У Прикарпатському юридичному й далі поглиблюють підготовку майбутніх правників.
За 20 років існування Прикарпатський юридичний інститут став альма-матер для майже шести тисяч молодих людей, які опановували в його стінах обрану професію. А сам навчальний заклад з колишнього факультету перетворився на повноцінну вищу школу з розвинутою інфраструктурою та вагомою науковою складовою. Однак тут не зупиняються на досягнутому.
Втім, детальніше про здобутки інституту-ювіляра, про нові починання-напрацювання, які відкривають ще ширші обрії для української молоді, котра зробила чи зробить ставку саме на цей ВНЗ, розповідає директор Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, доктор юридичних наук, професор Валентина ВАСИЛЬЄВА.
— Валентино Антонівно, в одному з попередніх інтерв’ю «Галичині» ви назвали головним підсумком 20-літньої діяльності інституту те, що попри виповнення всіх правових формальностей, пов’язаних з його існуванням та змінами вивісок, він уже відбувся-утвердився й фактично. Який зміст вкладаєте в ці слова?
— Передусім те, що навчальний процес став системним, організованим згідно з усіма вимогами профільного міністерства до навчальних закладів четвертого рівня акредитації, котрі випускають як молодших спеціалістів, так і бакалаврів та магістрів. При нашому інституті також діє аспірантура, тобто в нас, по суті, є замкнутий цикл підготовки спеціалістів. Адже більшість теперішнього викладацького складу інституту представляють колишні його випускники, в тому числі й кандидати наук, доценти й одночасно докторанти.
Отже, й з цієї точки зору — наукового поступу як невід’ємної складової для університетів зі статусом національних — Прикарпатський юридичний — повноцінний ВНЗ. Відповідає він цьому рівневі й за таким критерієм, як студентське самоврядування й дозвілля. Цю складову ставлю не нижче від наукової та навчальної частин. Оскільки сучасні молоді люди народились у самостійній Україні й почуваються вільними особистостями, мають багатовекторні інтереси, їм потрібно створювати умови для самореалізації в усіх можливих напрямах. У цьому ключі ми організували зокрема своєрідну медіа-групу. Крім власного динамічного сайту, яким наш ВНЗ представлений в Інтернеті, ми ще присутні в різних соціальних мережах, а також маємо в інституті студентську газету, яка виходить щомісяця, студентське радіо, яке виходить в ефір щодня на великій перерві. Звичайно, діє і студентське телебачення, сюжети якого транслюються й через You Tube. Якщо переглянути відеоматеріали, які зберігаються в архіві нашого ТБ, то можна легко переконатися, що це не консервативний ЗМІ, що там немає цензури і ніхто не маніпулює адміністративними важелями. Це незалежний телеканал, налаштований на позитивну студентську аудиторію.
— Не кожен з українських ВНЗ може похвалитися таким інформаційним блоком…
— Атож. До основного нашого ужинку за два десятиліття зараховую і становлення та визнання в українському суспільстві прикарпатської юридичної школи. Про що йдеться? Нині юридичний інститут знають не тільки за назвою. Якщо говорити про суто правничий сегмент, то нас персоніфікують з конкретними людьми. Коли спілкуємося з колегами з Одеської чи Харківської академій або з Київського національного університету ім. Т. Шевченка, то вони сприймають Прикарпатський юридичний, без перебільшення, як плеяду відомих особистостей, за котрими — певні напрацювання у правничій сфері, які мають авторитет не лише в спеціалізованому середовищі, а в суспільстві загалом. Скажімо, якщо заходить мова про школу кримінального права, то всі згадують професора Михайла Флиса, якщо ж про школу цивілістики, то мають на оці професорів Володимира Луця та Миколу Голянича. До неї належу і я, оскільки входжу до складу аж двох спеціалізованих учених рад. Це свідчення ідентифікації прикарпатської юридичної школи в певних галузевих проявах. І то, поряд із розвоєм самого інституту і вдосконаленням навчального процесу, ще один чинник, який дозволяє нам оптимістично дивитися в майбутнє.
— Якщо ж говорити про перспективу, то що, можливо, нове збираєтеся запровадити в житті інституту?
— Запланували багато чого. Бо якими б вагомими не здавалися здобутки, не варто ними довго втішатися. В нинішньому інформатизованому постіндустріальному суспільстві найменша зупинка, тимчасове заспокоєння на досягнутому означатиме ніщо інше, як процес стагнації й загнивання. Тому потрібно постійно рухатися вперед, втілювати в життя нові проекти й т. п. І в нас є певні напрацювання для цього. Перше наше завдання — підвищити якість освітянських послуг, незалежно від того, яка мотивація щодо цього існує в суспільстві.
