Міські базари, яких в обласному центрі налічується аж п’ятнадцять, за час свого тривалого існування не раз потрапляли в зону особливої громадської уваги. Так було у 90-х, коли торговища заполонила навала «човників», і у 2000-х, коли виразно засвітився кримінальний бік івано-франківського базарного заалтар’я…
Особливо активно пересуди ткались довкола ринків, котрим пощастило примостити свої ряди у центрі міста. Прижилий тут конгломерат із чотирьох базарів впевнено зайняв чільне місце на торговельному подіумі обласного центру, перестоявши економічні кризи, кавалерійські атаки муніципальної влади та експансію ненависних ТЦ. Нині торгуючий тут люд знову ризикує опинитись під ударом: генплан міста, коригований варіант якого місцева влада планує затвердити одразу після проведених найближчим часом громадських слухань, міститиме в собі давно озвучену і вже начебто й забуту концепцію – про перенесення ринків з центру Івано-Франківська на околицю. У разі затвердження документа перші кроки у втіленні перспективи теоретики задуму обіцяють зробити уже в найближчі п’ять років.
Ринкова географія
Івано-франківські центрові базари видно і чути звіддалік. Довкола них кожноденно рояться натовпи охочих щось продати та не менші юрми бажаючих це щось придбати. Ось вулиця Дністровська – кожного дня нею на закупи прошкують тисячі людей. Тут один навпроти одного розпросторилися два базари: Центральний продуктовий ринок (народна назва – «критий») з торговими рядами довкола та непродовольчий «Траян» (в народі – «п’ятачок»). Щойно ви минете вулицю Дністровську, як трохи вище – на вулиці Тичини знову наштовхнетесь на ріденькі торгові ряди. Ще кілька кроків – і вигулькнуть ринки ПП «Керен» та ПП «Вотум», в тандемі утворивши відомий у масах «п’яний» базар. Якщо ж дорогою ви звернете на сусідню вулицю Новгородську, вона теж зустріне вас базарними прилавками: тут на цілий гектар розкинувся речовий ринок «Мальва», резонно іменований франківцями як «великий».
На усіх цих просторах, за винятком одного дня в тиждень, гуде базарне життя. Двічі на день тут скриплять колеса «кравчучок» і вщерть напханих крамом тачок. Удень тутешня братія активно «втовчує копійку», ввечері розслабляється «стограмами» та пихтить дешевими цигарками. Усе це дійство, власне, і утворює івано-франківський «базар» у всій його красі.
Ця іще далека від цивілізованої форма торгівлі у самісінькому центрі міста регулярно звертала до себе увагу місцевої влади. Вперше ідеї перенести івано-франківське «торгове море» в інший степ прозвучали у 2005 році. Перші начерки задуму належали тодішньому міському голові Зіновію Шкутяку. Причини для цього тодішні управлінці вбачали, власне, у тих же проблемах, що і нинішні: торгівля зашморгнула центр міста та є головною причиною транспортного перевантаження доріг. А строкаті об’єкти базарної архітектури аж ніяк не прикрашають історичний центр і загалом не вписуються в пейзаж туристичного міста. Тоді між владою і підприємцями спалахнула суперечка, що вилилась у пікети і мітинги під стінами міськвиконкому. Хоч до згоди сторони так і не дійшли, спірне питання все ж вирішили відкласти, скерувавши енергію на вирішення більш нагальних проблем. Остаточним аргументом на користь торговців для влади став ринковий збір, що приносив яку не яку, а все ж копійку для бюджету міста. Врешті, пристрасті зовсім втихомирились зі зміною міського голови. Віктор Анушкевичус, що зайняв мерський пост у 2006 році, пообіцяв не чіпати івано-франківських базарників два роки. І слова свого дотримав.
Сьогодні термін обіцяного «імунітету» для підприємців, що звили свої «гнізда» на центральних ринках, давно в минулому. Як і податок на ринковий збір для місцевого бюджету, скасований у 2010 році. Тож ідея «великого базарного переселення», що нині лунає із коридорів департаменту містобудування і архітектури, має куди більші шанси бути втіленою в життя, аніж майже 10 років тому. В.о. директора департаменту Володимир Гайдар переконаний: необхідність таких тілорухів визріла уже давно і відповідну концепцію обов’язково буде закладено у Генеральний план міста Івано-Франківська під час його коригування.
