Народний депутат України, прикарпатець Юрій Дерев'янко в інтерв'ю "Фіртці" розповів про своє бачення реалізації АТО на сході України, дострокові парламентські вибори, конституційну реформу, угоду з Шевроном, групу депутатів від Прикарпаття у ВРУ і своє завдання у політиці.
Юрію Богдановичу, в Україні триває АТО. Прикарпаття несе чи не найбільші жертви в ході протистояння із сепаратистами. Якими бачити Ви шляхи розв’язання цієї непростої ситуації, в якій опинилася держава?
- Перш за все, я хотів би висловити співчуття сім’ям загиблих у Слов’янську і всім прикарпатцям. Хочу сказати, що це - справжні герої і патріоти. Кілька місяців тому ми відстоювали Україну на Майдані, а сьогодні наші сини і друзі гинуть, відстоюючи її на сході. Це насправді найвищий прояв патріотизму, що заслуговує на величезну повагу і шану. Власне так має робити кожен українець – захищати свою державу.
Щодо АТО, то, безумовно, треба продовжувати його і завершувати. Для цього потрібно задіювати не тільки силову тактику, але й сідати за стіл переговорів. Сьогодні ми маємо новообраного легітимного Президента, якого до недавна не було, що було однією із причин, з яких Росія не могла, чи не хотіла сідати за стіл переговорів. Сподіваюся, що цей легітимний шлях може врятувати життя українців. Це один напрямок активності.
Другий – світова спільнота повинна збільшувати тиск на Росію. Адже, окрім бандитських угрупувань, які в цьому хаосі підняли голову, Росія відіграє велику роль - це ні для кого не секрет. З боку РФ фактично відбувається фінансування тероризму, забезпечення зброєю, координація і керівництво операціями. І для того, аби ефективніше можна було вести переговори на дипломатичному рівні, міжнародне співтовариство має діяти рішучіше.
Бандити і терористи мають бути ліквідовані. Але також дуже важливо, аби Україна вела достойну іформаційну війну: до тих людей, які є жертвами зомбування через ЗМІ і російську пропаганду, має бути донесена об'єктивна інформацію про те, що сьогодні найважливіше завдання – це мир, спокій і злагода в державі. Сьогодні на сході велика кількість людей не протестує проти тих жахливих подій, які там відбуваються. Ми повинні робити все, аби вони ставали на бік української армії, щоб у нас був шанс отримати потужну підтримку серед населення.
Ця проблема має бути вирішена якнайшвидше. Всі ті гарнатії, що стосуються децентралізації влади, переобрання місцевих влад, я вже не говорю про перезавантаження ВРУ, є тими чинниками, які мали б з політичної точки зору прозвучати і бути забезпечиними Президентом і парламентом.
Україна обрала нового Президента. Він анонсував, що потрібно якнайшвидше проводити дострокові парламентські вибори. Ви теж нещодавно заявили, що вибори необхідні і навіть говорили про переформатування у найближчому майбутньому парламентської коаліції. У якому форматі буде нова коаліція, якщо вона буде, і чи будуть, на вашу думку, вже цієї осені вибори?
- Ця ВРУ є недієздатною і вона потребує оновлення і повної люстрації. Це має бути здійснено у спосіб перевиборів. Маємо нового Президента і маємо тепер обрати новий парламент, нові органи місцевого самоврядування. ВРУ сьогодні не відповідає очікуванням громадян і те, що сьогодні вона демонструє фактичну недієздатність змінювати країну системно, це зайвий раз підтверджує, що потрібні перевибори.
Сьогодні у парламенті більшість скаладається із колишніх опозиційних депутатів (170 осіб) і приблизно 80 (дві групи по 40) – колишні члени фракції ПР, які сьогодні абсолютно не зацікавлені в тому, щоб ухвалювати ті закони, які руйнують схеми Януковича. Тому підтвердження те, як важко ухвалювався закон про відновлення довіри до судової системи, співатором якого я був. Ціла група, яка входила в більшість, просто не голосувала до того часу, поки до ВРУ не прийшли тисячі активістів, які вимагали ухвалення цього закону. І таких випадків багато. Це і закон про держзакупівлі, з яких випали тендери пов’язані з деражвними підприємствами, де відбувається величезна кількість зловживань. Зрозуміло, що ці люди не хочуть самі собі спилювати гілку, на якій комфортно сидять.
З іншого боку, нові посадовці, на превеликий жаль, стали на ті посади, під які були побудовані всі корпуційні схеми у кожному відомстві і спокуси не спішити їх ламати дуже великі. Звичайно, що публічно про такі речі ніхто не говоритиме. Ні відсутність Президента, ні військові дії не можуть бути причиною затягування змін. Потрібно приймати чіткі закони, всі мають голосувати. Але ми маємо формальну більшість, яка мала б негайно ухвалюти ці закони, але по факту поки що це не стається.
