Україна - країна садо-мазохістів

 

 

Ещё в далёком 1941 году Эрих Фромм написал свой фундаментальный труд «Бегство от свободы». В нём он исследовал причины возникновения нацизма и фашизма, а также задавался более общим вопросом, почему различные диктаторы так легко получают широкую поддержку масс. Этот труд актуален и сейчас, но уже несколько в ином аспекте.

 

Если я не стою за себя, то кто встанет за меня?

Талмуд

(из предисловия к оригинальному «Бегству от свободы»)

 

Базовыми положениями «Бегства от свободы» были скрытые садо-мазохистские комплексы и инфантилизм большинства населения и, как следствие, делегирование ответственности посторонним субъектам.

Рассмотрим их последовательно. Главным аспектом, характеризующим садо-мазохистские отношения, является отнюдь не причинение боли друг другу, а полная передача контроля (а следовательно и ответственности) со стороны мазохиста в руки садиста (зачастую добровольная). Связывание, наручники и прочая ерундистика являются только символами этой передачи власти и ответственности.

Взрослый психически здоровый человек берёт ответственность за свою жизнь и судьбу на себя, и никому её не передаёт. Он хозяин своей жизни. Что делает взрослый здоровый человек, когда сталкивается с несправедливостью и/или агрессией в свой адрес и адрес своих близких? Он даёт отпор, всеми доступными средствами.

Мазохист инфантилен, он не хочет ничего решать. Вследствие глубинных комплексов он безволен, боится ответственности, боится последствий возможного выбора, а потому стремиться переложить бремя ответственности за принятые решения на другого. И если садист делает в отношении его что-то запретное, вредоносное, унизительное, то мазохист оправдывает своё бездействие и полученные травмы и унижения «я ничего не мог сделать, я беспомощен». Но фактически садист делает своё дело с молчаливого согласия (и непротивления) жертвы.

То же самое происходит с инфантильной безвольной массой населения, когда она отдаёт ответственность за свою жизнь в руки диктатуры. Применительно к Украине, власть (независимо от цвета и партийной принадлежности) грабит, убивает, насилует, сжигает, давит автомобилями, унижает etc. «простое» население, а те продолжают терпеть. Терпеть, утешая себя «А что мы можем сделать? Они же сильнее!». В точности, как подчинённый в садо-мазохистской связке.

Конечно, толпа способна на спонтанное проявление агрессии, но лишь тогда, когда уверена в своей полной безнаказанности (безответственности). На продолжительную, организованную и системную борьбу она не способна. Как и на открытое противостояние, если не будет того, в кого можно ткнуть пальцем и сказать «это он во всём виноват».

Когда мне говорят, что народу нужны лидеры, то я улыбаюсь. Нет, народу нужны козлы отпущения, на которых можно будет свалить всю ответственность в случае неудачи (и, как ни парадоксально, и в случае успеха). «Вы выгребайте, чтобы нам жилось хорошо». А сами? А сами ещё подождут и потерпят (или, в лучшем случае, потусят на очередном Майдане).

Частный случай подобного стремления делегировать ответственность – это когда я продвигал команду на местных выборах и один из кандидатов в депутаты подошёл ко мне и спросил «Какие вы можете дать гарантии, что я не продамся?». Я, конечно, тогда офигел от подобной логики – ведь отвечать за поступки человека может только он сам, но никак не я. Но теперь я понимаю, что это не единичный случай, а скорее правило. Отсутствие чётких убеждений, внутреннего волевого стержня – это общий симптом большинства наших современников.

Коллективно-бессознательный пример подобного массового инфантилизма и безвольности – это стремление части наших граждан «в Эуропу». Мол, мы вступим, делегируем ответственность Брюсселю, и они нам и коррупцию уничтожат, и благосостояние поднимут.

При этом подумать, зачем это европейцам (в их альтруизм могут верить только полные иллюзорики) – они не в состоянии. Как и осознать, что в ЕС и своих бедняков и коррупционеров хватает, поэтому никому ещё сорок миллионов потенциальных нахлебников не нужны.

Но когда пробуешь возражать против радужности перспектив евроинтеграции, то неизбежно сталкиваешься с обвинениями, что хочешь «затащить европейских украинцев в азиатский Русский мир». Вариант самостоятельного развития инфантильными особями вообще не рассматривается – они просто не понимают, как можно быть уверенным в себе и самостоятельным.