«Торгівля в центрі міста, по-перше, однозначно сприяє руйнуванню історичного середовища, – вважає Володимир Гайдар. – По-друге, якщо ми, не рухаючи ринків, будемо думати, яким чином вплинути на транспортну схему та на ситуацію зі стихійним пішохідним рухом (на вулиці Дністровській, – ред.), то я впевнений на сто відсотків, що ми нічого так і не вирішимо».
Базарна мрія Франківська
В основі базарної «реформи», за словами Володимира Гайдара, лежить загальна концепція генплану стосовно торгівлі, транспорту та функціонального навантаження міста у принципі. Ім’я їй – децентралізація. Суть її полягає у тому, щоб моноцентричне місто з акцентованим єдиним центром (таким зараз є Івано-Франківськ) поступово трансформувати у поліцентричне – з кількома центрами.
«Вже навіть сьогодні ми бачимо, – продовжує головний архітектор міста, – що у приміських селах стихійно, самі по собі утворюються такі собі «підцентрики». В генплані села Угорники вже є закладена територія для торгово-ринкових комплексів. Це територія, яка може використовуватись і під агроринок, і під якісь великі логістичні центри на зразок «Ашану». Якщо винести продуктові і речові ринки на оці «підцентрики», які будуть розташовані в межах зовнішньої Об’їзної, ми і центр міста розвантажимо, і дамо стимул для розвитку цих «підцентриків» і, зрештою, сіл», – жваво перераховує плюси ринкового переселення Володимир Гайдар.
Як використати очищену від базарних «чагарників» територію центральних площ, в департаменті також уже міркують. За задумом архітекторів, замість щільних торгових рядів на вулиці Новгородській з’являться лавочки та зазеленіють дерева – там облаштують сквер. А яка-небудь площа чито зона відпочинку органічно заповнить собою простір біля Палацу Потоцьких, де нині вирує «Траян».
«Що стосується Центрального продуктового ринку, тут стоїть питання не винесення, а впорядкування, – продовжує тлумачити реформу Володимир Гайдар. – Цей ринок був побудований з розрахунку на те, що всередині є певна кількість місць для продажу товарів, а з тильної сторони є місця для того, щоб торгувати з машин. А того, що зараз твориться перед ринком, в проектній документації однозначно не було».
Добре б ошляхетнити ринок якою-небудь зеленою зоною, вважають містобудівники, звільнити більше площ для обслуговування ринку, паркування машин, пішохідних переходів і т. д.
«Більше того, я б спробував його перепрофілювати, – міркує в.о. директора департаменту. – Якщо це має бути ринок продуктовий, то на зразок Бессарабки у Києві. Тобто торгувати тільки в межах критого ринку. Навіть продаж з коліс, я думаю, однозначно треба забирати з центру».
Перспектива – поки що пунктиром
Такі сміливі ідеї ентузіастів-архітекторів в базарних колах, зі зрозумілих причин, навряд чи знайдуть прихильників. Тож в департаменті поспішають запевнити: про сіюхвилинні метаморфози на містобудівному фронті сьогодні не йдеться. Мова лише про закладення загальної основи концепції у генплан, її пунктирного намічування. Влада обіцяє починати які-небудь рішучі дії лише тоді, як зможе запропонувати базарникам іншу територію як альтернативу та комплексну довгострокову програму з розписаним механізмом переселення. А протягом наступних п’яти років – до чергового коригування генплану – назустріч реформам робитимуть лише зважені, обережні «крочки». Втім, і вони ризикують наштовхнутися на «підніжку».
