Юрко Прохасько: Уроки, мотиви і досвіди Майдану

 

Психоаналітик, співголова Львівського інституту психоаналізу Юрій Прохасько аналізує особливості Євромайдану, визначає його досвіди, здобутки та слабкі місця. І попереджає про зміни, які ці протести спровокували у кожному з нас.

 

 

- Юрію, ти маєш досвіди двох Майданів – теперішнього Євромайдану і Майдану Помаранчевої революції. Чи є принципова відмінність між ними? В обох випадках люди, незадоволені ситуацією в країні, піднялися на громадський протест…

Є величезна різниця. На «помаранчевому» Майдані було відчуття колосальної ейфорії. Тут цього відчуття не було ніколи. Як на мене, це дуже добре: замість ейфорії є концентрація. Що мене ще надзвичайно тішить, бо є цілком новою якістю, це почуття особистої відповідальності за все, що відбувається, притаманне учасникам Євромайдану. І потужне відчуття солідарності. Відповідальність, солідарність і зосередженість – ось цим і відмінний теперішній Майдан від минулого. Плюс налаштованість не на швидку і блискучу перемогу, а на те, що все це є важка, марудна щоденна праця, відповідальна і страшенно необхідна для всіх. У першу чергу - для себе.

 

- Євромайдан – територія без соціальної ієрархії, де є рівність і взаємодопомога, де з вдячністю приймають внесок кожного, де по-сковородинськи можна працювати в тому, що найбільш близьке і краще вдається. Це уроки любові до умовних противників – гарячий чай для беркутівців, канапки і концерти для синьо-білих. Чи можна розглядати Євромайдан як своєрідну лабораторію, де формується новий громадянин України?

З одного боку, Євромайдан – це ідеалізована Україна. Але не така, якою вона є чи стає. Бо до того далеко. Радше, це відображення України, якою вона могла би бути. Тобто це «інший стан» – те, чого би ми насправді хотіли від нас самих.

Кожен зокрема, хто там є, як і всі разом відкривають для себе свій «інший стан». Раніше багато хто навіть не підозрював, що такий є можливим – коли відкриваєш себе самого таким, як досі не знав. Коли робиш великі у сенсі відданості чи солідарності вчинки, яких не сподівався від себе у звичних умовах життя. І не сподівався таких від співгромадян як від спільноти. А виявляється, що я сам, ми, вони на таке здатні. Від того, щоби заявити позицію, взяти відпустку на роботі і рушити за власний кошт стояти на морозі. До щоденної, протягом уже чотирьох тижнів, тяжкої праці чи «нічної варти» на Майдані із обмеженим побутом у наметах. І в цьому сенсі це є величезне відкриття і контролювання себе. Це переживання - нічого собі, виявляється, я на таке здатний! Нічого собі, виявляється, ми на таке здатні! - є величезної ваги досвідом, який ніколи не забудеться і не втратиться.

З іншого боку, Майдан – це лабораторія соціального досвіду. Сенс цього ефекту в тому, що коли надходитимуть моменти потреби в солідарності і мобілізації, то тепер уже буде нескладно поновити цей стан. Буде нескладно викликати «інший стан» - утвердження громадянського суспільства - або в разі потреби, яка буде виникати, або в разі великих колективних усвідомлень чогось важливого.

 

- Які ще досвіди Майдану залишаться на тривалий час?

Один з найкращих – досвід різних часів. Розуміння, що є час, потрібний для усвідомлення чи осягнення чогось, для визрівання ідеї, для навчання чи для прозріння. Це називається кшталтуванням – формуванням себе. Час кшталтування може тривати дуже довго - протягом цілого життя людини, а в суспільному сенсі - протягом життя кількох поколінь. Але є моменти, і ми такий якраз маємо щастя зараз переживати, коли це відбувається дуже швидко в дуже стислому часі. Страшенно пришвидшено, дуже глибоко і від того - незабутньо.

Мені здається, що нинішнє кшталтування є формуванням самого себе в кожному з нас і формуванням спільноти свідомих громадян. До Євромайдану то було тривання з усвідомленням, чого ми не хочемо. А в сенсі того, чого ми хочемо, це з’ясувалося просто зараз – із несамовитою глибиною, шаленим пришвидшенням і неймовірною ясністю.

