У Трускавці в Художньому музеї Михайла Біласа відбулася презентація «Віртуального музею Михайла Біласа».
Днями раніше проєкт презентували у Львові та Києві. Проєкт «Віртуальний музей Михайла Біласа», реалізований за підтримки Українського культурного фонду, покликаний відкрити доступ до творчості народного художника та зберегти оригінальний вигляд унікальних текстильних витворів, інформує Фіртка з посиланням на Галичину.
Видатний український майстер ткацтва, художник, модельєр, експозиціонер, народний художник України, член Спілки художників України Михайло Білас (1924 – 2016) народився в селі Креховичі на Рожнятівщині. Митець постійно жив та працював у Трускавці на Львівщині, де ще за його життя відкрили персональний музей. Також брав участь як модельєр у виставках у багатьох країнах світу.
Гобелени, килими та інші арт-об’єкти з використанням текстильних технік майстра надзвичайно чутливі до умов зберігання та експонування в музейних експозиціях і їм загрожує втрата пігментації та фактур. Оцифровування оригіналів залишаються найпоширенішою світовою практикою візуального збереження оригінального вигляду первинних творів.
«Матеріал, в якому творив Білас, – це текстиль. Він підпадає, на відміну від графіки, живопису, скульптури, в більшу категорію ризику від впливу часу. Змінюється хімічний склад, фактори зберігання, тому ми можемо втратити ці роботи», – пояснює мету проєкту його координатор Олексій Власов. - Крім цього, наша ціль повернути чи навіть відкрити Михайла Біласа в загальноукраїнському контексті. Бо навіть в Києві його мало знають в художніх колах».
«Коли приїхали до Трускавця в реальний музей Біласа, побачили не тільки оригінали тканих панно і вишивки, але і ляльки, декоративні квіти, пастелі. Я усвідомила, що ми зустрілися з винятковою особистістю. І для мене стало дивним, що до цієї експедиція ні я, ні люди з мого кола нічого про нього не чули», – зауважила учасниця проєкту, музейниця з Києва Ірина Воробйова.
Роботи Михайла Біласа зберігаються у семи музеях України, в родині художника та приватних колекціях, в тому числі, за кордоном в діаспорі.
«Понад 50% робіт зберігаються у музейних фондах. Їх не можна просто так прийти і побачити. Коли ми починали проєкт в лютому-березні, ми знали про 250 артефактів Біласа. А вже під час самої екпедиції, дізналися, що їх в рази більше. Це був певний детектив, коли, наприклад, в Національному музеї народного декоративного мистецтва виявили роботу, про яку навіть не знала родина художника», – каже О. Власов.
Як експерт до проекту була залучена знавець музейного текстилю Ульвіє Аблаєва. За її словами, вона була вражена талантом митця і багатоплановістю композицій. «Я побачила неймовірну постать і особистість. Білас володів величезним діапазоном талантів. Почав вишивати, коли йому п’ять років. Мав таку хорошу пам’ять, що вистачало один раз побачити, щоб повторити візерунок. Одна з останніх робіт – триптих «Різдво» на 5 квадратних метрів ткацтва. Це дуже складна робота, яку він виконав у свої 82 роки, не встаючи з ткацького станка», – зауважила У. Аблаєва.
Нині у віртуальному музеї (bilas.art) розміщено близько 250 відцифрованих гобеленів, килимів, серветів, живопису, графіки, оригінали яких зберігаються в колекціях різних музеїв Києва, Львова, Трускавця, Дрогобича, Коломиї, Канева та приватних колекціях в Україні. Загалом, за словами У. Аблаєвої, за результатами експедиції вже відомо про 500 робіт.
Відтак віртуальний музей в перспективі доповнюватимуть новими роботами. Зокрема, вже тривають переговори з деякими приватними колекціонерами про отримання доступу до витворів для їх електронного оцифрування.