«В першу чергу треба подумати про тих підприємців, які зараз працюють на ринках, – твердо переконаний директор Центрального продуктового ринку Ігор Дутка. – Навіть якщо місто побудує новий ринок, за свій, звичайно, рахунок, і представить його як альтернативу, то чи буде там попит? Чи буде їздити наше населення, скажімо, в ті ж Угорники? Ні, не буде», – запевняє підприємець і нагадує: рік тому у коридорах ОДА народилась ідея про створення у місті великого оптового продовольчого ринку. Від якої, зрештою, відмовились.
«Це планувалося під гарним мотивом – дешеві фрукти-овочі. Але ніхто не врахував, що в нас місто не мільйонник. І ті кошти, які крутяться у Львові, Києві, Дніпропетровську чи в Харкові, зовсім інші, ніж ті, що в Івано-Франківську», – ремствує Ігор Дутка.
Переїзд на новий ринок для підприємців несе об’єктивні та суб’єктивні ризики. Крім непевності від того, чи прийде туди покупець, за нове торгове місце, імовірно, доведеться платити вищу орендну плату. Тоді торгівля для пересічного базарного обивателя, селянина чи фермера стане нерентабельною. Тут і момент неформальних відносин між покупцем і продавцем на ринку. Кожен базарний «аксакал» має свою, власним горбом напрацьовану клієнтську базу та, зрештою, репутацію на роками насидженому місці. «Передислокація» автоматично означає втрату постійних клієнтів, а, отже, збитки. Тому тутешнім підприємцям затишніше за старим, хай і без особливих побутових зручностей прилавком, ніж під дахом нового, з усіх боків кращого павільйону. Підтвердження цьому – «Новгородський ринок», що за період свого існування – майже 5 років – так і не облюбувався ні покупцями, ні гендлярами. Оминали його перші, тому не йшли і другі. Хоча ринок для приваблення підприємців на свої простори на кілька місяців навіть звільнив їх від ринкового збору.
Проти перенесення ринків з центру «на гальорку», цілком вірогідно, протестуватимуть і самі мешканці міста, що за довгі роки звикли закуповуватися саме на центральних базарах. А так їм доведеться їхати за сім верст «киселю сьорбнути». Наочний приклад маємо із ринком на вулиці Хоткевича. Почувши про «згортання» тутешнього невеличкого торговища, мешканці прилеглих будинків із криками «Рятуйте ринок!» щодуху помчали в «білий дім». Хоч довкруги насипом інших торгових точок, супермаркетів і ТЦ. І це при тому, що на самому базарі лише півсотні торгових місць. Для порівняння, на «п’ятачку» – майже півтори тисячі, на центральному продуктовому – тисяча «з хвостиком».
Ще одним, доволі цікавим варіантом вирішення «базарної проблеми» поділилися з «ЗК» у міському управлінні торгівлі. Йдеться про поступове перетворення ринків у їхніх заядлих ворогів – торгові центри. Мовляв, базари самі по собі – це типове і традиційне породження перехідного періоду економіки країни. Тому носять на собі печать тимчасовості, і з часом можуть трансформуватися у торгово-сервісні комплекси.
Як цей процес проходить у нашому місті? По-іншому на кожному окремо взятому ринку. От, приміром, на базарі на вулиці Коновальця тенденція поволі вибруньковується: палаток меншає – поряд розростається ТЦ. А от на вулиці Мазепи спроба загнати стихійний ринок у спеціально обладнані для того павільйони, що поряд, закінчилась тим, що під дахом стали торгувати зайшлі підприємці, а норовливці-стихійники і понині збувають крам під відкритим небом. Чи можливе перетворення у торгові центри центральних ринків, без спроби це зробити не дізнаємося.
Врешті, йдучи цим шляхом чи іншим, а вирішувати з франківськими базарами щось потрібно, твердо впевнені у департаменті архітектури і містобудування. І скільки б мотузка не вилась, а місто, що планує розвиватися як туристичне, не може уміщати в історичному центрі торгове вировисько. Бо невпорядкований базар – то ляпас по архітектурному обличчю міста, кажуть чиновники. Загальна думка така: ринки неминуче переїдуть із центру, але в майбутньому. А поки, якщо без базарів тут не можна обійтися, їх намагатимуться окультурити і впорядкувати.
Оксана ГЛУШКЕВИЧ, "ЗК".