Як ви знаєте, не завше у ВНЗ існують стимули для того, щоби прагнути вчитися краще. Та й у суспільстві прийнято вважати, що зайнятість випускника визначає не рівень його знань і підготовки, а ринок праці, на якому діє багато суб’єктивних чинників. Але я зі свого, хай і невеликого, управлінського досвіду знаю достеменно: якщо дитина добре навчається, її помітять, запросять на роботу й навіть створять перспективу для професійного зростання. Суджу про це з пропозицій, які надходять до наших студентів, скажімо, після захисту магістерських дипломів чи складання державних іспитів на основі лише того, як зарекомендували себе в очах присутніх на цьому дійстві його учасники. Про те ж свідчать і відгуки від правоохоронних органів та інших структур, де працюють наші випускники.
Тому висуваємо передусім високі вимоги до професіоналізму викладацького складу інституту. А також суворіше спонукатимемо і студентів до системного, послідовного й добросовісного навчання. З другого боку, з вересня запускаємо проект читання курсів провідних галузевих дисциплін англійською мовою. Вже на першому курсі для групи студентів, відібраних за їхнім бажанням, запровадимо поглиблене фахово-термінологічне вивчення англійської. Опісля ж ця група почне слухати лекції спершу з одних предметів, а відтак з інших. Скажімо, на другому курсі — з конституційного права, на третьому — з державного права інших країн. Оптимістично дивлюся на цю новацію, оскільки ми вже два попередні роки працювали в такому режимі в магістратурі. А по завершенні провели соцопитування студентів, які здали державні екзамени, і жоден не сказав, що глибша підготовка з англійської не потрібна. Знання цієї мови — не данина моді, а один з інструментів для інтеграції з Європою системи вищої освіти України, й зокрема Прикарпатського юридичного.
— Чи мають труднощі з працевлаштуванням випускники інституту?
— Ми недавно аналізували інформацію з центрів зайнятості і з’ясували, що серед юристів, які там зареєстровані, з нашими дипломами — мінімальна кількість. Знаєте, ця професія має такий широкий діапазон застосування, що випускники Прикарпатського юридичного проблем із влаштуванням на роботу не мають. Вони працюють не тільки в міліцейських чи прокурорських органах, у судах, нотаріальних конторах, але і в пенсійних та інших фондах, у відомчих службах охорони, у відділах безпеки банків, керують юридичними відділами у державних і підприємницьких структурах. Є низка договорів із юридичними компаніями, першою з яких була «Моріс Груп», вона виступає нашим меценатом і підтримує всі іміджеві проекти інституту, що виходять за рамки кошторису університету. Крім того, «Моріс Груп» допомагає нашим вихованцям підготуватися до практичної роботи — вони проходять практику, працюючи в компанії, а кращим студентам пропонує працевлаштування.
Не кажу вже про політичні партії та громадські організації, де теж не обходяться без наших правників. Недавно на базі інституту провели зустріч випускники 2002 року. З’ясувалося, що вони вже цілком зреалізовані люди, які працюють чи не в усіх сферах суспільного життя, і серед них уже п’ятеро кандидатів наук… Цікаво, що й третина складу молодіжної адміністрації області, який недавно переобрали, — наші студенти. Те все ще раз підтверджує, що професія юриста — соціально важлива, належить до класичних, фундаментальних для суспільства, поряд із медиками та вчителями. Вона була завше престижною й надалі зостанеться такою. Правда, сама особа, яка отримала диплом, має це підтверджувати своїми знаннями й фаховістю.
— Насамкінець, чим для вас є відзнака обласної ради й облдержадміністрації «Відомий науковець року» 2011-го, якою вас недавно нагородили?
— Гадаю, це визнання насамперед моєї роботи як одного зі співавторів відомих коментарів до Цивільного кодексу України — двотомного видання, яке щороку, починаючи з 2005-го, виходить друком і має чималий попит у суспільстві. Мабуть, спричинилася до цього й моя участь як цивіліста у створенні єдиного в Україні підручника з корпоративного права, котрий є базовим для профільних навчальних закладів. Це доволі вдале презентаційне і знакове для юристів видання. Підручник написав колектив суто наших учених — співробітників науково-дослідної лабораторії Академії правових наук України, лабораторії, яка діє при Юридичному інституті.