Особенно спешат сдать жалкие остатки суверенитета те, кому вроде бы полагается больше всех за него бороться – националисты. Иррациональный фантомный страх «геть вiд Москви» вытесняет у них декларируемую жажду свободы. Впрочем, «правые», по тому же Фромму, всегда отличались массовым инфантилизмом, так что не удивительно, что они бегут от ответственности.

Тем более что специалистов по управлению страной у них попросту нет, и они не смогли бы ей эффективно управлять, даже если бы захотели. Как писал ещё Скоропадский, «шароварщина, театральщина и показуха – это доминирующие черты украинского национализма».

Возвращаясь к взаимодействию «садист-мазохист», нужно подчеркнуть, что в этой паре не только подчинённый проявляет инфантилизм. Как ни странно на первый взгляд, садист также глубоко инфантилен, только это ребёнок, дорвавшийся до вседозволенности. На каком-то уровне между ними нет разницы, и садист при определённых обстоятельствах легко занимает подчинённую роль.

Поэтому не удивительно, что Янукович и его команда так легко идут на поводу у «евроожиданий». Они тоже глубоко инфантильны и хотят сбросить с себя тяжесть ответственности за Украину (тем более что управлять ею эффективно у них, очевидно, не получается).

Янукович вообще ведёт себя как большой ребёнок, впервые попавший в песочницу. Просто в его песочнице не лопатки и ведёрки, а хрустальные люстры, золотые унитазы, вертолёты и солдатики-беркутики. И он, как «самый большой в песочнице», стремится отобрать у всех остальных их игрушки, пока взрослые не увидели и не наказали.

Как говорится «каков поп, таков и приход» (или наоборот, ох уж эта диалектика). Страной великовозрастных детей правит такая же инфантильная элита. И все надеются, что кто-то придёт и наведёт порядок – кто-то на Меркель, кто-то на Путина, некоторые даже на мёртвого Бандеру. И никто не хочет взять ответственность на себя…

 

Хвиля


Коментарі (0)

26.08.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв’ю для Фіртки отець Піо Павлик розповів про своє покликання, служіння під час війни, страх і віру, про людей, які залишаються у Херсоні, та про те, чому сам не хоче їх залишати.

1419
21.08.2026
Вікторія Косович

Аби перевірити, як на Івано-Франківщині виявляють порушників, що здійснюють проїзд територіями природно-заповідного фонду, та наскільки масштабною є проблема джипінгу в Карпатах, Фіртка вирушила у рейд на один день з двома групами Державної екологічної інспекції Карпатського округу.

1437
17.08.2026
Вікторія Матіїв

Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.

2100
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

2194
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

1850
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

4064

Ми живемо в часи, коли цифрові технології непомітно перетнули межу між суто технічним виконанням завдань і сферою духу.

269

В чому парадокс і в чому правий чи неправий Ілон Маск? У всьому. Є сотні чорних лебедів й з добра тисяча сірих носорогів, і все зміниться в секунду.

479

Жоден диктатор в історії не мав інструменту, який тепер доступний кожній ШІ-корпорації, стверджує ізраїльский візіонер Юваль Ной Харарі.  

786

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

1493
31.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11993 2
25.08.2026

Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.  

1110
21.08.2026

Дитячий раціон не обов’язково має кардинально відрізнятися від харчування дорослих. Важливо створити різноманітну основу з м’яса, риби, субпродуктів, гарнірів, овочів, зелені, ягід і фруктів.  

491
26.08.2026

Отець Піо Павлик — монах Чину Святого Василя Великого пригадує, що ще в підлітковому віці його зацікавило життя монахів у Гошівському монастирі.

1327
21.08.2026

Цього року до відповідного проєкту залучили 10 парафій, де священників і волонтерів мотивують та навчають допомагати людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.  

1069
18.08.2026

У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.

1305
14.08.2026

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.  

1464
29.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

44351 1
29.08.2026

Саме під його керівництвом Україна посилила кампанію далекобійних ударів по стратегічних об’єктах росії, зокрема по нафтопереробній галузі. Тепер перед ним стоїть зовсім інше завдання — керувати величезною системою, яка забезпечує українську армію зброєю, людьми та ресурсами.  

319
21.08.2026

Говорити про організацію голосування на тлі російських ракетних та дронових атак нереалістично, вважає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон. Заклик колишнього міністра оборони Михайла Федорова до проведення президентських виборів в Україні він називає безрозсудним і неправильним. 

900
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

1508
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

2180