5 березня 1950 року у бою із загоном радянських спецслужб загинув командир УПА Роман Шухевич.
Вечір пам'яти "Зі щитом або на щиті", організований до роковин смерти легендарного борця за українську незалежність Всеукраїнським об'єднанням українок "Яворина", провели в Івано-Франківську, передає кореспеднент Фіртки.
Протягом заходу лунали патріотичні пісні у виконанні солістів Львівської опери, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери Ярослав Коретчук розповів про цікаві факти із біографіі Романа Шухевича, голова громадської організації "Об'єднання українок "Яворина" Ірина Сех оголосила про створення осередку ГО в Івано-Франківську. Окрім того, відбулась презентація книги зв'язкової Романа Шухевича Ольги Ільків "У тененах двох закриток".
Багаторічний політв'язень радянських тюрем, зв'язкова головнокомандувача УПА Романа Шухевича, працівниця жіночої мережі ОУН, поетеса Ольга Ільків, незважаючи на свій поважний вік та проблеми зі здоров'ям, приїхала до Івано-Франківська з Львівщини, щоб поділись спогадами про Шухевича, розповісти про власні поневіряння по тюрмах та охарактеризувати секрет своєї незламности.
Ольгу Ільків зал зустрічав стоячи.
Власний виступ на сцені легендарна зв'язкова Романа Шухевича розпочала зі слів "Слава нації!". Пояснила, що не бачить, тож мусіла почути, чи знаходиться серед своїх. А оскільки зал дружно відповів "Смерть ворогам!", то почала свою розповідь.
"Мусіла таки вийти на сцену, хоч мені й пропонували подати мікрофон до крісла. Але хочу, аби ви побачили мою вишиванку, яку вишила собі у тюрмі зі списаного простирадла. Ми ніколи не маємо здаватись і забувати хто ми є. Ми сьогодні, як велика сім'я, і в цю важку хвилину кожен мусить щось зробити для України. Я пам'ятаю всіх, хто загинув за українську незалежність і молюся за них. Я не можу їх забути і до смерті пам'ятатиму. Вони в моєму серці. Молюся навіть за добрих кагебістів, які йшли нам назустріч. То були українці, які не до кінця втратили душу. І проявляли людяність у неочікуваних моментах", - зауважила Ольга Ільків зі сльозами на очах.
За словами Ольги Ільків, вона пережила багато страшних днів у комуністських катівнях, але не здавалась і не зрікалась України.
"Ми і зараз не маємо здаватись. Ваш "Різун" (ред., - полковник УПА з Прикарпаття Василь Андрусяк), як був поранений і комуністи казали здаватись, командував з саней військом і не здавався. І ми не маємо здаватись. Мусимо молитися, боротись і не здаватись. Бо нам треба втримати державу для наших дітей. Колись мені кагебісти казали, що я ніколи більше не побачу своїх дітей. Але були й серед них люди. Один мені сказав, що моїм дітям дали інше прізвище і відправили в такий то дитбудинок. Я тоді йому не повірила, але то виявилось правдою. Після смерти Сталіна політв'язні могли отримати амністію, але треба було покаятися. Я того не могла зробити. Як просити пробачення в людей, які мене катували? Тоді підійшов до мене полковник КДБ Володимир Шевченко. Каже: "Я росіянин, але маю громкую украінскую фамілію. Хочу вам помогти. Вам не треба тут сидіти, у вас - діти. Просіть помилування". Я задумалася, бо що буде з моїми дітьми, які вже закінчували інтернат? І тоді написала в тій покаяльній: "Я родилася на такім куску землі, який горів, і я повинна була горіти разом із ним". Інакше не могла. І Бог поміг. Я вийшла на волю і знайшла своїх дітей", - згадує Ольга Ільків.
Розповіла Ольга Ільків і про сучасну Україну.
"Ми маємо розраховувати тільки на себе, бо Европа дивиться лиш, аби вберегтись від Росії. Вона не розуміє, який це підступний ворог. І диктує нам неприйнятні умови. Але це ми европейці і маємо самостійно впливати та формувати велику політику. Аби так і було, мусимо обирати до влади тих, в кого дійсно болить душа за Україну", - впевнена легендарна зв'язкова.
Наостанок легендарна зв'язкова Шухевича зауважила, що готує до друку ще одну книжку під назвою "Спокуса".
