Виявлення ще однієї чудотворної ікони в селищі Гвіздець

 

 

Виявлення ще однієї чудотворної ікони в селищі Гвіздець. Дуже відомою на Галичині вважається Ченстоховська ікона Божої Матері.

 

З церковних передань довідуємося, що вона належить до інших 70 ікон, написаних святим апостолом і євангелістом Лукою. Вона була створена в Єрусалимі, в Сіонській світлиці. В 66-67 роках, під час нападу римських військ під проводом Віспасіана і Тита, християни, тікаючи в містечко Пеллу, брали з собою святині з Божих храмів.

 

Серед ікон переховували в печерах також цей чудотворний образ, котрий пізніше назвали Ченстоховським. В 326 р., коли цариця Єлена ходила в Єрусалим для поклоніння святим місцям, вона з великими труднощами виявила там хрест Спасителя. Тоді вона й отримала від християн оцю ікону в подарунок.

 

Повернувшись в Константинополь, цариця помістила яти століть. В¢цей образ в двірцеву каплицю, де святиня знаходилась упродовж п Київську Русь чудотворна ікона була принесена з великими почестями засновником міста Львів (Лемберг 1268-1270), галицько-волинським князем Левом Даниловичем і віддана до Бельзького замку під опіку православного духовенства. Внаслідок завоювання Західної України поляками чудотворна ікона дісталася польському правителю князю Владиславу Опольському. Татари, увірвавшись на землі Русі, оточили замок Бельз. Уповаючи на допомогу Божої Матері, князь Владислав виніс святиню з церкви і поставив на міську стіну. Пробитий ворожою стрілою чудотворний образ назавжди зберіг сліди витікаючої крові. Після цього на татарське військо опустився сильний туман, що заставило їх зняти облогу замку та відійти в свої околиці. Заступниця Небесна в сновидінні наказала князю перенести чудотворну ікону на Ясну гору Ченстоховську.

 

В 1352 р. тут було засновано монастир, і князь Владислав Опольський переніс туди ікону. Ікона знаходилася під наглядом монахів Паулинського ордена. Через деякий час монастир було пограбовано гуситами.

 

Серед цінностей гусити хотіли вивезти також чудотворну ікону, але сила Божа втримувала коней і віз неможливо було зрушити з місця. Тоді один розгніваний злодій викинув ікону з воза на землю, а інший вдарив її мечем по обличчю. Тут же одразу їх настигла справедлива кара за знущання над іконою: першого розірвало на частини, в другого всохла рука, дехто вмер на місці, решта осліпли. У середині 17 ст. шведський король Карл Х Густав, захопивши Варшаву і Краків, зазнав поразки під Ченстоховським монастирем на Ясній горі. Поміч та заступництво Цариці Небесної підбадьорило поляків і, повернувшись до Львова, Ян Казимир обнародував маніфест, яким поручив свою державу під покрову Божої Матері, а Ченстоховський ЇЇ образ назвав “Польською Королевою”. Війна зі шведами в 1656 р. закінчилась для Польщі успішно.

 

Багато чудес від Ченстоховської Божої Матері було засвідчено в особливій книзі Ченстоховського монастиря. З цієї ікони було зроблено багато копій. У 1813 р., коли російські війська увійшли в Ченстоховський замок, настоятель і монахи лаври подарували генералу Сакену копію з чудотворної ікони. Пізніше чудотворна ікона перебувала в Санкт-Петербурзі, в Казанському соборі.

 

Як бачимо з історичних джерел, ця ікона до свого прославлення в Україні не мала якоїсь назви; аж прославившись у Ченстохові, стала відомою на весь світ. Відтоді усі православні і католики бажали мати в своїх храмах цей чудотворний образ. У православній церкві селища Гвіздець чудом збереглася правдива копія Ченстоховської ікони Божої Матері. Образ намальовано одразу після її прославлення в Ченстохові та з тією короною, в якій Вона прославилася до коронування. Звідси можна зробити висновок, що ікона є дуже древньою, намоленою і цінною для спасіння людських душ. Яким чином впродовж століть зберегли цю ікону у Гвіздці, хто її переховував і рятував від татаро-монгольських орд, як вона уціліла, відомо хіба тільки одному Богові. В часи польсько-радянські ця ікона була надійно захована під інший образ на горньому місці, ось тому їй судилося заново явитися православним та всім віруючим Галичини для спасіння в особливий спосіб. Виявлено цей чудотворний Богородичний образ було дуже дивним чином.

 

Як відомо, усі закриті безбожною владою церкви почали відкривати після святкування тисячоліття хрещення Київської Русі 1988 р. Гвіздецьку православну церкву відкрили однією з останніх на Коломийщині наприкінці 1989 року. Перед її освяченням парафіяни приводили церковцю в належний стан, мили, протирали ікони, прикрашали стіни. Очевидно, на щастя, хтось з віруючих, необережно протираючи ікону на горньому місці, зрушив її і вона піднялась догори, а за нею відкрилася інша ікона, якої ніхто до того не бачив. Спочатку це було дивом, але особливо на цю ікону уваги ніхто не звертав. Перш за все, вона була дуже темною, тому майже неможливо було розглядіти її лик. З приходом на цю парафію в 1990 році я одразу звернув увагу на цю ікону, бо виглядала вона якось дуже по-особливому.

 

 Найперше, проходячи попід нею, я відчував якийсь незрозумілий трепет і особливу благодать Божу. Минали роки, а мене мучила думка: що ж це за ікона? я такої в коломийських храмах не бачив. Не випадало мені бачити її також серед інших чудотворних ікон. Тоді я почав шукати інформацію про ікони в історичних джерелах і з Божою допомогою натрапив на описання саме цієї ікони.

 

Однак і після цього щось мені не дозволяло оприлюднювати цю дорогоцінну знахідку. Аж згодом, уже після того, як у 2007-2008 роках коломийські газети дещо писали про Коломийсько-Покутську ікону Богородиці, та коли слава про цю чудотворну ікону рознеслася серед віруючих та духовенства всієї Коломийщини, я знову повернувся до нашої парафіяльної святині. Багато священиків приглядалися у своїх храмах, чи часом десь не притаїлася ця ікона. Роздивлявся по різних храмах і я, тому ще ретельніше продовжував вивчати нашу гвіздецьку ікону, що на горньому місці. За останніх п’ять років ікона значно оновилася, і тепер я не маю сумніву, що це є саме та копія чудотворної ікони Божої Матері, котра прославилася в Ченстохові. Думаю, що копію цієї чудотворної ікони, що знаходиться у гвіздецькій церкві, зроблено зразу після її прославлення, тобто до 6 січня 1635 р., до «владиславського коронування». Культ ікони після її прославлення був настільки великим, що древні, багаті церкви мали за честь володіти нею в своїй громаді.

