Юрій Андрухович про втрату Криму і Донбасу: Вже 2010 року було видно масштаби руйнувань, які будуть завдані

 

/data/blog/84763/1694c0656aa00cd55004e8d8264314dc.jpg?1600

 

Письменник Юрій Андрухович в студії «Громадського радіо» ділиться своїми міркуваннями про війну, європейську втому від України і українське «пропаловсьо».

 

Ірина Соломко: Ваше покоління – це покоління будівельників незалежної України.

Юрій Андрухович: Прошу не так голосно.

Ірина Соломко: Але все одно вам було 25 років, коли починалося…

Юрій Андрухович: І 31 рік, коли це раптом здійснилося. Коли мені було 25, я не міг сподіватися, що просто через кілька років це станеться. Був період, коли з 90-го року до Верховної Ради зайшло досить багато письменників і переважно це були люди покоління 60-тих років. Ми були тими молодими, які з одного боку скептично ставились до такого вибору старших колег зайнятися політикою, а з іншого боку – там, де це виходило за межі наших внутрішніх розмов, ми швидше цю позицію захищали, тобто там, де йшлося про діалог із суспільством, ми пояснювали цю необхідність: у Верховній Раді мусять бути ці люди. Без гуманітарної складової у нас немає сенсу боротися за Незалежність. Вона втрачає щось дуже суттєве без цієї складової, яку умовно назвемо культурою.

Ірина Соломко: Якщо подивитись, то не можна сказати, що цей досвід був занадто успішним. Чому в українському варіанті досвід був неуспішний?

Юрій Андрухович: У цьому немає ніякого українського феномену. Людина мистецтва і політична діяльність – це суперечливі речі. Передусім у тому сенсі, що митець чи інтелектуал – індивідуальність. Цінність його у тому, що він бере участь у політиці, але поза командними діями. А депутатська діяльність – це участь у якійсь команді, це вибір певної фракції. І тут виникають складні конфлікти між сумліннями, переконаннями.

Андрій Сайчук: Ви людина, яка не раз робила передбачення. Деякі з них збуваються. Був час, коли ви говорили, що Україна не зможе втримати Крим або Донбас – це не українські території. Було багато обурених. Сьогодні дехто пригадує і каже: «Андрухович був непатріотичним, у нього немає державницької позиції». Щоб ви сказали у відповідь на це?

Юрій Андрухович: Для мене самого це загадкова ситуація, бо ті речі я говорив ще 2010 року, коли Янукович перебував при владі декілька місяців. Вже було видно масштаби руйнувань, які будуть завдані. Але це дуже складно переносити в ситуацію сьогоднішнього дня.

Андрій Сайчук: Чому ви бачили небезпеку в 2010 році?

Юрій Андрухович: Мені здається, значною мірою професійні військові України відбрунькувалися від гілки єдиного дерева, яке називалося Радянською армією. До сьогодні у нас тільки починаються розмови про те, щоб, наприклад, систему звань якось узгодити із тією, яка була в УНР, а не в СРСР. Живучи в цій системі цінностей природно для людини уявляти ворога в Америці, в Польщі, у Швеції, у Німеччині, але не в Росії.

Андрій Сайчук: А де зараз головний ворог України?

Юрій Андрухович: Якщо ми говоримо про зовнішнього ворога, то звичайно, що це Росія.

Андрій Сайчук: А як щодо внутрішніх ворогів?

Юрій Андрухович: На мій погляд, це передусім апарат – чиновницько-бюрократичний широчезний прошарок.

Ірина Соломко: Ви європейська людина. Але є таке собі несприйняття України, якщо порівнювати навіть те, як було після Революції Гідності. Чи справедливе це твердження і чи ви це відчуваєте? Чи ви досі залишаєтесь поборником Європи і паритетного співіснування?

Юрій Андрухович: Ви кажете, що Європа стомилася, але я думаю, що вона завжди втомлена. Як під час Майдану, так я сьогодні все залежить від нас, а Європа просто змушена пристосовуватись. Під час Майдану ми створювали порядок денний і європейські політики реагували із запізненням, тому що їм доводилось відповідати тим, викликам, які створювали ми. Тепер, коли це перейшло із фази повстання, до конструктивного діалогу, воно втратило трохи свій драйв. З нашого боку немає тиску, який безперервно на Європу треба чинити. Нам справді треба туди ломитися.

Андрій Сайчук: Нещодавно прочитав в одному західному ЗМІ, де подається така думка, що насправді Євромайдан – це революція хіпстерів, переорієнтація з модної Москви на модний Берлін. Але з іншого боку декому здається, що це була революція ультрасів, націоналістів, радикалів. Де правда?

Юрій Андрухович: Друга думка в західних медіа поширеніша. Але з іншого боку вже забагато всього відбулося в нашому житті, що фактично цю версію знівелювало. У нашій країні не створено концтабори, не палають синагоги. Для західного споживача інформації до версії з ультрасами бракує фактажу, тому там воліють весь час сфотографувати символіку Азова. Версія з хіпстерами для нас симпатична. Але вона помилкова, тому що вона визначає певну москвоцентричність. Найважливіше у цьому – постійно вести діалог і нагадувати про себе. Проблема у тому, що в очах багатьох європейців, ми опинилися далеко поза Європою. План Путіна вдається у тому сенсі, що він просто перевернув географію. Ми десь там, де Сирія. Поверхові знання європейця сигналізують йому, що це країна з зони ризику, де відбувається війна. Важливо говорити про те, що насправді попри всі випробування ми далі живемо нормальним життям і ми європейська країна на відмінну від Сирії.

Андрій Сайчук: Якесь відчуття, що українці за цей рік дуже втомилися і розчарувалися. Впала довіра до ЗМІ.

Юрій Андрухович: Ми говорили, що Європа втомилася, але якщо ще й Україна втомилася, то вже нічого доброго з цього не вийде. Треба виходити з цієї ситуації.

Мені складно абсолютно категорично назвати речі, які мене розчаровують. Таких дрібниць море, але вони не розчаровують до повної депресії. По собі відчуваю, що мені не подобаються критичнікоментарі щодо теперішньої влади. Коли я чую постійні звинувачення в «договорняках», мені здається, що це якийсь давно повторюваний репертуар, який може технологічно розігрується. Треба запастись резервом терпіння. Великі речі не вдасться дуже швидко зробити.


21.08.2015 1150 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1241
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1872 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1143
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3734
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3420 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2775 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

376

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

484

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1030

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1597
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1095
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1120
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

813
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6638
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

768
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44101
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3407
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35750 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

281
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

417
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

697
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

774