Спеціалісти відзначають, що лише від початку цього року на Прикарпатті зафіксовано 2672 звернення щодо насильства у сім’ї.
86 відсотків усіх випадків становить насильство над жінками, пише Фіртка з посиланням на ЗК.
«Домашнє насильство є однією із найбільш поширених у світі форм порушення прав людини. З цим явищем треба боротися комплексно. Тому в рамках кампанії «16 днів проти насильства» ми проводимо вуличні акції, засідання круглих столів, тематичні виставки у бібліотеках», – каже заступник директора департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА Степан Микицей.
Проте такими діями та превентивними заходами годі обійтись у боротьбі із глобальним гріхом.
Як повідомила начальник відділу ювенальної превенції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Алла Бойчук, на жаль, фіксуються і випадки, коли неповнолітні особи повідомляють про насильство у сім’ї.
«Прикро, що внаслідок вчинення домашнього насильства зареєстровано 10 умисних вбивств, а також факти сексуального насильства щодо дітей. Наше завдання – попереджувати такі випадки не під час акцій, а у щоденній роботі, – наголосила представник правоохоронних органів.
За словами пані Алли, Національна поліція ініціювала створення проекту «Поліна». В Івано-Франківську працюватимуть 10 працівників поліції, котрі будуть реагувати на випадки домашнього насильства.
Проте чималий шмат роботи перепадає на психологів. Вони готові працювати із тими, хто став жертвою насилля та не може самотужки впоратися із подоланням психологічних травм. Акцент у питаннях насилля психологи роблять на одному із найбільш «популярних» сьогодні видів цькувань – булінгу. Він виходить за межі вузького сімейного кола і стосується більших соціальних груп – садочка, школи.
«Булінг сьогодні у всіх на слуху, але насправді це явище старе як світ. Багато хто із теперішніх молодих батьків свого часу був свідком чи навіть жертвою «перевищених повноважень однокласників», – розповідає директор обласного психологічного центру Людмила Підлипна. – Сьогодні ми фіксуємо низку звернень від батьків, діти яких постраждали від булінгу. 1298 практичних психологів і соціальних педагогів області готові працювати із цією проблематикою».
Жертвами булінгу, за словами психолога, можуть бути, як правило, ті діти, які мають низьку самооцінку чи не можуть відстояти свою думку. І дуже важливо, щоби навіть у шкільних колективах панувала дружня атмосфера.
«Якщо ми говоримо про те, що діти потрапляють у зону булінгу в початковій ланці, то у цьому випадку потрібно працювати винятково із вчителем. Бо у цих випадках ситуацію із булінгом запускає саме вчитель, – застерігає психолог. – Діти у початкових класах ще не мають особистісного ставлення, вони проходять кризу семи років і першого класу, коли для них роль вчителя надзвичайно важлива. Авторитет мами перекриває саме вчитель. Адже часто можна почути, коли дитина каже: «Марія Іванівна казала так». А для маленьких дітей слова вчителя – це аксіома і правило».
Якщо діти в сім’ї бачать насилля, то вони автоматично можуть повторювати ту поведінку, котра притаманна для близького оточення. Психологи запевняють, що роботи із дітьми чимало. Адже в місті Івано-Франківську на одного психолога припадає 700 дітей. Найбільше проявів булінгу спостерігається у підлітковому віці. А це складний вік відмежування від батьків, заперечення, бунтарства.
Тому саме в такий спосіб підлітки намагаються виділитися.
«Ми не народжуємося насильниками, а народжуємося добрими адекватними людьми із системою християнських цінностей всередині. У кожному із нас є агресивна частина, але насилля – це соціальна частина. Проявам насилля діти вчаться, на превеликий жаль, у сім’ях, через соціальні взаємодії чи популярні комп’ютерні ігри. Нерідко вони вчаться і на сюжетах про насилля у засобах масової інформації, де демонструють, як інші вирішують свої проблеми», – наголошує Людмила Підлипна.
Експерти з питань протидії булінгу чималу надію покладають і на законодавство.
У Верховній Раді зареєстрований законопроект про протидію булінгу. Згідно із тим документом, передбачено моральне покарання для вчителів та адміністративне для учнів. А тому цілком закономірно, що вже у шкільних колективах діти не зазнаватимуть цькувань та переслідувань за інакшість. І це додаватиме їм впевненості, а суспільству стриманості у проявах агресії до подібних собі.