 

Своєю давньою історією містечко Гвіздець належить саме до тих православних громад, де, незважаючи на багаторазові спустошення міста, спалення дерев’яних православних храмів і монастирів, якимось чином таки зберегли цю святиню і для безпечності встановили у Святому-Святих - на горньому місці. У 2010 р., в Світлий четвер, таємниця цієї чудотворної ікони ю - через православну коломиянку, маму¢була остаточно відкрита Божою Матір Назарія Кукурудза Ганною.

 

З самих початків я розумів, що ікона не проста, але не мав благословення Божого та не знав, як про це сповістити своїм парафіянам. Тут багато людей зцілюються від своїх недуг та отримують сімейні примирення. Саме селище від усіх атмосферних та інших бід є добре захищене цією чудотворною іконою. В нашій церкві легко долаються усі негаразди, які посилаються Богом у випробовування заради спасіння. Хто хоч раз побуває у цьому старовинному храмі, переробленому і перенесеному з центра селища на це намолене монастирське місце, той хоче знову сюди повернутись. Я сам багаторазово зцілювався у нашому храмі.

 

Найбільше я спостерігаю за постійним зціленням від чудотворної ікони мого паламаря Миколи. Він переніс багато операцій, є немолодою самотньою людиною. Бачу не раз, як знесилений він приходить до церкви. І щоразу Матінка Божа відновлює його сили і він продовжує вірно та беззмінно служити Богу і людям. Молитва в цьому храмі творить Господні чудеса. Адже, як виявляється з різних історичних джерел, саме на цьому місці колись, а точніше - в середині 18 ст., красувався православний Іллінський монастир. Від межі з селом Остапківці і до колишньої пекарні біля костелу простягалися монастирські землі. На північ від церкви були прекрасні зариблені стави.

 

Недаром люди прозвали Зеленівкою урочище біля церкви. Після закриття австрійською владою монастиря землі поділили між собою сильні, на той час, світу цього - євреї і поляки, витіснивши українців на окраїну селища. Стави занепадали, позеленіли і на тому місці утворилася велика видолина, через котру віками продовжує протікати повноводний струмок, впадаючи в р. Чорнову.

 

Про виявлення чудотворної ікони у гвіздецькій церкві уже повідомлялось в газеті «Вільний голос» 8 червня 2010 року. Відтоді мною перегорнуто багато сторінок з історичних джерел щодо цієї чудотворної ікони. Зрештою виявилось, що це справді одна з копій 70-ти ікон, писаних святим апостолом і євангелістом Лукою. Чому цієї ікони не було виявлено раніше? Напевно тому, що колись вона була принесена в Галичину на вільні землі і знову виявила себе, коли Україна і православна церква стали незалежними. Увесь цей час вона невидимо допомагала українцям у їх визвольних змаганнях, тепер хоче, щоб усі її побачили і надалі мали як заступницю і молитвеницю перед Богом.

 

Не знаю, яка подальша доля буде цього чудотворного образа, але бачу, що Пресвята Богородиця хоче, щоб її побачили і прославляли знову - як колись. Гвіздецька церква не має права надалі утримувати цю велику святиню в таємниці. Наша релігійна громада має створити максимум сприятливих умов для паломників і прочан, бажаючих відвідати цю чудотворну ікону. З благословення правлячого архієрея єпископа Коломийського і Косівського Іоанна прославлення чудотворної ікони відбувається сьогодні 19 березня в день її православного шанування в храмі Різдва Пресвятої Богородиці селища Гвіздець. З 10.00 служилась Служба Божа раніш Освячених Дарів, тепер здійснюємо проголошення цієї Богородичної чудотворної ікони, НАЙБІЛЬШОЮ СВЯТИНЕЮ нашого Прикарпатського краю і закликаємо всіх християн щоденно прославляти Пресвяту Богородицю і підносити свої особисті молитви всюди, де буде перебувати цей Чудотворний Образ.

 

Пресвята Богородиця прийшла до нас з тяжких для нашої Вітчизни часів, коли український народ був поневолений, а держава –зруйнована. Що найцінніше для нас, православних людей, було вкрадено, заховано, перейменовано, перелицьовано і знищено. Сьогодні Свято не тільки для зібраних тут людей, але й для всього Українського народу.

 

Наш народ обманювали віками, хто приходив, нав’язував нам свою віру, свою мову і свої звичаї. Таким чином на сьогодні наша нація зробилася поділеною на конфесії, посвареною за мовними ознаками і в національному спрямуванні є безідейною державою. Саме така невизначеність стоїть на перешкоді у вихованні нашого підростаючого покоління в дусі православного єднання з усіма православними спільнотами у світі і національної свідомості в розбудові нашої держави всією громадськістю.

 

Все, що спідтишка і під шумок нав’язується нам в час наших міжусобних непорозумінь, дуже шкодить як для традиційної православної церкви, так і для розбудови Української держави. Ось саме в цей час, коли Україні бракує власних сил для подолання всіх труднощів і негараздів, до нас приходить Пресвята Богородиця в Образі цієї чудотворної ікони. Вона побажала явитися нам для того, щоб ми повернулися до ЇЇ Сина, а нашого Спасителя, обличчям Божої дитини. Щоб нагадати нам Божі Євангельські настанови, де говориться, що для всіх віруючих має бути «Один Бог, одна віра і одне хрещення». Тобто тим більше, що не годиться нації бути поділеною на конфесії в межах власної держави. Кожен народ обрав собі віру не сьогодні. Наші предки і ми офіційно з 988 р. вважаємось православними. Зі сходу з Візантії голос православної віри почули наші пращури.

 

Туди, де проповідував Христос, звідки прийшло спасіння для світу, де писав ікони з первообразу святий апостол і євангеліст Лука і де була написана шанована всім світом ця ікона, копія котрої знаходиться у нас, мають дивитися українці і черпати насолоду для просвітлення свого життя аж до закінчення цього віку. Ця ікона відкрилася нам тоді, коли звідусіль чути про скорий кінець цього світу, коли люди як ніколи перебувають у розпачі і пошуках нібито «істинних» релігій для спасіння. Матір Божа явилася нам у цей час для того, щоб ми духовні цінності поставили вище за матеріальні і таким чином вберегли себе як від духовного, так і матеріального голоду.

