ручкою (якщо ще не зробив) і йти на вибори самостійно. Прихопивши із собою Арсенія Яценюка, який, випроставшись з юльківського павутиння, тобто призупинивши членство в Батьківщині, повертатися туди не поспішає. Є також велика підозра, що до цього ж тандему примкне багато хто з колишніх юліних «стовпів», що розчарувалися у мамці (а точніше, в мамчиних шансах повернутися до владних кабінетів) і швиденько перескочили на інший потяг.
Але головна неприємність навіть не в цьому. Поки наша «чайка» чистила пір’я і партію, популістську нішу полум’яного борця з олігархами нахабно зайняв Олег Ляшко, прибравши до рук практично весь різномастий протестний електорат. Окрім червонопузих хіба що. І то лише тому, що їм важко вибачити Ляшкові «опускалово» їх лідера. Яким би поцем той не був. Звичайно, в юліному активі залишився кістяк справжніх, рафінованих юльків, які голосуватимуть за неї за будь-яких обставин. Але спираючись тільки на фан-клуб, далеко не заїдеш. І переконливої перемоги на виборах із подальшим формуванням більшості та омріяним прем’єрством у перспективі (власне тим, на що націлилась Юлія Володимирівна) не отримаєш.
А це означає, що їй треба із спідниці вистрибнути, але перетягнути принаймні частину завзятих ляшкових прихильників на свій бік. Плюс залучити до свого електорату хоч пару відсотків із «колеблющихся», тобто тих, хто на вибори піде, а за кого голосувати, ще не визначився. Таких, нагадаю, на початку липня було аж 25% від усіх політично свідомих громадян. Якщо Юлі вдасться перепопуліздити Ляшка у боротьбі за людську прихильність, – цілком можливо, що вона обскаче його в день виборів. А отже отримає контрольний пакет акцій при створенні парламентської більшості.
Надія для Бабетти
І не треба зараз говорити, що фаворитами парламентських перегонів будуть провладні партії. Так, вони самі у це свято вірять (незрозуміло тільки, на яких підставах). Та й політичні експерти пророкують їм перемогу. А надто – якщо порошенківська «Солідарність» і кличковський «Удар» об’єднаються в один блок, а список, чого доброго, очолить Арсеній Яценюк (такий варіант теж розглядається). Ми так не думаємо. По-перше, якщо вже на те пішло, для створення блоків треба ще внести зміни до виборчого законодавства, а депутати цього робити не поспішають. Але це навіть не головне. Чомусь ніхто не говорить про те, що провладна політична сила, в якому б форматі вона не ішла на вибори - може не тільки не стати їх фаворитом, а й зазнати ганебної поразки. Ні, до парламенту вони потраплять у будь-якому разі, питання лише в тому, з яким результатом. Справа в тім, що так само, як Майдан «поховав» регіоналів і комуністів, Постмайдан «обнулив» колишніх революційних ватажків. Тих, хто отримав владу, але не справдив сподівань. Порошенку не вибачать відсутності люстрації, підозрілої лояльності до «колишніх», сумнівних кадрових призначень і АТО, яке затягнулося незважаючи на передвиборче гасло «голосуймо в один тур, тільки б не було війни». Кличко спалив свій (і партійний) рейтинг – принаймні в Києві – ще безнадійніше, а холодна осінь -2014 доб’є його остаточно. І нехай соціологи півтора місяці тому «давали» провладному блокові 19 відсотків, з того часу багато води утекло – разом із довірою виборців.
Тимошенко ж майданним політиком не була. Те, що «загальмувало» її на президентських виборах, може навпаки, допомогти на парламентських. Ляшко, хоч і мав відношення до Майдану, нічого з нього не «поімєл». До того ж, ми знаємо, що на такого роду клоунів завжди є попит. (У які відсотки він буде конвертований – справа техніки, акторської майстерності і вбуханого в клоуна бабла. ) От і виходить, що боротися за левову частку місць у парламенті будуть ці двоє – Тимошенко і Ляшко, яким доведеться товктися на одній електоральній галявині, виштовхуючи одне одного. Бо інтелігентний популізм Тимошенко і брутальне горлопанство Ляшка – насправді ягоди одного поля. Тільки різного смаку.
Втім, динаміка ляшкового зростання (у березні – 6%, у травні на президентських виборах – 8, у кінці червня – 23) говорить про те, що «Бабетті» доведеться добряче попітніти, аби наздогнати і перегнати його , використовуючи задля цього карколомні трюки і скажений креатив. Уявіть тепер якість і видовищність цього шоу, де два геніальні популісти-піарники намагатимуться переграти одне одного.
Бєня в поміч
Тимошенко, звичайно ж, розуміє, хто буде її основним суперником на цих виборах, тож, за логікою речей, має змінити свою звичну передвиборчу тактику мочилова влади як непродуктивну і повністю переключитися на Ляшка. Обійти його треба будь-якою ціною. Пропустити колишнього однопартійця вперед вона просто не може. Бо одне діло – програти Порошенку, а інше – пробачте, вилоносцю нетрадиційному. Це вже точно означатиме «пи*дець всім сподіванням». А Юля на таке не підписувалась.
Втім, наразі її має радувати принаймні те, що вона не залишиться сам на сам із цим стихійним лихом – у неї з’явилися добровільні помічники, які вже зараз стелять «нашій киці» червону доріжку, і полегшують її майбутнє протистояння із Ляшком, час від часу ненав’язливо макаючи його у лайно. Чи ви думаєте, що серія неприємностей, які спіткали Олега Валерійовича протягом останніх двох тижнів – від мордобою у парламенті до «викриття» на «Свободі слова» – це випадковість? Не буває у політиці таких випадковостей. Зате буває збіг інтересів. Варто згадати, з ким воює Ляшко, аби зрозуміти, хто зацікавлений у його нейтралізації. А значить – і у всебічній допомозі «женщине с косой». В контексті битви олігархів в особах Льовочкіна і Коломойського, протистояння Ляшка і Тимошенко виглядатиме цілком природно. Інтереси Юлі і Бєні тут збігаються. До того ж, не забуваємо, що Тимошенко з Коломойським має давню історію стосунків, вони не є антагоністами, як, наприклад, із Фірташем та Ахмєтовим. Окрім того, своїм призначенням на посаду голови Дніпропетровської ОДА Бєня, кажуть, зобов’язаний саме Юлі, яка з моменту свого визволення і до президентських виборів фактично була «володаркою морською».
Звісна річ, Коломойський не відмовить собі у задоволенні (не кажучи про політичну доцільність) всіляко підтримати Юлію Володимирівну у боротьбі із Ляшком (який, за твердженням обізнаних журналістів), є проектом Льовочкіна. Вилоносний радикал, так само, як і його патрон, настільки вже дістали Коломойського, що у Юлі є реальна можливість зекономити гроші. Тобто змагання у мистецтві популізму з колишнім однопартійцем матиме для неї і політичний, і економічний зиск – Бєня із задоволенням надаватиме їй безплатний (або з великою знижкою) ефірний час на каналі 1+1. Алєжка ж, у свою чергу, і надалі ізгалятиметься на Інтері. Що дасть нам змогу лицезріти дивовижне шоу двох талановитих авантюристів від політики «без купюр» та обмежень . Навіть якщо вони разом і не з’являться у Савіка, хоча він буде щасливий влаштувати у своїй студії такий «запрєдельний» цирк. Бо в тому, хто з них восени переможе, насправді й полягатиме головнаінтрига майбутньої парламентської кампанії.
Найбільш затятим вболівальникам можна навіть робити ставки. Всім іншим – приємного перегляду. І смачного попкорну.