"Надзвичайна екологічна ситуація склалася у Калуському промисловому вузлі внаслідок прийняття свого часу неправильних технічних, екологічних рішень щодо розміщення, експлуатації хімічних підприємств, а також варварського використання землі, корисних копалин, злочинного нехтування природоохоронним законодавством", - повідомила прес-служба Рахункової палати.
Накопичення невирішених проблем не просто загострилося до краю, а перезріло.
У 2010 році проблеми Калуша нарешті набули резонансу. Було підписано указ Президента, ухвалено постанову та закон про визнання Калуша зоною надзвичайної екологічної ситуації. Виділено з державного бюджету майже півмільярда гривень, що у 25 разів більше, ніж виділялося протягом минулих років.
Натомість, як показали результати аудиту Рахункової палати, через відсутність комплексного підходу до вирішення існуючих проблем та неефективне використання державних коштів вжиті заходи не забезпечили досягнення покращення екологічної ситуації. Із 13 заходів, визначених указом Президента України, фінансувалися та виконувалися за рахунок державного бюджету лише три. Яскравим прикладом неефективних дій є ситуація з усунення загрози прориву Домбровського кар’єру, на що у 2010 році було витрачено більш як 50 млн. гривень.
Спостерігається постійне зростання обсягів отруйних розсолів у цьому кар’єрі, які можуть проникнути у водоносний шар і забруднити басейн Дністра, що є джерелом водопостачання для багатьох населених пунктів України та Молдови. Внаслідок відсутності чіткого плану дій у забезпеченні робіт руйнуються схили кар’єру. На початок цього року рівень розсолів значно підвищився і досяг критичної межі. Не принесло очікуваних результатів і спрямування майже 300 млн. гривень з резервного фонду держбюджету на утилізацію токсичних відходів гексахлорбензолу.
Проте внаслідок незавершення робіт близько 200 тонн отрути зберігається на бетонному майданчику та на ґрунті, і вірогідність проникнення гексахлорбензолу у водоносні шари зростає. При підвищенні температури повітря відбувається випаровування та збільшується концентрація парів гексахлорбензолу і розсіювання токсичних речовин, що призводить до погіршення екологічного стану у регіоні. При цьому Мінприроди, на яке, власне, покладено здійснення знешкодження отруйних речовин на території України, у 2010 році не забезпечило використання 70 млн. грн. коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища для закінчення робіт з утилізації гексахлорбензолу на полігоні токсичних відходів на території м. Калуш через зволікання з їх виділенням.
Свідченням неефективного витрачання державних коштів також є придбання медичного обладнання для Калуської районної лікарні, на яке було витрачено 90 млн. грн. Однак, як встановлено аудитом, більше ніж половина закупленого унікального обладнання до теперішнього часу не введена в експлуатацію.
“Багаторічна безкарність посадових осіб, які протягом десятка років не виконували рішень про ліквідацію надзвичайної екологічної ситуації, породила хронічну безвідповідальність, - зазначив на Колегії Голова Рахункової палати Валентин Симоненко. - Для кого ми оголошуємо ці надзвичайні ситуації? Для людей? Чи як спонукання до дій?! Було визначено, профінансовано цілий комплекс заходів. Результату не досягнуто. Немає системи організації ліквідації подібних катастроф. Відсутній комплексний підхід до вирішення проблем. Протягом року Кабмін не спромігся підготувати Загальнодержавну програму попередження та ліквідації негативних техногенних та екологічних ситуацій на території України до 2025 року. Це спричиняє проведення заходів разового, а не системного та повномасштабного характеру. Тому надзвичайна екологічна ситуація в Калуші й подібних місцях може набути масштабів стихійного лиха”.
Як наголосила Колегія Рахункової палати, відсутність системного, науково обґрунтованого, із залученням широкого кола спеціалістів, плану вирішення проблеми полігона токсичних речовин і Домбровського кар’єру загострила і без того складну екологічну ситуацію в регіоні. На сьогодні захворювання на злоякісні новоутворення у регіоні більш як у 2 рази перевищують загальнодержавний рівень, а серцево-судинні хвороби – на більш як 50 відсотків.
