Україна має "згоріти" у війні, щоб просто виграти час для Заходу

 

/data/blog/58289/29f8d5710da778538f298a0e7a6d87b8.jpg

 

Візит Порошенка до ЄС наочно продемонстрував, що Євросоюз і не збирається допомагати Україні у збройному захисті суверенітету над усією теперішньою територією. Все, що може запропонувати Європа – це гроші в обмін на стримування Росії.

Останній візит Порошенка до ЄС, врешті, розставив всі акценти у геополітичній доктрині бабусі-Європи.

Доведений до крайнощів, Порошенко в експрес-режимі намагався поговорити з усіма, хто бодай теоретично ухвалює якісь рішення. Він старанно й детально розповідав про деталі вторгнення не тільки британському, чи, скажімо, нідерландському прем’єрам, але навіть їх фінському колезі. Він інформував, просив, і навіть застерігав.

Вочевидь, в обмін на таку риторичну майстерність Європа теж чітко й недвозначно зафіксувала врешті свою позицію.

ЄС пообіцяв гроші. ЄС пообіцяв допомогти з газом – або допомогти „помиритись” з Газпромом, який той газ постачатиме. ЄС пообіцяв подумати над розширенням санкцій – якщо кіпрські банкіри чи угорські посадовці тому не завадять.

З грошима теж виходить цікаво – ЄС готується виділити не тільки гранти, але й кредити на „відновлення Донбасу”. Можна, звичайно, припустити, що в Брюсселі вірять в силу нашої армії. Але логічнішим видається пояснення, що там готуються підсолодити пілюлю у вигляді фактично керованого з Кремля Донбасу, який буде формально залишатись у складі України, і відновлюватись за європейські гроші – котрі згодом доведеться повертати вже всій Україні.

В Брюсселі Порошенку пообіцяли навіть „найсучаснішу нелетальну зброю”. Можна звичайно сподіватись, що „британські вчені” винайшли безконтактні депутінізатори головного мозку, які досить направити на російську танкову колону – і та за мить поверне додому, але так добре не буває. Як правило, нелетальну зброю використовують при розгоні акцій протесту. До яких Порошенка, вочевидь, ненав’язливо готують – в разі, якщо він почне омріяні Європою мирні переговори з сепаратистами.

З такими переговорами, вочевидь, треба поспішити, бо ватажок сепаратистів, зазвичай, істота передбачлива, і по мірі розростання „народно-десантного гніву” на донбаських теренах норовить звідтіля кудись подітися. Щоправда, завше можна підвезти з Росії нових – але вони можуть до початку переговорів не вивчити потрібні слова, забути зняти берет з кокардою, впустити на підлогу посвідчення з двоголовою куркою, чи вчворити ще якийсь дипломатичний ляп, від якого всім стане незручно.

Щоправда, в стрункому європейському хорі виявилося кілька різких дисонансів – головно з числа тоненьких дискантів молодих членів ЄС.

В їх числі – сподівані Польща та Прибалтика. До них приєдналась менш сподівана Румунія, керівництво якої, на відміну від угорських „романтиків з присмаком Йоббіку” підозрює, що коли Росія спробує ковтнути південь України, то дістатись Бухаресту можуть не клаптики наших земель чи шельфу в якості бонусу, а невеличкий наступ з боку Придністров’я – виключно для вирівнювання лінії кордону. Тонкі голоси запропонували допомогти Україні з тяжкими озброєннями, але керівництво ЄС їх не почуло. Залишається надіятись, що воно так само нічого не помітить, якщо Польща з Румунією таки спробують щось Україні таки передати.

Причина політики „рішучого невтручання” достатньо прозора. Окрім природного бажання жити мирним життям, гроші витрачати на своїх виборців, які потім з вдячністю за тебе проголосують, і генетично закріпленим побоюванням дратувати „російського ведмедя”, в ЄС, здається, ще й розуміють, що НАТО, судячи зі всього, виявилось не готовим протистояти теперішній російській стратегії. Власне кажучи, після розвалу Радянського Союзу і спринтерського скорочення збройних сил, в НАТО взагалі ні до яких широкомасштабних дій – принаймні, на суші – не готові. На додачу до того, після воістину "блискучих" операцій в Афганістані та Іраку бойовий дух в рядах альянсу теж не на висоті. Пощипані партизанами орли не рвуться на Східний фронт.