 

Бездуховне життя поставило людство в такі складні умови, що маючи землю, люди не вважають за необхідне на ній працювати та вирощувати тварин. Надто дорогими і неврегульованими в цінах виявилися пально-мастильні матеріали у відношенні до вирощеної та виготовленної на селі продукції. Мати Божа у зверненні до неї допоможе нам бути справедливими, чесними, сумлінними. Допоможе йти дорогою Заповідей Божих. Допоможе збирати скарби на небі, а тимчасові скарби розподіляти одинаково і порівну для всіх. Під ЇЇ опікою і покровом знайдуть захист усі стомлені і обтяжені горем. ЇЇ молитви почує Господь і прийме покаяння всіх, хто буде до Неї з вірою звертатися. Прославляючи Пресвяту Богородицю, ми просимо в Неї навернути на стежку спасіння всіх християн, щоб кожна християнська душа мала можливість безперешкодно прийти на поклін до Неї і отримати благословення на благополучне життя, відмінне навчаня, успішну працю, зміцнення християнських сімей, повернути до сімей батьків та матерів, дарувати добрі долі нашій молоді, навернути дітей до Бога і зробити їх послушними для батьків, корисними для суспільства, зцілити хворих та немічних, дарувати приємну старість і повагу нашим родичам, належне ставлення до церкви і духовенства, виконання Заповідей Божих і приписів державних, навчити нас прощати і бути прощеними, навчити нас любити Бога понад усе, творити добро нашим ближнім і поважати кожну людину, не зважаючи на національне і релігійне походження. Для цього всюди, де буде перебувати цей чудотворний образ, будуть служитися відповідно до церковного уставу Служби Божі, водосвятні молебні, акафісти, проводитися сповідь і святе Причастя. Будуть читатися різні на всяку потребу молитви тощо. Ікона буде перебувати у Гвіздецькому храмі до Провідної неділі і передана на тижень для благословення до с. Остапківці та до інших церков. Повернутися до нас ікона має за тиждень до її прославлення 19 березня 20 13 р.

 

Прошу отців благочинних та всіх священиків приїздити з парафіянами і брати активну участь у Богослужіннях. Храм буде відкрито з 10.00 до 19.00 щоденно і щотижня. До служіння і молитви запрошуємо також дяків-псаломщиків, церковні хори та всіх християн. За багато століть чудодіяння від ікони втрачені. Тому з часу прославлення Богородиці буде заведено спеціальну книгу для записів зцілень, відгуків і побажань. Просімо Пресвяту Богородицю, щоб сподобила нас достойно ЇЇ прославляти І щоб наші молитви завдячуючи ЇЙ були почуті Господом. Пресвята Богородице, помагай нам.

 

З повагою, настоятель православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Гвіздці, декан Коломийського району митрофорний протоієрей Василій Гаврилюк. 13 березня 2012 р.


Коментарі (20)

