Колишня ставка «Вервольф» Адольфа Гітлера, а точніше те що від неї залишились, знаходиться в 8 кілометрах північніше Вінниці між селом Стрижавка й залізницею Вінниця — Калинівка.
Iсторiя гiтлерiвської ставки «Вервольф» (з нiмецької — перевертень, вовкулака) щiльно вкутана таємницями та пiвстолiтнiм забуттям, скрiплена рiками людської кровi, особiстським грифом «Совершенно секретно» й мiсцевими забобонами.
Крiм того, оскiльки до «всесоюзної» популяризацiї цього питання у часи перебуди великих зусиль доклали екстрасенси разом з місцевими фантастами, над «Вервольфом» засяяв яскравий нiмб мiстики.
Масовi вбивства в цьому реґiонi розпочалися ще пiд час сталiнських репресiй 1937–38 рр. Нiмцi блискавично скористалися цим, одразу ж пiсля окупацiї розкопавши братськi могили понад 10 000 убитих без суду i слiдства, тож мiсцевi мешканцi швиденько виказали поспiхом створене радянське пiдпiлля.
Вiдтепер окупанти могли почуватися на Вiнниччинi досить спокiйно й неквапом перейти до спорудження ставки Гiтлера. А спорудити її планували ще з листопада 1940 р., про що НКВС, до речі, повiдомляли агенти радянської розвiдки.
Втiм, уже в серпнi 1941 р. фюрер наказав прискорити будiвництво ставки «Вервольф». Так, вона була побудована просто в рекорднi термiни — з вересня 1941 р. по квiтень (за iншими вiдомостями — по червень) 1942 р. Кожен iз 13-ти секторiв оточений мiнними полями, 2-метровою огорожею з колючого дроту та лiнiєю високої напруги.
Понад 80 житлових i службових примiщень тiльки частково розташувалися на поверхнi (в т. ч. — особистий будиночок Гiтлера та мармуровий басейн, де вiн купався разом з Євою Браун). А пiд землею мiстилося аж 7 поверхiв, причому стiни герметичних примiщень були завтовшки 5 м, а перекриття — 8 м, все це оснащене унiкальними дренажними, повiтро-фiльтраційними системами та автономним енергозабезпеченням!
Тут були величезнi продуктосховища, воду видобували з артезiанських джерел. Одним словом, «Вервольф» мiг спокiйно витримати наземний ядерний вибух, протягом десятилiть забезпечуючи роботу в автономних умовах не однієї сотнi осiб.
Всiх вiйськовополонених, задiяних на будiвництвi (вiд 2 000 до 14 000, за рiзними даними), було знищено. Мало того — лiтак з провiдними фахiвцями фiрм «Тодт», «Краус-Гаар», «Галас», «Нойманн», якi керували всiма роботами, чомусь вибухнув у повiтрi…
Ставку «Вервольф» оточувала могутня система охоронних споруд, її охороняла служба безпеки, елiтна вiйськова частина СС «Велика Нiмеччина», а зенiтники мали право збивати будь-який лiтак, що з’явиться над «Вервольфом» — навiть нiмецький. Мiсцевi партизани довгий час навiть не здогадувалися, що замiсть «елiтного офiцерського санаторiю» в лiсi поблизу с. Стрижавка будують «лiгво фюрера».
Втiм, поступово кiлькiсть «актiв непокори» в районi «Вервольфу» сягнула 1 860. Можливо, саме тому фюрер вiдвiдав ставку лише двiчi: 16.07–29.09.1942 р. (прийняття «директиви № 45» — наступ на Сталiнград та Чорноморське узбережжя Кавказу) i 19.02–8.03.1943 р. (директива на проведення операцiї «Цитадель»).
