Фото: newsradio.com.ua
Країна знову згадала звуки майданних «кричалок» та бій протестних барабанів. Цього разу, як не дивно, причиною стали не вибори, а подія геополітичного плану – технічна (як було заявлено) відмова українського уряду від підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом.
Спробуємо накреслити «лінії» політичної інтриги та варіанти розвитку подій.
Євроінтрига
Свого часу усі з нетерпінням і надією сприйняли інформацію про звільнення Ю.Тимошенко. Адже вона була одним із каменів спотикання між діючою владою та європейським політикумом.
Тимошенко мали відправити на лікування до Німеччини. Читайте – видворити з України і таким чином позбавитися незручного політика, котра, будучи ув’язненою, все ж таки залишалася в ТОПі найвпливовіших політиків в Україні.
Видворити — значить дати можливість вести свою діяльність «вживу». Але це все – не в Україні, - там, а не тут.
Інший фактор – Росія. Усі війни то з нашим сиром, то з нашими цукерками надто дратували українське суспільство. Адже Європа значно передбачливіша, таких “трюків” не визнає. Та й газова голка давно уже перейшла у засіб маніпуляції та тиску на Україну.
Тому заяви української влади про альтернативу російському вектору сприймалися як серйозні наміри поміняти свої зовнішньополітичні пріоритети і зробити крок на зустріч Європейському союзу.
Суспільство сповнилось надій. Про свої євроінтеграційні симпатії почали говорити і малий бізнес і крупний, і на Сході і тим паче на заході. А молодь – і поготів. З 9 листопада, коли відбулися таємні зустрічі Президентів України та Росії і стало зрозуміло, що щось відбувається не так.
Не будемо глибоко аналізувати, що сталося, радше спробуємо змоделювати, що може статися. Здається, є три варіанти розвитку подій.
Реалістичний
У Вільнюсі ніхто нічого не підписує. Максимум протокол про співпрацю. Європа і далі живе своїм життям, натомість Росія матиме чудовий шанс “помститися” та відігратися за свого роду єврошантаж. За таких умов варто очікувати посилення політичного та економічного тиску Росії на Україну. Платою за це може бути підтримка діючого Президента на наступних президентських виборах в Україні. Опозиція остаточно стане дресированою чи взагалі зникне. Економічна активна частина населення захоче виїхати за кордон у пошуках кращого життя, оскільки не бачитиме сенсу жити у такій країні.
Європа не виділяє ніяких кредитів на підтримку української економіки, вся надія на Митний союз та “дружню” допомогу Росії. Але очікуваної допомоги також не буде, враховуючи не надто добрий стан фінансового здоров’я Кремля…
Прагматичний
На Вільнюському саміті європейські політики визнають свої помилки у переговорах з українською стороною і намагаються продовжити вести переговори для подальшого зближення з Україною. В такому плані Україні варто сподіватися на економічну допомогу, притік інвестицій, хоч і не покращення, але не надто сильного падіння рівня життя. Тоді зближення з Європою стане питанням часу. Проте Україні у свою чергу слід провести ряд реформ, розвивати громадянське суспільство та привести законодавство у відповідність із європейським. А відносини з Росією будувати на партнерських засадах взаємовигоди і передусім з позиції захисту власних національних інтересів.
Романтичний
У Вільнюсі підписують угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Україна стрімко зближується з Європою. Остання у свою чергу всіляко допомагає та компенсує втрати від розірвання стосунків з Росією. В Україну спостерігається прихід інвестицій, котрі вливаються в економіку, яка набирає обертів і за кілька років набуває рис високорозвинутої.
Занадто оптимістично, скажете Ви? Це тільки прогноз. А будь-які прогнози – річ невдячна, а політика – річ неочікувана. Звичайно, найбільш вірогідний реалістичний сценарій розвитку подій. Швидше за все так і станеться. Але ми так хочемо до Європи і деколи хочемо чуда, хоча б маленького.
Дмитро Петрук, для "Фіртки"