Ремний вірянин Микола 2014.01.20, 14:25
Христос Рождається! Шановні Парафіяни Гвіздецької церкви. Ви не боїтеся Бога та проклинаєте інших, а не боїтеся що прокльони можуть упасти на вас і ваших дітей аж до 12 коліна. З проводу грошових махінацій треба ще вияснити хто з двох сторін завинив більше: чи Стефанські з Кофлюками, які недозволили "прихватизувати" священником за тіж таки церковні гроші резиденцію священника - чи священник о. Василь, який називає вишиті рушники тряпкою в церкві, а потіп при владиці відмовлятися від своїх слів та обріхувати громаду, що та нібито зводить наклеп. Чи подобає так говорити священнику?. А що за 23 роки зробив на парафії як настоятель? Ремонт, опалення, благоустрій, ...?????
Михайло 2014.05.30, 16:13
Я парафіянин православної громади селища Гвіздець, дивуюся з нашого священика о. Василя, за його толерантність до кожного із нас. Особливо дивуюся, чому він мовчить за ті всі негативні вчинки, щодо нього і до всієї громади з боку Стефанського Миколи. Стефанський приватизував церковну землю на полі біля Вахняка Миколи, досі обкрадає нашу парафіяльну касу, подав священика до суду, затаїв у резиденції власність священика диван, супутникову антену і ікону котру священик виготовив своїм коштом. Через Стефанського священик полишив нашу парафію. Стефанський питає, що священик зроби у церкві за 23 роки. Я як парафіянин за священика відповім. Перш за все він прийшов до церкви на запрошення нашої двадцятки в той час коли католики захоплювали нашу церкву. Він доклав усіх зусиль, щоб церква залишилася православною. Він згуртував нашу громаду, створив церковний хор, при ньому відновлювався храм, будувалася резиденція, прикрасилося наше церковне подвір'я, він оформив усі документи на церкву і резиденцію, він віднайшов рідкісну ікону, він дослідив, що церква стоїть на підвалинах колишньої монастирської церкви, робив різні заходи, щоб про нашу церкву знали у світі, він навів порядок на цвинтарі, він тримав порядок у релігійній громаді, він постійно працював зі школами та різними громадськими організаціями, він плідно співпрацював з народним домом. Це людина яка сумлінно трудилася на нашій парафії. Усіх його заслуг годі перерахувати. Але Стефанським треба було вилити на нього бруд, щоб продовжити обкрадати наш храм. До цих пір у церкві немає прозорих записів добровільних пожертв як з таци так і у валюті. Ніхто не знає скільки грошей у банку, скільки процентів доходу від грошей і тд. Чому мовчить священик? Чому священик не виводить на чисту воду те безчинство, котре чиниться в нашій церкві? Їм стало мало грошей і почали збирати по 500 грн. з кожного двора на малювання церкви, щоб легше було красти і відмивати гроші. З художниками так домовляються, щоб половину було за роботу а половину собі в кишеню. Я хочу відкрити очі тим, хто мало, що розуміє у церковних справах. Касир у церкві гроші за роботу не бере, а тепер я вас запитаю, а чого він не лишає касу, щоб другий прийшов задурно рахувати гроші і робити звіти. Чого так тримається Стефанський церкви, чого не вступиться, щоб другий пішов на його місце, бо там є немалі гроші. Вони приховують правдиві доходи від церкви і наживаються з чужих пожертв. Котрий священик починає щось докопуватися про реальні доходи, його починають різними шляхами зїдати, так було з о. Василем. Я звертаюся до всієї релігійної громади Гвіздця, до яких пір ми будемо тримати при церкві злодіїв і брехунів. Є статут церкви і просімо єпископа, щоб церква жила по статуту а не по злодійськи. Хіба то зарплата для священика від 400 грн. і до 1000 грн. Хіба може священик плідно працювати, щоб чогось нас навчити за ці гроші. Церква гроші має але хапуги замість утримання священика наживаються самі. Люди опам’ятайтеся і повиганяйте з храмів злодюгів. Підписалися : Михайло, Петро, Марія, Катерина, Людмила, Марія і інші.
Вуйка 2012.03.18, 15:20
нельзя давать Батюшкам митры, разрешать служить c открытыми вратами слов нет, напиши просто отец ...... и всех делов, к чему регалии свои выкладывать мирянам, для мирян одинаково в митре или нет, поп и всех делов!совсем утеряли смирение
М.прот. В.Гаврилюк 2012.03.20, 16:13
19 березня відбулось вшанування Ченстоховсько-Гвіздецької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Гвіздець Коломийського району. В цей день також святкували 1945 років з часу написання цієї ікони св.. євангелістом Лукою, 1686 р. з часу знайдення Животворчого Хреста Господнього і дарування цієї чудотворної ікони цариці Єлені, 742 р. її перебування на Галичині, 377 р. з часу її прославлення, 23 р. віднайдення ікони у Гвіздецькій церкві і 4 р. визнаною як Ченстоховською Богородицею.
М.прот.В.Гаврилюк 2012.04.10, 20:06
З 19 березня 2012 р. до цього часу Ченстоховсько-Гвіздецьку чудотворну ікону у Гвіздці Коломийського району відвідало сотні паломників.
О. Василь 2012.04.19, 15:07
22 квітня в Неділю-Фомину,у Гвіздецькій церкві відбудуться проводи Ченстоховсько-Гвіздецької Чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в сусіднє село Остапківці і почергово до інших парафій Івано-Франківської області. В заходах візьме участь хор "Просвіта" з Коломиї.Бажаючих прийняти на якийсь час Ікону для молитви в парафіяльні храми є дуже багато, в тому числі з інших областей України. Тому для зручності духовенства, благочинний Коломийського району митрофорний протоієрей Василій Гаврилюк веде спеціальну книгу почерговості перебування ікони на парафіях. Щоб записатися на чергу парафіяльні священики можуть телефонувати за номером мобільного телефону - 0667343762 щодня після 20.00.
О. Василь 2012.04.23, 21:29
м.прот.В.Гаврилюк 23.04.2012, 18:14 22 квітня 2012 р. Відбулися проводи Ченстоховсько-Г віздецької чудотворної ікони до с. Остапківці на тиждень. 29 квітня о 17.00 відбудеться зусьтріч ікони в селищі Отинія. Якийсь час ікона буде перебувати на парафіях Отинійщини. Звідти Вона відвідає Надвірнянський район, Верховинський, Косівський, Городенківський і тд. Настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці м.прот. В. Гаврилюк. Відповісти | Відповісти цитую
о.Василь 2012.04.24, 11:54
м.прот.В.Гаврилюк 24.04.2012, 08:42 До Ченстоховсько-Г віздецької чудотворної ікони, Пресвятої Богородиці,що у селищі Гвіздець, Коломийського району Івано-Франківсь кої області, організовуються прощі. Чудотворна ікона знаходиться на Горньому місці і не виймається. Тому прийняти від Неї благословення є багато бажаючих. Для того, щоб не стояти в черзі настоятель о. Василь приймає замовлення і встановлює почерговість на удобний прочанам час. Телефон мобільний 066 734-37-62
о.Гаврилюк 2012.04.29, 17:54
м.прот.В.Гаврилюк 29.04.2012, 14:28 Сьогодні 29 квітня чудотворний образ Ченстоховсько-Г віздецької Пресвятої Богородиці о 17.00 зустріли всмт. Отинія.. Образ буде перебувати на Отинійщині майже місяць. Думаю бажаючі зможуть насолодитися чудотворною іконою на кожній парафії. Настоятелям церков належить звертатися до Коломийського благочинного. КОТРИЙ ВЕДЕ почерговість перебування ікони на парафіях. Телефон мобільний 066 734-37-62 священик о. Василь
о.Василь 2012.05.02, 21:18
Більше про чудотворну ікону Ченстоховсько-Гвіздецьку можна довідатися на офіційному сайті "Коломийський деканат"
o_vasul 2012.05.02, 21:26
Більше про чудотворну ікону Ченстоховсько-Гвіздецьку можна довідатися на офіційному сайті "Коломийський деканат"
o_vasul 2012.05.30, 22:17
Подорожуюча чудотворна ікона Ченстоховсько-Гвіздецька. Як уже повідомлялося, що чудотворна ікона буде гостювати спочатку на парафіях Івано-Франківщи ни, а потім з Волі Божої відвідає всю Україну. Подаю її маршрут. 22 квітня - 29 квітня - с. Остапківці Коломийського району. 29 квітня - 2 травня смт. Отинія Коломийського району. 2 травня - 6 травня с. Торговиця Коломийського району. 6 травня - 10 травня с. Жукотин Коломийського району. 10 травня - 13 травня с. Ліски Коломийського району. 13 травня - 17 травня с. Струпків Коломийського району. 17 травня -20 травня с - Черемхів Коломийського району. Хто з священнослужите лів бажає прийняти для молитви чудотворну ікону прошу звертатися за № моб. тел. 0667343762. 30 травня 2012 р. Митрофорний протоієрей В. Гаврилюк.
o_vasul 2012.09.15, 14:19
