Україна - країна садо-мазохістів

 

 

Ещё в далёком 1941 году Эрих Фромм написал свой фундаментальный труд «Бегство от свободы». В нём он исследовал причины возникновения нацизма и фашизма, а также задавался более общим вопросом, почему различные диктаторы так легко получают широкую поддержку масс. Этот труд актуален и сейчас, но уже несколько в ином аспекте.

 

Если я не стою за себя, то кто встанет за меня?

Талмуд

(из предисловия к оригинальному «Бегству от свободы»)

 

Базовыми положениями «Бегства от свободы» были скрытые садо-мазохистские комплексы и инфантилизм большинства населения и, как следствие, делегирование ответственности посторонним субъектам.

Рассмотрим их последовательно. Главным аспектом, характеризующим садо-мазохистские отношения, является отнюдь не причинение боли друг другу, а полная передача контроля (а следовательно и ответственности) со стороны мазохиста в руки садиста (зачастую добровольная). Связывание, наручники и прочая ерундистика являются только символами этой передачи власти и ответственности.

Взрослый психически здоровый человек берёт ответственность за свою жизнь и судьбу на себя, и никому её не передаёт. Он хозяин своей жизни. Что делает взрослый здоровый человек, когда сталкивается с несправедливостью и/или агрессией в свой адрес и адрес своих близких? Он даёт отпор, всеми доступными средствами.

Мазохист инфантилен, он не хочет ничего решать. Вследствие глубинных комплексов он безволен, боится ответственности, боится последствий возможного выбора, а потому стремиться переложить бремя ответственности за принятые решения на другого. И если садист делает в отношении его что-то запретное, вредоносное, унизительное, то мазохист оправдывает своё бездействие и полученные травмы и унижения «я ничего не мог сделать, я беспомощен». Но фактически садист делает своё дело с молчаливого согласия (и непротивления) жертвы.

То же самое происходит с инфантильной безвольной массой населения, когда она отдаёт ответственность за свою жизнь в руки диктатуры. Применительно к Украине, власть (независимо от цвета и партийной принадлежности) грабит, убивает, насилует, сжигает, давит автомобилями, унижает etc. «простое» население, а те продолжают терпеть. Терпеть, утешая себя «А что мы можем сделать? Они же сильнее!». В точности, как подчинённый в садо-мазохистской связке.

Конечно, толпа способна на спонтанное проявление агрессии, но лишь тогда, когда уверена в своей полной безнаказанности (безответственности). На продолжительную, организованную и системную борьбу она не способна. Как и на открытое противостояние, если не будет того, в кого можно ткнуть пальцем и сказать «это он во всём виноват».

Когда мне говорят, что народу нужны лидеры, то я улыбаюсь. Нет, народу нужны козлы отпущения, на которых можно будет свалить всю ответственность в случае неудачи (и, как ни парадоксально, и в случае успеха). «Вы выгребайте, чтобы нам жилось хорошо». А сами? А сами ещё подождут и потерпят (или, в лучшем случае, потусят на очередном Майдане).

Частный случай подобного стремления делегировать ответственность – это когда я продвигал команду на местных выборах и один из кандидатов в депутаты подошёл ко мне и спросил «Какие вы можете дать гарантии, что я не продамся?». Я, конечно, тогда офигел от подобной логики – ведь отвечать за поступки человека может только он сам, но никак не я. Но теперь я понимаю, что это не единичный случай, а скорее правило. Отсутствие чётких убеждений, внутреннего волевого стержня – это общий симптом большинства наших современников.

Коллективно-бессознательный пример подобного массового инфантилизма и безвольности – это стремление части наших граждан «в Эуропу». Мол, мы вступим, делегируем ответственность Брюсселю, и они нам и коррупцию уничтожат, и благосостояние поднимут.

При этом подумать, зачем это европейцам (в их альтруизм могут верить только полные иллюзорики) – они не в состоянии. Как и осознать, что в ЕС и своих бедняков и коррупционеров хватает, поэтому никому ещё сорок миллионов потенциальных нахлебников не нужны.

Но когда пробуешь возражать против радужности перспектив евроинтеграции, то неизбежно сталкиваешься с обвинениями, что хочешь «затащить европейских украинцев в азиатский Русский мир». Вариант самостоятельного развития инфантильными особями вообще не рассматривается – они просто не понимают, как можно быть уверенным в себе и самостоятельным.

Особенно спешат сдать жалкие остатки суверенитета те, кому вроде бы полагается больше всех за него бороться – националисты. Иррациональный фантомный страх «геть вiд Москви» вытесняет у них декларируемую жажду свободы. Впрочем, «правые», по тому же Фромму, всегда отличались массовым инфантилизмом, так что не удивительно, что они бегут от ответственности.

