Легальний розвал коаліції; Парламентські вибори; Імовірне прем’єрство Саакашвілі; Зороастрійський гороскоп та Інше.
Навіть не варто твердо підбивати підсумки року, що перетікає в наступний, оскільки проблеми, які потребують вирішення, теж переносяться, нема фей і чарівників.
Офіційно коаліційне розлучення, напевно, оформиться ще в зимі, місяць лютий найбільш підхожий, але може заморозити своїм холодом розпад лише до березня.
Так чи інакше – вибори. Питання коли конкретно: кінець весни чи середина осені ?
Мабуть, скоріш за все – восени. Хоча не можна відкидати того, що президент і його політична сила змушені будуть тиснути на педалі газу, аби намотати рейтинг з меншого розгону, адже чим менша яма, тим легше виборсатися знову нагору.
«Антикорупційний форум» на чолі з Михайлом Саакашвілі просто зобов’язаний здійснити квантовий і еволюційний стрибок від ефектного громадського об’єднання до потужної політичної партії. Ефективної. Добре, що наші друзі і союзники у Вашингтоні, вочевидь, після певного коливання, таки підтримали порив рішучого грузина на посаді Прем’єр Міністра. Та, як би там не дорікали за «зовнішню залежність», найперше, президент Порошенко прийняв для себе це доленосне рішення.
По ще не простіших ваганнях, Петро Олексійович, здається, вирішив не гратися більше у «найліпшого друга Сєні» і в «гаранта всіх олігархів цієї країни(ну, може, крім одного, та й то…) », змусивши себе через об’єктивні, головним чином, і суб’єктивні причини стати неприятелем небагатьох, щоб не багатьох, країни всієї, - щоб гарантувати виживання не лише собі і своїй партії. На кону немало-небагато – країна і особиста влада.
Саакашвілі і добровільно злучена з ним нова політична сила, в якій справді достатньо порядних людей і сповнених рішучості до позитивних змін, попри і певну кількість сумнівних осіб, у се ж, приречена замінити не лише кількісно, а й якісно партію Яценюка у новій коаліції.
Що б ми всі розуміли: у жодній політиці, жодної країни світу, навіть з найбільш демократичними параметрами нема «100% правильних, ідеальних людей» і «вузького кола людей без домовленостей». І у країні, де право і закон мешкали переважно не виходячи за межі параграфів товстих кодексів довго-довго, не може не існувати долі, лепти «ексклюзивності». Тому, звісно, нас не повинно зупиняти те, що критика і діяльність пана Саакашвілі стосується не всіх олігархів цієї країни, що це робиться деякою мірою під президента. Що б не робилося і під кого – процеси з грудня місяця почалися не відворотні. Чи не тому недавно у Європі збиралися олігархи і робили спільну заяву ? Їм дійсно страшно, тим людям, які за всі роки незалежності нашої країни вимили за кордон астрономічні суми, не кажучи вже про всі свої вливання грошей у політ-фейки і симулякри різного роду.
Може, як би ці гроші були бодай тут, в їхніх банках, а не у швейцаріях, то б і з гривнею був би більший порядок ?
Найбільш затребуваними реформами є скорочення податків для бізнесу і спрощення адміністративних функцій чиновників, анонсованих грузино-українським політиком. А найбільшим плюсом цього руху є навіть не самий харизмат Міхо, а присутність в ньому достатньо людей, щоби міняти країну в русло Європейське, вимиваючи з цього річища хижу рибу, що ніколи не нажреться вдосталь, поки її не вб’єш.
У зв’язку з цим і Саакашвілі, особливо він, і Порошенко, вочевидь, розуміють, що їм доведеться бути значно обережнішими – в сенсі біологічного захисту; дуже багатьох не влаштовує в цій країні перехід до активнішої фази боротьби, а зовні, ясна річ, ще дужче прагнуть ліквідувати неугодних осіб і звалити країну у вир хаосу, «війни за владу усіх з усіма». Не вийде.
Коли ми кажемо «Саакашвілі – поганий, бо такий як всі-вони…», то у нас завищені вимоги до темпів розвитку держави (а чому і не себе шпетити: як я змінився за весь той час, крім того, що трохи збіднів ? пріоритет лише ситість ? так мислять і олігархи) . Саме такі завищення здатні призводити до спроб збройного перевороту, чим не раз «хвалився-обіцяв» нинішній Правий Сектор, інструмент зовнішніх і олігархічних впливів. І якщо не буде поступу у вигляді гібридного авторитаризму/гібридної демократії Порошенка/Саакашвілі, то будуть державою керувати звитяжці в уніформі, з яких далеко не всі проходили війну. Зате вони швидко оприлюднять список «внутрішніх ворогів», і там ви можете з подивом виявити себе, великого антипатика «порошка».
Чи варто тоді нагадувати, що будуть обрубані стосунки з Західним світом, в тому числі всі фінансові, а Росія зможе відкрито воювати з нами ? Коли я чую від людей і з вищою освітою у відповідь на це « а зато вони не крали як ті всі злодюги прокляті і дивилиси смерти в очи», то не можна не констатувати з сумом, що «танатосом « і «сансорою під назвою «граблі» »одержимий немалий відсоток наших людей. Але не критичний. Героям слава, почесть, дяка, а жулікам, авантюристам бій і залізна клітка.