Спадок Астарти Вірування в іноземних богів племенами, котрі колись проживали на території Покуття, залишили нам у спадок безліч гаїв і дібров. Мало хто знає, чому такі назви, як гай і діброва мали таке велике значення, що села засновані декілька століть тому під гаєм, за гаєм, за дібровою і т.п. отримали назви Підгайчики, Загайпіль, а на Снятинщині – Задубрівці. Виявляється, що коренем утворення назв для перерахованих сіл стала іноземна богиня Астарта. Річ в тому, що шанована фінікійцями та іншими народами Сходу богиня Астарта не мала своїх храмів-капищ, її шанувальники зосереджували свою увагу на вирощуванні на честь своєї богині гарних гаїв і дібров.(Читай «Життя Святих», том 4, ст., 640 видання УПЦ КП). Богиня Астарта та інші поганські боги стояли на заваді до прославлення і віри в Єдиного Правдивого Бога, Котрий шанувався серед Ізраїльського народу.(Читай Першу книгу Самуїла, 7 розділ, 3 вірш). Можливо, наші праукраїнські предки, дивлячись на різні вірування свого часу, створювали своїх богів, щоб унезалежити себе від зверхності інших народів. З глибин сивої історії видно, що наші пращури завжди полюбляли самостійність. Навіть з прийняттям християнства з Візантії, найправдивішої релігії, дарованої Творцем Вселенної, наші предки недовго послуговувалися єпископами з Константинополя, бо вже в скорому часі при архієрейських кафедрах в списках находимо не греків, а русичів. До 90-х років минулого століття Україна не могла мати свого патріарха, бо була під зверхністю різних християнських центрів. Виборовши незалежність 21 рік тому, український народ побажав мати свого патріарха і ними були і є вихідці з українського середовища. Щодо зміни деяких назв сіл і міст в Україні до її незалежності, тепер вченим треба ретельно перевірити їх підгрунтя і по-державницьки підійти до їх відновлення, вивчаючи свою минувшину, якою б вона не була прикрою. Благочинний Коломийського району Митрофорний протоієрей Василій Гаврилюк.
o_vasul 2012.09.15, 14:27
14 вересня 2012 р. в с. Ганьківці, Снятинського району, Івано-Франківської обл. о 4.40 ранку померла Гаврилюк Марія Василівна мама Коломийського благочинного митрофорного протоієрея Василія Гаврилюка настоятеля УПЦ КП у Гвіздці. Похорон в неділю 16 вересня о 13.00.
о.василь 2013.02.11, 16:22
УПЦ КП КОЛОМИЙСЬКЕ ДУХОВНЕ УЧИЛИЩЕ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ 2013-2014 УЧИЛИЩЕ ГОТУЄ: НА ТЕОЛОГІЧНО-МУЗИЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ 1. Дяків-псаломників-регентів – навчання 4 роки. (Програма навчання за духовну семінарію). 2. Дяків - псаломників – навчання 3 роки. Приймаємо юнаків та дівчат з неповною і середньою освітою за співбесідою і музичним прослуховуванням. Перелік документів: 2 фотографії 3х4, автобіографія, довідка про склад сім'ї, медична довідка, характеристика зі школи або з місця роботи, свідоцтво про народження, документ про освіту, 10 конвертів з марками, 4 зошити в лінійку, папір ксероксний 1 уп., папка із зав'язками. Документи приймаємо щоденно з 10.00 до 17.00, до 15 серпня. Адреса училища: 78260, вул. Шевченка 8, смт. Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської обл. Тел. 0667343762. Адміністрація.
о.василь 2013.02.11, 16:24
123 Всеукраїнське Біблійне товариство запрошує громадян району взяти участь у вивченні Біблії з метою подальшого створення місцевих осередків з вивчення Біблії і широкого впровадження в життя Святих Божих Законів. На навчання запрошуємо молодь шкіл, навчальних закладів, працюючих і не працюючих. Вчителів, лікарів, пенсіонерів різних професій. Бажано мати схвальну рекомендацію з місця навчання, праці або місцевого духовенства. Заяви з рекомендаціями надсилати за тимчасовою адресою : м. Коломия вул. Перемоги 4. Адміністрація.Тел. 0667343762 Всеукраїнське Біблійне товариство запрошує до співпраці меценатів, котрі можуть допомогти товариству обладнати аудиторію для проведення занять письмовими столами, кріслами, табуретками, лавками. Можна б/у. Адреса : 78260, вул. Шевченка 8, смт. Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської обл. Тел. 0667343762. Адміністрація.
о.василь 2013.02.11, 16:26
123 Вшанування ікони. 19 березня Гвіздецька православна парафія буде відзначати річницю знайдення Чудотворної ікони Божої Матері Ченстоховської. В зв'язку з цією подією торжество розпочнеться з неділі 14 березня і триватиме до неділі 24 березня. Служби Божі, акафісти і водосвятні молебні будуть служитися щоденно з 8.00 до 20.00 . Бажаючі будуть мати можливість сповідатися та причаститися Дарів Святого Духа. Мати Божа пригорне і допоможе кожному християнину. Смт. Гвіздець, Коломийського району, Івано-Франківської обл. Тел. 0667343762.
о.Василь 2013.07.28, 23:25
Д О П О В І Д Ь Приурочена до дня святкування 1025 років хрещення Руси-України в Коломийській єпархії УПЦ КП Тема: Значення Хрещення Руси-України для Прикарпаття і Коломийської єпархії. Ваше високопреосвященство, улюблені отці, браття і сестри, дорогі наші гості і всі високоповажні присутні! Прийняття Руссю християнства у його східній візантійській традиції є важливою історичною подією. Воно вплинуло на всі сфери життя Київської Руси-України, наповнило позитивним змістом вітчизняну історію і сприяло тому, що наша держава посіла гідне місце в розвитку світової культури і цивілізації. Про все це детально говорилося на різних міжнародних наукових конференціях, які проводились ще напередодні святкування 1000-ліття Хрещення Київської Руси. У цих конференціях брали участь богослови, церковні історики, вчені, спеціалісти різних галузей культури і науки більш як з 50 країн світу. Подібні наукові симпозіуми, конференції, семінари відбулися в багатьох країнах Європи та на інших континентах. Без перебільшення можна сказати, що весь християнський світ брав участь у святкуванні 1000-літнього ювілею Руської Православної Церкви, богослужіннями, спорудженнями хрестів, каплиць, проповідями, численними публікаціями, фотовиставками, науковими симпозіумами і концертами духовної музики. З богословської точки зору, на рубежі нової ери людство історично пережило не тільки моральний, але й справжній онтологічний перелом. У світ було введено цілком новий фактор – Церкву. Почалося викристалізовування людства навколо цього Боголюдського початку… Через Церкву полилась у світ духовна енергія, сенс якої – вічне життя. Прийняття Київською Руссю християнства й утворення Руської Православної Церкви стало важливою складовою частиною всесвітньої історії, яка пережила в один із своїх моментів радикальний і моральний перелом. Відбулося духовне перетворення Київської Руси-України, величезної і могутньої держави Східної Європи. З часу хрещення наших предків язичницький період лишається за порогом історії. З кінця Х ст. за правління святого князя Володимира відбулися докорінні зміни в усіх галузях давньоруського життя. Моральні ідеали давньоруської держави збагачувалися характерними рисами православ’я: святістю, аскетизмом, смиренням, співчутливою любов’ю, жертовністю й іншими християнськими чеснотами. Духовні ідеали багатьох поколінь відображали численні православні храми і монастирі. Кращими виразниками цих ідеалів були святі нашої землі, які прагнули не тільки особистого спасіння, а й спасіння всього народу. Під впливом християнства на Русі відбулися важливі зміни і в сімейному житті. Церква запровадила міцну християнську сім’ю, перебудувавши язичницьку родину на засадах християнської моралі. Вона викорінила такі грубі язичницькі звичаї, як полігамія, викрадання дівиць для шлюбу, кровна помста тощо. Під впливом Церкви зростав авторитет матері і суспільна відповідальність жінки. В основі християнської моралі лежали християнська любов, взаємна згода нареченого і нареченої, їх рівність перед законами. В результаті справедливості жінка отримала право власності. Церква боролася з багатоженством і наложництвом, зі свавіллям у розлученнях. Християнство наклало свою яскраву гуманістичну печать на давньоруські громадянські закони. Руське кримінальне, цивільне, майнове, сімейне і шлюбне право невпізнанно змінилося під впливом грецького законодавчого збірника – Номоканону. Основними громадянськими і церковними законодавчими збірниками в Київській Русі були “Руська правда”, “Устав Володимира”, “Устав Ярослава” і “Кормча книга”. Хрещення Руси-України поклало початок