До парламенту мають потрапити нові люди, наступне покоління політиків, які за зовсім іншими принципами досягли своєї внутрішньої зрілості і готовності йти в політику. Таких людей є дуже багато. Майдан, фактично, їх каталізував і виявив.
Я був би дуже задоволений, якщо б ці люди, власне, були у парламенті і могли не тільки, як сьогодні поза парламентом, створювати порядки денні для уряду, займатися люстрацією, а щоб ці рішучі люди були у парламенті.
Вибори парламенту повинні відбуватися за новим законодавством. Чи вистачить нинішньому складу ВРУ політичної волі прийняти зовсім інші умови гри?
- Перед наступними парламентськими виборами потрібно зробити дві речі. Перше – змінити виборче законодавство. І друге – ухвалити закон про прозорість фінансування політичних партій.
Чому важливо перше? Зараз точаться дискусії про те, що Україна може повернутися до пропорційної системи виборів із закритими списками. У цьому зацікавлені усі керівники політичних сил. Але таку систему виборів не підтримує не тільки суспільство, але й не підтримують усі депутати-мажоритарники.
Найкращою моделлю, на мій погляд, має бути виборча система за відкритими партійними списками, коли люди голосують безпосередньо людину, яка є членом тієї чи іншою партією. У такому випадку виборці голосують не за партійний бренд, а за людину, яка є носієм партійних цінностей. Тобто кількісний вимір підтримки окремої людини через голоси виборців, власне, і формує партійний список.
Ось я за таку модель змін до законодавства. Щоб у парламент пройшли нові політичні сили варто знизити прохідний бар'єр, аби до влади змогли пройти нові політичні сили. Таким чином ми зробимо можливими соціальні ліфти, які працюють у здоровому суспільстві.
Другий закон, який стосується прозорості фінансування політичних партій, є надважливим, щоб усі виборці чітко розуміли, хто замовляє музику, хто є реальними спонсорами чи замовниками музики для кожної партії. Тоді це буде максимально свідомий вибір. Бо коли починаєтьяс кампанія, то йде боротьба технолоігй і меседжів, але ніхто не дивиться в глибину питання.
Результати деяких політиків на президентських виборах показали, що популярні колись партійні бренди здають позиції. Люди перестали їм довіряти. Якими повинні бути партії майбутнього, на Вашу думку?
- Вважаю, що партії майбутнього – це багатолідерні партії, де немає одного вождя, який формує порядок денний партії. Друге, вважаю, що це мають бути партії, в яких чітко зафіксовані механізми соціальних ліфтів. Партії, в який є конкуренція, а не партії імені окремих людей. Це мають бути партії, у складі яких є люди, які власним життєвим досвідом продемонтрували свою роботу для суспільства. Це мають бути ті партії, які пропонуватимуть суспільсву своє бачення України не зараз і завтра, а через 15-20 років. Тобто, щоб ми усі розуміли до чого ми йдемо і чи ми готові підтримувати те як бачить партія цей розвиток. Це мають бути партії, які будуться з низу вверх – від громад, від представників регіонів, а не призначеними згори людьми. Це мають бути партії фахових людей.
Про конституційну реформу. Ви входите в Тимчасову комісію ВРУ , яка напрацьовує зміни до Конституції. Що вже зроблено? Коли нам очікувати змін?
- Зараз ми повернулися до Конституції 2004 року. І мета створення Комісії полягала в тому, щоб напрацювати проект змін у Конституцію за трьома напрямками.
Перше - забезпечення змін до конституції через механізми децентралізації. Це означає забезпечення таких змін, які гарантують органам місцевого самоврядування отримання виконавчих функцій на себе. Тобто обласна чи районні ради виконують не тільки законодавчі функції, але й через свої виконавчі комітети виконуватимуть ці рішення, розпоряджатимуться фінансами. За дежавою зберігається функція контролю, щоб не було рішень, які суперечать законодавству. По цій позиції практично всі фракції мають однакову точку зору.
Друге завдання – підготовка таких змін, які б збалансували владу між Президентом, парламентом і урядом. Це найбільш дискусійна тема. І тут різні точки зору. Це те, де дуже мало шансів досягнути компромісу. Є природнє бажання Президента і тих політичних сил, які його підтримують, не віддавати владу від себе і є природнє бажання тих, хто не є частиною президентської команди перетягнути цю владу на парламент чи уряд.
Третє – конституційна гарантія незалежносіт судової гілки влади. Це означає, що Президент і ВРУ мали б відмовитися від впливу на судову гілку влади і забезпечити максимальну незалежінсть судової влади і в той самий час чіткі механізми можливості очищення судової гілки в разі виявлення там поганців, які не відповідають високому званню судді. Тут так само є дискусії, враховуючи те, що режим Януковича усю судову владу узурпував і підігнав ті механізми, які дають змогу впливати зі сторони Президента. Ми частково вже щось змінили, але головним огнаном є Вища рада юстиції, а принципи формування її закладені в Конституції і ці зміни мають торкнутися і цього.