У наступному році, обрій для Юлії Тимошенко і її партії закритий чи відтінений повністю Саакашвілі не буде – надто досвідчена. Очевидно, звільнена ніша Яценюком заповнена буде і нею (орієнтовно під третє/четверте місце в гонці), і «Укропом», якому доведеться добряче повоювати за виборця зі «Свободою», якщо, звісно, не будуть дозволені знову «блоки» - тоді можливий навіть спільний похід під одним крилом в Раду ? Чому б і ні…
Чи варто вже тепер розглядати «опозиційну коаліцію» в числі вище перелічених партій плюс де-факто «Опозиційний блок» ? Надто рано робити такі прогнози.
Що точно – «Оппо», чи його сурогати новостворені, відколені, не будуть ні у владі, сильно представлені, ні у опозиції. Оскільки це буде найнижча каста – «недоторканих», навіть «шудри» а-ля Ляшко, якщо якимось дивом він знову опиниться у парламенті, себе з ними заплямовувати не захоче, бо як тільки вони знову там появляться, ще й в оновленому складі, збільшеному, тому автоматично їхня проросійська риторика стане більш явленою і агресивнішою, на що вплине згортання з Росією економічних відносин відчутніше в новому році.
На підвищений голос «ваторобів», є надія, агресивно відповість нова політсила Дмитра Яроша, яка повинна пройти до Ради. Хотілося б. Ярош все ще герой. А після того, коли він прямо дав знати, що не підтримує «олігархічні ігри», спрямовані на деструкцію держави, будучи за свою суттю і покликанням націоналістом-державником, а не націоналістом-анархістом, то, ким би він не фінансувався, боюся помилитися, він буде не лише у Парламенті, а й у коаліційній більшості, принаймні де-факто.
Звісно, Нова Рада теж не матиме стійкої більшості, навіть якщо партія Саакашвілі і Ко набере надвелику кількість голосів. Такий статус зробить з неї головного виразника власної волі, більше, ніж президентської і пропрезидентської в цій же силі.
От де точно не потрібно вболівати за більшість, то це у міськраді Франківська. Вже з перших кроків новоспеченого мера видно його антагонію і агонію… Він може бути у житті вповні нормальним хлопцем, чудовим, таким, кажуть і є, але існує ризик, що «Свобода» з Марцінківим може - через свої дії – потрапити під каток «міських майданів», які, прогнозують ряд закритих експертів, на нас де-не-де очікують. Особливо там, де у «порошенківці» мають меншість (області в цілому це ще більше стосується). СБУ, попри критику на її адресу, не спить, а лише дрімає інколи і зрить бєзпрєдєл-дєрєбан бунтівних і гордих. Але навряд чи дійде до масштабних репресій обранців.
Не-прихильникам президентського правління повідомлення: це не означає, що критика і діяльність активістів проти Марцинківа і кумпанії має відтак бути занедбаною, згорнута. Навпаки: все що і ким робиться для вигнання дилетантів і морально невідповідних осіб, все робиться до кращого.
Інша проблема – сепаратизм під егідою «покращення децентралізації, геть префектів-дефектів». Найбільша вірогідність – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Харків, Одеса. Можливо, останнє місце серед цього ганебного числа займає Франківськ, проте у списку, на жаль. Підтвердженням чого недавно була спроба ряду активістів трохи «самоуправити» бідний «свободівський» Франек – медведчуківською закваскою під назвою «особлива юридична особа», що в природі українського законодавства не існує. Зате існують путінські плани і плани олігархів, у них все співпадає між собою. Хотілося аби щирі громадські діячі, активісти Франківська не велися на кожну криву букву чорно-білого папірця з печаткою кума Путіна - вони ж то точно свідомо зла собі і своєму місту не бажають, вірю і знаю.
На щастя, депутатство не підтримало цю авантюру.
А що Росія ? Кажуть, що зороастрійська астрологія з 32-річним циклом віщує в 2017 їй радикальні зміни. У 1953 вмер Сталін, у 1985 прийшов Горбачов, у 2017 хто вмре ? хто прийде ? Як там буде чи не буде, однозначно одне: ворогом України вона швидко бути не перестане. Важливо. Щоби вона почала сипатися першою, переміщуючи свої акценти, а опісля можна і на Порошка погрішити…
Значно краще і впевненіше за всяку астрологію знає про все на світі лише Бог, Йому і все підвладне в цьому світі.
З однозначних плюсів : Пасха випадає разом для всіх в 2016 – добрий знак, ще й для нумерологічної дев’ятки. Хотілося що б нарешті і Різдво скоро ми теж святкували з більшістю світу, в один день, як то давно в цивілізованих країнах, з любов’ю і повагою до 7 січня.
Бажаймо в новому році не лише собі, а й іншому того самого, що собі, того самого, бо це Золоте Правило для всіх людей від Бога Україні і Світові.