широкому розповсюдженню освіти і писемності серед давньоруського народу. На відміну від германських народів, які слухали Євангеліє чужою, латинською, мовою, Київська Русь одержала християнську освіту зрозумілою слов’янською мовою. Перекладом на слов’янську мову Святого Письма і богослужбових книг свв. Кирило і Мефодій воцерковили найсуттєвіший елемент слов’янського етносу – його мову. Слов’янська літературна мова стала мовою духовенства, освічених людей. Нею говорили, писали, відправляли богослужіння, виголошували проповіді й промови в урочистих випадках. У школах та училищах Давньої Руси-України викладали основи богослів’я, історію, співоче мистецтво, календарні обчислювання, грецьку і слов’янську мови. Духовенство було головною рушійною силою на ниві просвітництва. Училища при архиєрейських домах за обсягом знань, які в них викладалися, були порівнянні з європейськими університетами раннього Середньовіччя. Донька князя Анна Ярославівна, одружившись з королем Франції Генріхом І і приїхавши до Франції, вразила всіх своєю освітою, тоді як сам король ледве вмів підписувати своє ім’я. А після смерті короля вона правила Францією у часи малолітства свого сина Филипа. У період монгольського іга й аж до XVI ст. шкільна освіта була зосереджена в парафіяльних училищах і дяківських школах. До речі, одна з них чудом збереглася у Коломийському районі в селищі Печеніжин, біля православної церкви. Християнство дало стимул не тільки до перекладання літератури, а й до написання власної, руської. До її числа належить така видатна пам’ятка давньоруської літератури, як глибоко патріотичне “Слово про Закон і Благодать” Київського митрополита Іларіона. Преподобний Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря († 1114 р.), є родоначальником руського літописання. Йому належить складання “Повісті временних літ”, яка, за відгуком академіка Б. Д. Грекова, є “одним з творів людського генія”. Преподобний Нестор Літописець поклав початок руській агіографічній літературі. Він написав “Житіє святих Бориса і Гліба” († 1015 р.), а також “Житіє преподобного Феодосія Печерського” († 1074 р.). Видатним церковним письменником того часу, “руським Золотоустим”, вважається єпископ Туровський Кирило († після 1182 р.). Він залишив багато урочистих проповідей, аскетичних та інших творів. У монастирях Давньої Руси, крім літописів, ченці складали окремі сказання про вікопомні історичні події. Прийняття Руссю візантійського християнства зробило Київ одним з найкрасивіших, багатих і культурних міст Європи. Сучасний бельгійський історик Жак Піренн говорить: “Київська держава в Х ст. була… цивілізованим центром континенту”. З прийняттям християнства Русь стає повноправною учасницею світового історичного процесу і культурної візантійської традиції. Більше того, усвідомивши себе спадкоємницею великої та освіченої Візантії, Русь фактично заступила її місце у православному християнському світі, поклавши на себе місію виконувати роль сполучної ланки між Сходом і Заходом. Християнство також вплинуло на розвиток різних галузей культури: релігійно-філософської та християнської соціальної думки, всіх видів мистецтва – літератури і поезії, архітектури, живопису, іконографії, музики тощо. Під час становлення і розвитку Московської держави Церква у Південно-Західній Русі (в Україні) переживала тяжке й принижене становище. З другої половини XV ст. на Русі утворилося дві митрополії: Московська і Київська. Південно-Західна Русь підпала під владу спочатку князів литовських, а потім – королів польських. Митрополити Київські залишилися в юрисдикції Константинопольського патріарха, тоді як Московська митрополія одержала незалежність від Константинополя, а з 1448 р. її Церква стала автокефальною. Патріарше правління Московська церква отримала в 1589 р. У 1569 р. Київська, Волинська і Подільська області перейшли під владу Польщі. Православна Церква в Україні опинилася у складних релігійно-політичних умовах. Становище православних було тяжким. За цих невигідних для православного населення обставин декілька православних єпископів на чолі з Київським митрополитом Михаїлом Рогозою уклали в 1596 р. Брестську церковну унію з Римом. На початку Брестська унія подавалась як з’єднання Церков, а на справді виявилася новим розколом. Вона розколола Київську митрополію, роз’єднала ієрархію і народ. Замість церковної єдності унія внесла ворожнечу і ненависть в середовище єдинокровного народу. Боротьба проти унії була, насамперед, проявом соборної самосвідомості церковного народу. На цій основі виникли знамениті братства, мережа яких у порівняно короткий час розкинулася по всій Київській митрополії. У 1620 р. Єрусалимським патріархом Феофаном була відновлена православна ієрархія в Україні. Митрополитом Київським був поставлений Іов Борецький. Серед найвидатніших ієрархів того періоду слід відзначити митрополита Київського Петра Могилу (1633–1647 рр.), він заснував Києво-Могилянську колегію, яка пізніше була перетворена на духовну академію, що стала розсадником духовної освіти в цьому краї. В ній навчалися також представники балканських і деяких інших братських православних Церков. Під його керівництвом було складене “Православне сповідання віри,” укладено великий требник і видано велику кількість духовно-просвітницьких творів. До видатних ієрархів Київської митрополії другої половини XVII ст. належить архієпископ Чернігівський Лазар Баранович – видатний проповідник свого часу. Національний, релігійний і соціальний гніт у XVII ст. в Україні викликав національно-визвольну боротьбу під керівництвом українського гетьмана Богдана Хмельницького, яка, на жаль, закінчилася з’єднанням України з Росією в 1654 р. Ця історична подія в українському народі вважається негативною, але для православного населення вона була кращою, ніж перебування під гнітом латинства. Протягом усього XVII ст. і в наступні роки, перебуваючи під гнітом іновірців і чужоземців, православні ченці і віряни з України ходили аж до Москви за духовною і матеріальною допомогою. Серед них також були вірні з монастирів Галичини: Манявського, Угорницького, Товмацького, Коломийського, Гвіздецького та інших. Українське духовенство і ченці у своїй духовності і вченості завжди були передовими серед інших народів світу. Церква в різних випробовуваннях завжди була зі своїм народом і для народу. Суттєві зміни на гірше в житті Руської Православної Церкви відбулись після Жовтневої революції в Росії, коли Декретами про свободу совісті всі православні церкви, що знаходилися в лоні РПЦ, були відділені від держави і школи – від Церкви. Та набагато гіршим було становище на той час для православних в Галичині під владою католицької Польщі, де православні взагалі були позбавлені права на існування і знаходилися за межами державного законодавства. Перед Другою світовою війною українці як на Сході, так і на Заході, виснажені голодом, мором і свавіллям безбожної радянської влади та католицької Польщі, воліли передусім жити однією українською православною сім'єю в своїй Українській державі. З 1939 р. українці знову майже разом, і вже не малороси і не малополяки а громадяни Української республіки зі столицею в Києві. Та шлях до повної свободи виявився тяжким, тернистим з великими втратами населення у Другій світовій війні і у братовбивчій різні повоєнних років. До міжусобиць в Галичині доклала величезних зусиль кривава і жорстока правляча рука Кремля, котра взялася за винищування всього свідомого населення України, поставила собі за мету знищити з лиця землі всяку правду про Бога і зруйнувати віру не тільки руйнуванням храмів, але й нищенням релігії в приватному житті. Ієрархія і духовенство спочатку виявилися неготовими до нових умов існування, але згодом церква в Галичині, як і по всій Україні, настільки згуртувалася, що продовжила проповідувати правду про Бога і виживати в складних умовах, атеїстичної тоталітарної держави. Для нас, православних християн, дуже важливим є те, що церква на Прикарпатті все ж таки впродовж століть донесла до нас чистоту православ’я, вистояла і переборола всі перепони і негаразди. Вона, як тисячу років тому, так і тепер, очищує від гріха благодаттю Святого Духа давню людину і тією ж благодатною силою через віру і доброчесне