Увесь цей процес підготовки змін до Конституції поки що ні до чого не призвів. Два із трьох наших питань є дуже складними, де нема спільного бачення.
Якщо дивитися на нинішню ситуацію, то думаю, що нинішній склад парламенту не зможе внести зміни до Конституції. Навіть недоцільно починати цей процес. Чому? Тому, що Конституція змінюється у дві сесії одним і тим самим складом парламенту. Тому цей парламент недоцільно зберігати тільки для того, щоб він вніс зміни в Констиуцію.
Результатом фактично двох місяців роботи чи то - нероботи скоріш, групи стала таблиця пропозицій, яку спрямували до Венеціанської комісії для відповідних оцінок. Точки зору політичних сил різні і знайти спільну позицію не є реальним при сьогоднішньому складі парламенту.
Свого часу у ВРУ була створена група депутатів від Прикарпаття. Ви якось комунікуєте? Що позитивного вже зроблено для області цією групою?
- Всі депутати спілкуються і стараються підтримувати ті позитивні ідеї , які стосуються Прикарпаття. Якщо ми говоримо про закони, які стосуються гірського населення чи надання Бурштину статусу міста обласного значення, то, безумовно, усі спільно підтримують ідеї. Думаю, що робота будь-якої депутатської групи, чи міжфракційного об’єднання залежить від керівників або співголів, від того як вони можуть організувати цю роботу. Тому дуже великої активності роботи групи, я маю на увазі організаційної, я не помічав, але коли є якісь ідеї, що стосуються Прикарпаття, то ми одностайні, навіть немає дискусій. Ця група швидше працює в такому он-лайн режимі, ніж в організаційному. Просто порівнюю з іншими групами, в яких є регламентовані дні засідань і таке інше. Це питання, здебільшого, до спіголів, бо треба організувати депутатів і запропонувати порядок денний, який має бути підтриманим. Це природньо.
Під час революційних подій на задній план відійшла нашуміла свого часу Угода «Про розподіл вуглеводнів». Ви пропонували свій варіант поправок до угоди із Шевроном. На якій стадії зараз робота в цьому напрямку?
- Мої пропозиції полягали в тому, щоб захистити інтереси громади і вони закінчилися ухваленням ВРУ мого альтернативного закону «Про розподіл вуглеводнів». Він був альтернативою тодішньому урядовому закону і вже тоді, фактично, забезпечував ідею децентралізації грошей і отримання прибутку від видобутку сланцевого газу. Відповідно до мого законопроекту, який був підтриманий більше ніж 300 голосів, 5% отримує громада на рівні області, 3,5% отримує район і 1,5% - населений пункт, на території якого видобувають газ. І громади могли б розпоряджатися цими коштами на власний розвиток.
Думаю, що компанії Шел і Шеврон працюють зараз. По тій ділянці, що стосується Харкова, були пробні буріння. Що стосується Івано-Франківська, я ще не мав ніякої інформації.
Думаю, що до тих всіх питань, до яких тоді не дослухався Уряд щодо участі громад у контролі за екологічним станом, за процесом видобутку, які можуть нести загрози, можна буде спробувати під тиском громадської думки повернутися. Але, якщо говорити про угоду, то це буде надзвичайно складно, бо вона підписана і ратифікована. А всі міжнародні угоди надзвичайно складні для переписування і внесення змін. Такого на практиці ще, фактично, не було.
Після обрання нового Президенат на Прикарпатті почали говорити про можливі зміни керівництва ОДА. Чи не маєте бажання повернутися в область на якусь управлінську посаду?
- Я маю велике бажання зробити те, щоб Верховна Рада стала якісно новою. Я вже півтора року працюю у ВРУ і розумію, що це зовсім не та рада, яка є справжньою українською командою для того, щоб Україна була сильніша, безпечніша, процвітаюча.
На превеликий жаль, сьогодні Парламент - це такі маленькі угрупування, які працюють на інтереси того чи іншого олігарха, чи якоїсь окремої групи, чи навіть інтереси якоїсь іншої країни. Тому, вважаю, що набагато більшими будуть мої особисті ефект і користь, щоб у будь-який спосіб домогтися, щоб у ВРУ з’явилася максимальна кількість адекватних людей, людей, які формуватимуть команду. І чим ця команда буде потужніша, тим простіше буде вирішувати усі складні проблеми.
Ключ до процвітання України – це Верховна Рада. Це сьогодні навіть не Президент, хоча йому у цьому процесі відведена величезна роль, але все-таки це ВРУ. Вважаю, що на цьому етапі – це головне.
Розмовляла Марія Лутчин