 

- Чи можемо ми вважати цей рух революцією?

Це не є революція в класичному сенсі, адже не відбувається радикальної зміни устрою. Революція наразі відбувається в душах і в головах – революційним є усвідомлення великого перевороту в житті: як має бути, чого ми хочемо. Революцією є одномоментна велика зміна буднів. Одночасно відбувається еволюція, вона полягає в тому, що кожен проходить пришвидшений період «дозрівання», кшталтування, досягнення ясності.

 

- Виглядає, що маємо три протестні хвилі Євромайдану. Перша - студентська, пов’язана з євроасоціацією, напівфестивальна. Її після 30 листопада змінила друга – «батьківська» хвиля, коли піднялися дорослі на захист дітей. Тепер - третя хвиля протесту, яку в народі називають Січчю – за аналогією з козацькою республікою. Яка з них найбільш цікава в сенсі досвідів?

Також бачу три різні стадії Євромайдану, але трохи інакше. Я страшенно ціную власне цю найпершу стадію - молодіжну, донасильницьку, так би мовити. Не сприймаю її як фестивальну, безжурну, веселу. На мою думку, це була реакція обурення – обурення через втрачені надії і вкрадену Європу. То було дуже зріле і дуже конструктивне обурення. Окрім того, від самого початку це було колосальне усвідомлення відповідальності: обурення, пов’язане із відповідальністю, щоби втілити це обурення. І найголовніше, чому вважаю цю хвилю дуже зрілою, – за вимогу аполітичності. То була унікальна спроба зробити вперше все так, як належить.

Щодо другої стадії, то цілком згідний, що її можна означити як батьківську. Саме через це Майдан не міг обійтися без залучення партійної опозиції. Обмежимося констатацією: яка вже є опозиція, така є. Урок цієї хвилі – у проявленні ситуації. Ну, і безперечно, є третій етап – він розпочався нещодавно. І є та буде найважчим - йому притаманне усвідомлення вимоги тривалості. Цей етап виявляє найбільшу різницю з Помаранчевою революцією, коли ми збиралися, організувалися, взяли на себе відповідальність, вийшли і здобули те, чого хотіли. Цього разу так не є. Цього разу ми здобуваємо дуже мало, дуже марудно, дуже мучівно і спроквола. Зате маємо рішучість провадити цю марудну, мучівну, тривалу працю. І це є величезний наш здобуток, цінність якого виявиться дещо пізніше.

 

- Чим пояснити, що більша частина суспільства повстала у відповідь на спробу влади приборкати протест силою? Білоруський Бацька, як і російський Путін уже давно звели насильство державної машини до речей цілком буденних. Чим відрізняються від сусідів українці?

Думаю, це ознака «іншого стану» – безсумнівна гідність. Чинник, який страшенно консолідує цей грудневий рух. Плюс усвідомлення: щойно ми дозволимо собі пристати на застосування сили, щойно ми дозволимо собі погодитися на «зачистку» Майдану, щойно так званий «силовий сценарій» стане частиною нашої реальності, як всі наші ідеали будуть зруйновані. І ми станемо якісно іншими людьми – зламаними, безвольними, згідними. Тому ця зовнішня в моральному сенсі межа Майдану є дуже важливою: ми не можемо відступити за неї і прийняти насильство.

 

- Що в такому разі відрізняє два типи українців – протестувальників Євромайдану і учасників Антимайдану?

Типу «учасник Антимайдану» попросту не існує. Це така дифузна маса без визначених цінностей. Тоді як тип «учасник Євромайдану» є чітко окресленим – передовсім завдяки світогляду, внутрішнім переконанням і їх вербалізації. Я власне був минулої суботи, коли відбувався Антимайдан, дуже близько до нього - серед людей, які намагалися встановити діалог. І був вражений, наскільки не працює константа «ми-вони»: от вони є по той бік, вони інші, паскудні тощо. Різниця між нами майже не відчувається. Учасники нашого Майдану всіляко намагалися побудувати діалог, встановити солідарність. Не було ненависті, рідко коли була зневага. Було дуже багато співчуття, було намагання зрозуміти і дати нагоду «тій стороні» не відчувати себе нікчемними.

 

- Тобто на Антимайдані теж були «ми»?