життя створює нову людину, вводячи її у вічне життя. Сучасні віряни мають знати, що православна церква в Галичині і зокрема на Прикарпатті пережила дуже багато гонінь і переслідувань. Раджу прочитати книгу «Правда про унію» (документи і матеріали). Вже починаючи з 14 ст. православні підпадають під немилість польсько-австрійських та інших правителів, а з 1939 р. і до 1987 р. церкву нищили радянські безбожники. Треба також сказати про те, що на 1 січня 1981 року на реєстрації в нашій області стояло лише 355 православних релігійних громад. Станом на 1 січня 1982 року – 352 релігійні громади. Станом на 1 січня 1987 року по області стояло на реєстрації 334 церкви, фактично з них діяло 330. Далі, починаючи з 1988 р. і до 2007 р., православна церква в Галичині попадає в немилість сучасного молодого греко-католицького духовенства. Мова йшла про приналежність храмів, збережених православними, які нібито в 1946 р. силою були забрані в греко-католицької церкви і їй мали б бути повернені. Після Львівського собору 1946 р., коли греко-католицьке духовенство прийняло рішення про повернення до православ’я разом з вірними, то храми перестали належати цій церкві, бо вона перестала існувати. Тому великою помилкою було в 1990-ті роки вимагати від православних повернення храмів на користь УГКЦ, а також силою їх відбирати. Адже Христос заснував Церкву не для того, щоб кожен на свій розсуд використовував її для власного вивищування і приниження інших, а для того, щоб поєднати всі нації і народи в одній вірі. “Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх…” (див. Послання апостола Павла до Єфесян, 4 розділ, 5–6 вірші). Богослужбовою мовою до 1990 р. в Галичині була церковно-слов'янська з українською вимовою. Згодом священики самотужки переходили на українську мову Богослужіння і служили за різними перекладами американських та канадських видань. З 2000-го року з'являються українські видання служебників та інших церковних книг в УПЦ КП. В 1993-96 рр. Івано-Франківська православна єпархія нараховувала до 395 парафій та більше як 400 священиків. В 1993 році Івано-Франківська єпархія ввійшла до складу УПЦ Київського Патріархату. У 1995 році владика Андрій (Абрамчук) з невідомих причин вийшов із УПЦ КП. Два роки цю єпархію обслуговували кілька єпископів Київського патріархату. В жовтні 1997 року рішенням Священного Синоду на Івано-Франківську єпархію було призначено єпископа Іоасафа. Цього ж року в Івано-Франківській області з ініціативи духовенства, а також за умов, які продиктував час, була утворена ще одна адміністративно-церковна одиниця – Коломийсько-Косівська єпархія. Цю нову кафедру з 4 квітня 1997р. до 08 березня 2013 року (журнал № 14) очолював єпископ Іоанн (Бойчук). (Звільнений владика Іоанн від управління Коломийською єпархією за станом здоров’я). Рішенням Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 08 березня 2013 року (журнал № 14) на цю кафедру призначений єпископ Юліан(Гатала). Після розподілу парафій та благочинь до складу Коломийської єпархії ввійшли: Коломийський, Городенківський, Верховинський, Косівський і Надвірнянський райони з відповідними благочиннями. Починаючи з 1990-х р. до 2005 р. з архіпастирським візитом в Івано-Франківській обл. перебували святіші патріархи Мстислав, Володимир і тричі – Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святіший Патріарх Філарет. В сучасному українському народі з різних причин, утворилося багато нових різних конфесій, які працюють не на збереження держави і єдність нашого народу, а на занепад і розкол. Святкування 1025-ліття Хрещення Руси-України відбувається в непростих умовах. Держава і православна церква в Україні ось уже понад двадцять років знаходяться в стані пошуків кращих світових форм і стандартів для свого представництва серед розвинутих країн світу і входження Української Православної Церкви Київського Патріархату в єдину світову православну спільноту. Першочерговим завданням українського народу наразі є об'єднатися в одну православну церкву і разом працювати на зміцнення нашої Вільної Української держави, її духовних і моральних основ в сімейному і суспільному житті, докорінно змінити на краще загальнолюдські моральні норми і налагодити братерські стосунки з православними та інославними церквами. Звичайно, серед різних недоліків сьогодні не можна не бачити і позитивних процесів, які відбуваються в нашій Українській державі , вони також торкнулися і Церкви. Про це свідчать численні факти: відкриття нових парафій, будівництво храмів, передача Церкві монастирів, збільшення тиражів видання Біблії і загалом розширення видавничої діяльності Церкви, відкриття духовних навчальних закладів тощо. За допомогою держави, і зокрема мудрої і виваженої політики в нашій області голови держадміністрації Михайла Вишиванюка давно припинилися чвари і непорозуміння між православними і греко-католиками. Більшість віруючих, прагнуть і своєю працею роблять немалий внесок у прискорення входу нашої держави до євроспільноти і зміцнення добросусідських відносин між колишніми народами СРСР. Завдяки цивілізованим нормам життя громадяни України мають свободу сумління, повне право вільно і гідно висловлювати свої релігійні переконання та втілювати в життя обряди і християнські традиції. Життя сучасного православного Прикарпаття і зокрема на теренах Коломийської єпархії, на відміну від минулих часів, до здобуття Незалежності, докорінно змінилося на краще. В області діють 4 православні єпархії, з них дві – Івано-Франківська і Коломийська – належать до УПЦ КП. На сьогодні в м. Коломиї діють 4 храми Київського патріархату і багато інших християнських конфесій. Загалом до нашої Коломийської єпархії входять 110 парафій і стільки ж священиків у п’яти районах нашої області. З призначенням єпископа Юліана на Коломийську єпархію значно пожвавилося духовне життя нашої церкви. Створюються необхідні відділи, йде мова про нове єпархіальне приміщення, про відновлення роботи Коломийського духовного училища, завершення будівництва кафедрального собору Преображення Господнього в м. Коломиї тощо. На території єпархії будуються і посвячуються нові храми, реставруються старі. Священики задіяні в недільних школах, працюють викладачами в світських і духовних навчальних закладах. Беруть участь в громадському житті, займаються перекладацькою та дослідницькою діяльністю. В нашій єпархії є доктори та кандидати богословських наук. Священики поглиблюють навчання у вищих духовних та світських навчальних закладах, працюють над дисертаціями. Єпархія та благочиння створюють інтернетсайти і таким чином ідуть у ногу з сучасними інформаційними технологіями. Але все ж таки, найголовнішою метою в діяльності духовенства і церкви було і залишається виконання заповіді Господа Нашого Ісуса Христа: “Отже ідіть навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Навчаючи їх дотримуватись всього, що Я заповідав вам і ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку Амінь.” (Мф. 28.19-20). Дякую за увагу. 24.07.2013. Коломия-Гвіздець.
парафіяни 2014.01.01, 13:33
Церква і гроші (Будьте ви прокляті і відлучені від церкви Стефанські і Кофлюки за відсторонення з нашої Гвіздецької парафії священика) Ви подавитися тими грошима, що накрали за багато років в релігійної громади. Всі парафіяни проти вас злочинці. З ненавистю до вас парафіяни.
Наталія 2014.01.03, 18:21
Гвіздець Дивні люди. Зло панує але любов до Бога перемагає. Дві Гвіздецькі родини обдурили всю парафію і добилися свого панування над церковною касою. Щоб їхні злодіяння були невідомі для жертводавців вони вирішили позбутися о. настоятеля. Вони добре розуміли, що при священику який служить на парафії понад 23 роки подальші грошові махінації не пройдуть. То щоб ніхто їм не мішав красти, треба просити у владики нового священика. Без священика жодна церква доходу не буде мати. Людям на майбутнє треба від них вимагати прозорого ведення каси і щоразу звітуватися перед священиком і громадою про дохід грошей від свічок, тарілочного збору і добровільних пожертв. При прозорій касі нечестивці самі з позором повтікають з церкви. Любов до Бога має бути понад усе. Наталія, Катерина, Петро, Оксана, Ярослва, Аделія і інші.
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

