Ще рік тому ім’я очільника «Правого сектору» на Прикарпатті Василя Абраміва знав чи не кожен, а чиновники побоювалися його візиту. Проте після кадрових змін місцевий осередок призупинив активну діяльність.
Як виявилось, зараз Абрамів навчається на п’ятому курсі Бережанського агротехнічного інституту на спеціальності «інженер-механік». Журналіст поспілкувався з ним під час короткотермінової відпустки, яку боєць Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» (ДУК ПС) отримав саме для навчання.
– Василю, навесні цього року Андрій Стемпіцький призначив друга Смереку, тобто тебе, начальником військово-польової жандармерії, а керівником франківського обласного «ПС» – Андрія Подільського. То чим зараз займається Василь Абрамів?
– Абрамів зараз на сході нашої держави виконує поставлені перед ним завдання. Ми тепер на базі, відбувається навчання. Зараз є нововведення – вводимо договір честі – хлопці зобов’язуються по три місяці перебувати в батальйоні. Це робиться для того, аби на людей можна було покластися.
– А чому саме таке псевдо – Смерека?
– Я його не сам собі брав, побратим дав ще у 2007 році. Смерека – то через мій високий зріст.
– Псевдо дали ще в націоналістичній організації «Тризуб»?
– До «Тризубу» я «прибився» ще у 2002 році. Був тоді в 11 класі і поїхав у Чернівці на акцію проти соціалістів. Потім усе забулося, я поїхав до Англії, працював там на СТО… Повернувся назад і тоді почалася моя діяльність.
– Якими є обов’язки начальника жандармерії?
– Є дисциплінарний статут ДУКу. За порушення його правил встановлені покарання. Жандармерія слідкує за дисципліною у бойових підрозділах.
– Як караєте порушників?
– Найпоширеніше – господарські роботи. Також є карцер, буки… Ще в козаків було покарання буками.
– Під час вшанування Героїв Крут у січні цього року ти вимагав від Руслана Коцаби, який тепер у СІЗО, аби він покинув площу і не сквернив пам’ять…
– А перед тим я просив його спам’ятатися. Казав йому у приватній розмові: «Руслане, ти не туди їздиш, не те висвічуєш, працюєш не на ту сторону». Це в січні вже просто вилилося, коли він почав перекручувати інформацію. Це впливало на нашу обороноздатність і моральний дух. На що підписався, те тепер і має. Я думаю, що СІЗО піде Коцабі на користь.
– А коли ти сидів у тюрмі, то це пішло тобі на користь?
– Так, звісно. Я три місяці сидів за відпилення голови бюста Сталіна в Запоріжжі. Потім мене взяли на поруки народні депутати, серед яких був Зіновій Шкутяк.
– Твій тесть Дмитро Ярош через «різні погляди на ситуацію в країні» оголосив про складання своїх повноважень як провідника. Хто нині керує «Правим сектором»?
– «Правий сектор» зараз готується до всесвітнього з’їзду, який відбудеться в січні 2016 року. Всесвітнього – адже будуть і представники з-за кордону. Поки що «ПС» очолює Дмитро Ярош.
– Але ж він відмовився!
– Ярош написав, що не хоче бути «весільним генералом». Але його відставку може прийняти тільки з’їзд «Правого сектору».
– Ви з Ярошем спілкуєтесь як родичі чи як військові?
– Ми бачимось десь три рази на місяць. Якщо я приїжджаю додому, то говоримо як родичі. Проте у воєнній обстановці дотримуємось чіткої ієрархії.
– Чим займається твоя дружина Настя?
– Виховує сина. Він – наша радість. Починає говорити, бігати…. Дуже цікаво спостерігати за дитиною.
– Чому тебе перевели у жандармерію та забрали право дописувати на офіційну сторінку «ПС» у мережі Facebook?
– Думаю, що комусь був не вигідний сильний «Правий сектор» в Івано-Франківській області. А право адміністратора сторінки у мене забрали без мого відома і за моєю спиною.
– Які у тебе стосунки з теперішнім керівником «ПС» на Прикарпатті Андрієм Подільським?
– Ніяких стосунків. Коли я передавав організацію, то хлопці обіцяли мені, що будуть працювати, тримати темп, завершувати розпочаті справи. Але цього всього не відбулося, то про що може бути розмова? Думаю, що їм збоку здавалося, що це все легко, але з часом вони просто «завалили» роботу. Я не знаю, хто перекривав влітку дорогу біля ОДА, але це якась отаманщина.
– Влаштувавши «смітникову люстрацію» начальнику обласного управління юстиції Василю Кавацюку, ти і командир 4-го батальйону ДУК Віктор Тихенький оголосили «люстраційний список». Кавацюка звільнили, а до інших справа так і не дійшла…
– Мені приємно, що ми домоглися якихось змін. Скажу так: якщо я не був з провідником (Ярошем) у родинних стосунках, ми вчинили б інакше. А так я не хочу, щоб були якісь конфлікти.
– А де тепер Віктор Тихенький?
– Не знаю. Нема боротьби – нема кадрів.
– А чому не працюють теперішні кадри?
– Думаю, що вони не проявляли ініціативи. Не бачу ані листівок, ані газет, ані конкретних справ. Треба тримати темп. Не тримаєш темп – сходиш з дистанції.
– Підтримуєш зв’язки з адвокатом Володимиром Бандурою?
– Так, у нас досить добрі стосунки. Він і надалі допомагає мені в юридичних питаннях.
– Чи правда, що «Правий сектор» перебуває в орбіті олігарха Ігоря Коломойського?
– Та ні, неправда. Насправді Коломойський, ще коли був головою Дніпропетровської ОДА, зумів зупинити агресора. І ми стояли з тими, хто обороняв Дніпропетровську область, в одних рядах.
– І більше ніякої фінансової співпраці з Коломойським?
– Провідник сказав, що він готовий брати гроші в усіх, хто готовий їх давати задля нашої перемоги. Треба утримувати базу, сплачувати оренду, комунальні платежі…
– Був час, коли «Правий сектор» став дволиким. Одні хлопці здобували для нього славу в аеропорту, а інші – кришували бізнес.
– Звичайно, що завжди є паразити, які приклеюються до якоїсь сили. Я повноцінно взяв участь у війні, незважаючи на те, що був керівником обласного осередку. Той, хто ніколи нічого не зробив, нічого не здобув у житті, побачив для себе легкий шлях вирішення проблем.
– Але й зараз на магазинах чи підприємствах є наліпки «Під охороною «Правий сектор».
– Думаю, ці наліпки вже нелегітимні (сміється). Наліпки ми давали тим, хто приносив допомогу.
– Хочеш очолити «Правий сектор Прикарпаття»?
– Якщо на це буде воля провідника. Є ідейні люди, які залишилися і хочуть працювати. Але все вирішиться після всесвітнього з’їзду. Тоді має початись і політична робота. А зараз я навіть не знаю, де в Івано-Франківську офіс «Правого сектору».
– Як тобі новообраний міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків?
– Це якраз результат приказки «Де двоє чубляться, там користає третій». Залізо у вогні перетворюється на сталь. І цей вогонь ще зараз горить. Боротьба триває.
– А чи триває війна на Донбасі?
– Там починає хмаритись. Наші війська вже більш обороноздатні. Викопані лінії оборони, траншеї, бліндажі, виставлені протитанкові огородження. Думаю, що армія готова стримати наступ, але чи готова наступати, я не знаю.
«Репортер», Микола Гурак