Були ми, які не зробили ще одного кроку. І наше завдання є не зневажити чи знищити, а допомогти зробити цей крок - крок до самоусвідомлення, до відповідальності за себе.

Відверто кажучи, ми сьогодні маємо велике щастя – історія на нашому боці. Майданівці є тою спільнотою, яка пропонує сенси, ретранслює смисли, готова їх формулювати, артикулювати і відстоювати. І наша перевага полягає саме в цьому. Вони наразі позбавлені такої можливості. Але якби так сталося, що це було би протистояння двох рівноактивних супротивників, то це було би страшно. Я не можу бути переконаний, чи ми би в такому разі перемогли. Якби з того, з іншого боку були така сама активність, натиск, воля і свідомість, світоглядна рішучість, завзятість і відповідальність, то ми би мали по суті дві різні країни.

 

- Нам просто пощастило, що «супротивник» слабкий?

Наші опоненти не мають сформованого і сформульованого світогляду. Відтак не мають потреби цей світогляд обстоювати.

 

- Кожен так чи інакше переживає теперішній Майдан, навіть якщо безпосередньо до нього не залучений. Хтось ставиться до подій із вірою, хтось зі скепсисом. Що може поєднати всіх?

Вже поєднало - надія на зміни. В кожному разі цей Майдан допоміг нам подолати апатію і зневіру. Євромайдан і все, що з ним пов’язане, допомогло реабілітувати «помаранчеву» добу – для себе самих, у своїх власних очах. Тепер уже для всіх зрозуміло: цей досвід мобілізації відбувся тому, що ми мали досвід попередній. А ще це допомогло побачити тяглість змін – від Помаранчевої революції до Єврореволюції і сформулювати собі. Це також дуже позитивний урок Майдану.

У мене вже є стійке переконання в нашому успіху. Утримаюся від подробиць, якого і в чому. Але зауважу, що успіх уже відбувається - величезний. Він полягає в тих уроках Майдану, про які ми говорили. І у перетвореннях, які ці уроки започаткували.

 

- Про які перетворення йдеться?

Все, що відбулося і відбувається з більшістю українців – тих, які брали участь у Майдані, і тих, які допомагали чи співпереживали Майдану, - так чи інакше пошириться на всю українську спільноту. Відбувається переродження патерналістичного українця. Патер - від слова «батько». Для доби Помаранчевої революції було властиво покласти відповідальність на «великого Батька». Тепер ми позбавляємося патерналістичного делегування відповідальності ідеалізованій грандіозній постаті. 

 

- Тобто кожен майданівець готовий брати на себе відповідальність, включатися в спільноту і діяти?

Саме так. І величезне суспільне зрушення від Євромайдану – це те, що таких людей не лише на Майдані, а й поза ним є страшенно багато. І на них можна покластися і можна буде покладатися й надалі. Переконаний, що це і є нові якості нашого нового українця.

 

- «Стояти до кінця», «боротися до кінця», «іти до кінця» – такі заклики і означення намірів звучать на Майдані постійно. Що є «кінцем»? Що стане перемогою? 

Наразі ми не можемо знати, якою саме буде перемога. Події можуть дуже швидко і стрімко розвиватися. І оця готовність іти до кінця, який не є чітко окресленим, здатність не зазнавати від цього фрустрації – це також одна з особливостей і величезний здобуток Єврореволюції.

Тільки на перший погляд відсутність окресленого кінця є чимось парадоксальним. Насправді в цьому суть європейських вартостей. Ми домагаємося іншої якості життя. Риторично відійшли від підписання асоціації з ЄС, але займаємося речами набагато більше європейськими. Власне зміна якості життя через протест і самоорганізацію вже є європейською якістю. Це є процесуальна річ, як і те, що ми приймаємо відкритість кінця Євромайдану. В будь-якому випадку три підставові європейські якості – самовизначення, цінність власного судження і відповідальність - вже є нашими здобутками. Такими, що сталися вже назавжди.

Розмовляла Наталія КУШНІРЕНКО,

Галицький Кореспондент


20.12.2013 1125 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2095
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

840
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

885
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

882 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2700 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1446

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

616

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

992

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1108
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1895
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1059
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

781
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

237
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14956
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7266
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

701
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

246
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

160
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

271
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

556
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1010