Мрія обох побачити гори здійснилася, попри всі перешкоди.
Двом вінницьким друзям вдалося те, чого до них ніхто ніколи не робив. Спортсмен Євген виніс хворого на церебральний параліч Юрія на найвищу гору України, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
О 3:00 ночі учасники підйому та журналісти перетнули КПП "Заросляк" біля підніжжя гори. Там охоронець підтвердив, що такого підйому в історії Говерли ще не було.
"Було, що без ніг виходили, на велосипедах, а такого не було", - сказав Володимир Туз.
І попередив, що легша стежка розмита дощами, йти треба стрімкішим шляхом, але він занадто важкий для такого сходження. Кілька хвилин на нараду, рішення – йти по розмитій стежці, а там вже, як буде.
Разом з друзями на Говерлу піднімається батько Жені та його товариш Сергій – це ті дві пари рук, без яких Женя самотужки Юру собі на плечі не посадить. Євген одразу бере такий темп, що всі ледь встигають за ним. Відчутно, що хлопці заряджені, вони мріяли про це сходження більше півроку, три місяці важко тренувалися. Кілька хвилин на сніданок – арахісова паста, мед, горіхи і знову в дорогу.
Ще кількасот метрів, і старезні смереки відступають – починаються субальпійські луки. Там холодно навіть влітку, дерева вже не ростуть, лише кущі, крізь які доводиться продиратися.
Сходження триває вже більше трьох годин, і в Євгена виникають перші проблеми – "прокинулася" стара травма коліна. Він рикає, як звір, і просить привал на каву. Під час якого змінює вже третю мокру футболку, тоді як Юра, навпаки, вдягає теплий светр.
"Коліно набрякло", - констатує Женя.
Попереду найважчий відрізок шляху – найкрутіший схил. Вінничани зупиняються через кожних сто метрів, але це й не дивно, адже за цих 100 метрів набирається метрів 20-30 висоти. Стежка і справді розмита, як попереджали на КПП, тож дряпатися на гору складно. Судоми зводять так, що Євген не те що іти вгору, стати на ногу не може. Настає противна мить, коли руйнується надія.
Однак далі стається те, що зазвичай буває лише в кіно – така потрібна допомога приходить у найважливішу мить. Знизу піднімається група рівненських школярів, а з ними – лікар. Один з учителів підхоплює важкого заплічника батька Жені, інший розтягує та розігріває заціплений м'яз і говорить такі слова, від яких Євген встає, бере на плечі Женю і йде вперед. На Говерлі Женю та Гошу зустрічають вигуками:
"Ура!" та "Молодці!". Вінничани не стримують емоцій і намагаються переконатися, що це все – не сон, і мрія таки стала реальністю.