Тем более что специалистов по управлению страной у них попросту нет, и они не смогли бы ей эффективно управлять, даже если бы захотели. Как писал ещё Скоропадский, «шароварщина, театральщина и показуха – это доминирующие черты украинского национализма».

Возвращаясь к взаимодействию «садист-мазохист», нужно подчеркнуть, что в этой паре не только подчинённый проявляет инфантилизм. Как ни странно на первый взгляд, садист также глубоко инфантилен, только это ребёнок, дорвавшийся до вседозволенности. На каком-то уровне между ними нет разницы, и садист при определённых обстоятельствах легко занимает подчинённую роль.

Поэтому не удивительно, что Янукович и его команда так легко идут на поводу у «евроожиданий». Они тоже глубоко инфантильны и хотят сбросить с себя тяжесть ответственности за Украину (тем более что управлять ею эффективно у них, очевидно, не получается).

Янукович вообще ведёт себя как большой ребёнок, впервые попавший в песочницу. Просто в его песочнице не лопатки и ведёрки, а хрустальные люстры, золотые унитазы, вертолёты и солдатики-беркутики. И он, как «самый большой в песочнице», стремится отобрать у всех остальных их игрушки, пока взрослые не увидели и не наказали.

Как говорится «каков поп, таков и приход» (или наоборот, ох уж эта диалектика). Страной великовозрастных детей правит такая же инфантильная элита. И все надеются, что кто-то придёт и наведёт порядок – кто-то на Меркель, кто-то на Путина, некоторые даже на мёртвого Бандеру. И никто не хочет взять ответственность на себя…

 

Хвиля


Коментарі (0)

17.12.2025
Микола Данилів

Під час повномасштабної війни самовільне залишення військової частини стало серйозною проблемою для Збройних сил України.

863
11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.  

1121
07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.  

4876
04.12.2025
Вікторія Матіїв

Священник з Івано-Франківська Василь Савчин в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів про духовний сенс зимових свят — від Святого Миколая до Стрітення — і пояснив, як традиції та сімейні звичаї допомагають відчути Божу любов.  

1858
01.12.2025
Дар'я Могитич

Офіційна статистика прокуратури за 2024–2025 роки — ексклюзив від Фіртки.  

11016
29.11.2025
Олег Головенський

У передріздвяному інтерв’ю Фіртці мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про особисте життя: родинні традиції, сімейний «осередок Марцінківих» в Отинії, друзів і вміння прощати недоброзичливців, а також поділився думками про культурне життя міста — літературу та театр.

3505

Він мав особливий голос, талант композитора. Був дотепним, креативним, наполегливим, небагатослівним, потужним і результативним. А ще – дуже цілісною людиною. Такі зараз, в епоху мерехкотіння уваги в потоці самовпевненого дрібного, у все більшому дефіциті…

19028

Завдяки кіноіндустрії з її різдвяними фільмами ми добре знаємо про особливості  святкування Різдва в трансатлантичному світі (США, Канада, Великобританія) та Європі. В Україні серцем цього свята є колядки та щедрівки.  

1085

«Голлівуд» завжди або передбачає, або програмує нам майбутнє.

1365

Будь-яку подію, будь-яке явище, будь-який процес можна символічно описати за допомогою одного з трьох ритуалів – наречення імені, шлюбу або панахиди

1105
17.12.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

1567
11.12.2025

Святкові застілля часто спокушають нас великою кількістю смачних страв, але переїдання може зіпсувати як настрій, так і самопочуття.  

6483 4
07.12.2025

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м’ясо, рибу та молочні продукти. Натомість у раціоні залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.    

32060 1
16.12.2025

З 26 по 28 грудня 2025 року в Івано-Франківську у храмі Царя Христа отців василіян УГКЦ відбудеться XVII Міжнародний різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях».  

1089
13.12.2025

На переконання отця, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати присутністю, словом та молитвою.

8374
06.12.2025

Сьогодні, 6 грудня, в Україні за новим церковним календарем відзначають День святого Миколая.

1348
17.12.2025

Наступне засідання Шевченківського комітету, на якому відбудеться другий тур відбору на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року, заплановане на другу декаду січня наступного року.  

1652
17.12.2025

Питання проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни залишається складним як з безпекового, так і з політичного погляду.  

853
11.12.2025

Адміністрація президента США Дональда Трампа перевертає з ніг на голову звичну логіку американської зовнішньої політики — Європа шокована, але ще в очікуванні змін на кращі стосунки зі своїм стратегічним союзником.  

1037
05.12.2025

Василь Вірастюк — народний депутат України IX скликання від Івано-Франківщини. За нього у 2021 році під час проміжних виборів у 87 окрузі проголосували понад 31,2% виборців.

4793
04.12.2025

Александр Стубб, президент та колишній прем’єр-міністр Фінляндії, дипломат та очільник світових структур з великим досвідом, розповів у Foreign Affairs про своє бачення майбутнього світу.

1303