Генерали констатують цей сумний факт і просто вимагають грошей, але „яйцеголові” в штабах розуміють, що починати слід не тільки і не стільки з нарощування м’язів, як зі спроб зрозуміти, як саме їх використати. Щоправда, „гібридна війна” в Україні явно підходить до кінця, тому сильно сушити голову щодо методів протистояння у подібних ситуаціях ніби поки й не треба.

І поки російська армія загрузла під Маріуполем, НАТО на всіх парах створює групи швидкого реагування, спішно помінявши всі попередні рішення, готується будувати мережу баз по Східній Європі, які б могли забезпечити базування сил швидкого реагування поближче до місця подій, і намагається створити якісь доктрини на випадок вторгнення „марсіан з триколорами” до Прибалтики, Польщі чи Румунії.

Характерний момент із базами. У тій же Польщі зараз базу підсилюють аж під Щецином – фактично, на самому німецькому кордоні. Пояснення два – або в НАТО побоюються несподіваного удару з боку сьогодні ще української території, або в такий спосіб окреслюють для Путіна територію, яку реально збираються захищати.

В будь-якому разі, до моменту формування альянсом „сил стримування Росії”, розраховувати на якусь потужнішу реакцію Європи не варто. Хоча, зважаючи на той трагічний факт, що на сили стримування доведеться витратити купу грошей, то і після того розраховувати на геополітичні авантюри поміркованого Брюсселя, якому Вашингтон явно віддав роль першої скрипки у врегулюванні україно-російського конфлікту, не доводиться.

Чітко озвучив свої позиції цими вихідними і Путін. Заразившись вже традиційною для селігерських форумів „швидкою Настею”, яка знайшла в російського керманича несподіваний вихід у вигляді публічних роздумів про історію Казахстану, він, проте, майже дослівно підтвердив свою позицію стосовно України, озвучену ще на початку конфлікту. Йому потрібна керована ним Новоросія, яка існує на формально українській території, засилає депутатів до української Верховної ради, жере київські субсидії і вимагає, щоб усі її добре чули. При будь-якій можливості нагадуючи „київській хунті”, хто на Донбасі справжній господар. Який, до речі, так і не погодився поки на жодне компромісне відхилення від своєї початкової позиції.

Таким чином, всі сторони чітко продемонстрували, що вони хочуть – і до яких меж готові платити за свої геополітичні побажання. Не визначеною залишилась тільки позиція України, яка хоче трішки воювати, трішки обирати парламентарів, „тристоронньо контактувати” з сепаратистами, наголошуючи при тому на „священному праві” на суверенітет над власною територією.

Проте час для „демократії в одній голові”, схоже, закінчився. Рука з булавою повинна вказати напрямок. Від нього залежить не тільки доля голови над тою рукою, але й доля сорока мільйонів людей на східній околиці втомленої від життя Європи.


01.09.2014 556 0
Коментарі (0)

27.08.2025
Олександр Мізін

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

375
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

1686
20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

2008
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1809
10.08.2025

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

1422
07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

2716

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

261

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

878

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

596

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

727
24.08.2025

Аграрії Івано-Франківської області наближаються до завершення збирання ранніх зернових культур.  

346
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

2038
15.08.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

877
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

774
22.08.2025

У Старуні 22 серпня освятили новозбудований храм блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1165
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

718
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1668
23.08.2025

Книга відкриває читачеві маловідомі факти, показує значення нашого міста в контексті європейської цивілізаційної історії та доводить, що Прикарпаття зберігає в собі унікальний пласт культурної спадщини. 

1206
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

335
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

1194 1
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

768
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

867