1934
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

1844
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

1842
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

5435 45
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2138 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

1495

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

720

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

781

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

976

Впевнено можна сказати, що з появою соцмереж  наш світ змінився. Він став трішки меншим, не виходячи з кімнати ми маємо зв'язок з найвіддаленішими куточками планети. Всі живемо в час швидкості та спрощення.

992
16.04.2024

В Івано-Франківську традиційно у передвеликодній час проведуть ярмарок «Великодній кошик». Працюватиме він з першого по третє травня на площі Ринок.  

1754
11.04.2024

Цієї неділі, 14 квітня, в Івано-Франківській громаді розпочне роботу новий комунальний ринок сільськогосподарської продукції.  

3660
08.04.2024

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м'ясо, рибу та молочні продукти. Натомість залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.  

10237
17.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26122
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10167 1
08.04.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

7698
02.04.2024

Два тижні поспіль щонеділі франківці та гості міста збираються на пікнік біля міського озера, щоб висловити протест проти будівництва церкви УГКЦ.   

879
19.04.2024

Це — історія про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х роках. У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, коханою та колишнім контррозвідником Феліксом, який служив в Афганістані.  

159
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

239
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

366
11.04.2024

Парламент остаточно ухвалив у другому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію і проходження військової служби.  

1261
07.04.2024

Всього опитали 2 000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України, крім окупованих територій, у віці 18 років і старше.   

861