“Чотири роки тому я передбачав вторгнення Росії в Україну. Ось мій наступний прогноз, який, очевидно, зараз приголомшить багатьох: країни Балтії знаходяться поруч (з РФ – Ред.) і стануть одним з перших і найбільших випробувань обраного президента Дональда Трампа”, – пише співробітник Ради національної безпеки США за президентств Джорджа Буша-молодшого та Барака Обами Пол Д. Міллер (Paul D. Miller) в статті для Foreign Policy “Як у Латвії може розпочатись Третя світова війна”.
How World War III Could Begin in Latvia
Вона, ймовірно, не матиме форми відвертого вторгнення. Президент Росії Володимир Путін має чітку мету і загальну стратегію. Деякі стверджують, що він відштовхується від принципових раціональних, оборонних цілей: розширення НАТО загрожує Росії і Росія реагує. Захід розширив свою сферу впливу за рахунок Росії, і Росія тепер мстить. Ось чому “Українська криза – вина Заходу” за словами Джона Міршаймера (John Mearsheimer).
(Джон Дж. Міршаймер – американський політолог, професор Чиказького університету, фахівець з міжнародних відносин. У своїй роботі 1993 року стверджував, що ядерний арсенал України та Німеччини міг би гарантувати більш стабільний мир, оскільки був би фактором стримування в Європі. У згадуваній вище роботі Міршаймер всиловлює думку, що західні уряди своїми спробами залучити Україну в НАТО кинули виклик ключовим інтересам безпеки Росії. Він пропонує зробити Україну “нейтральним буфером між НАТО і Росією”. Політолог також вважає, що в Угоді про асоціацію з ЄС для України передбачений “шлях до членства в НАТО з чорного ходу, і жоден розсудливий російський лідер не інтерпретував би це інакше” – Ред.).
Як і більшість академічних аналізів це – маячня. Путін не веде холодних розрахунків в пошуках раціонального.
Путін вважає гегемонію Росії в ближньому зарубіжжі необхідною умовою для безпеки Росії через свої уявлення про російську державність та історичну місію. Путін (а його наближче оточення, можливо, ще більше, ніж він) не просто націоналіст. Кремль, як видається, пов’язаний своєрідною формою російського націоналізму, що переплітається з релігією, історичною долею та месіанством. У цій інтерпретації Росія є хранителем православ’я з місією захисту й розширення віри.
Дійсно раціональна Росія не буде бачити в розширенні НАТО і Європейського Союзу загрозу – тому що ліберальний порядок є відкритим та всеосяжним і не буде насправді загрожувати безпеці та процвітанню Росії. Але для Путіна і росіян, які бачать світ через призму російського релігійного націоналізму, Захід уже за своєю суттю є загрозою через “виродження і глобалізм”.
З цієї точки зору НАТО не є якісним гарантом ліберального порядку в Європі. Але є зловорожим агентом “виродженого Заходу” і “основною перешкодою для величі Росії”. Таким чином, велика стратегія Путіна вимагає розриву НАТО. Зокрема, він повинен зробити гарантії взаємної безпеки статті V безглуздими (стаття V Статуту НАТО гарантує застосування сил Альянсу на захист країни – члена НАТО, що зазнав військової агресії – Ред.).
Путіну вже вдавалося підривати довіру до НАТО. Його останні дві мети – Грузія і Україна – не є членами НАТО. Але в 2008 році ці країни були публічно запевнені, що їм будуть надані плани дій щодо членства, дорожні карта до членства. Росія чітко і публічно виступала проти будь-яких кроків у напрямку членства в НАТО для обох країн – а потім приступила до вторгнення у ці держави.
Інвазії Росії у Грузію та Україну створили спірні території – Південну Осетію, Абхазію та Крим, зайняті російськими військовими. Жодна країна ніколи не вступить в НАТО, будучи частково окупованою Росією.
Путін тепер має найбільш сприятливу після закінчення холодної війни міжнародну обстановку для продовження російської експансії. Європейська єдність зламана. Члени Альянсу ставлять під сумнів цінність пакту про взаємну безпеку. І наступний американський президент, здається, виглядає зручним для Росії, готовим виправдати безвідповідальну поведінку Росії.
Наступний крок Путіна буде більш небезпечним, ніж попередні. Тому що він, швидше за все, рухатиметься в країни Балтії, які є членами НАТО. Він не буде посилати великі формування в уніформі російських солдатів через міжнародний кордон – бо тоді навіть найобережніші члени НАТО не зможуть ігнорувати відверте вторгнення.
Замість цього Путін буде провокувати збройну кризу. Ймовірно, протягом найближчих двох років. Можливо, російськомовні громадяни Латвії чи Естонії (чверть латишів і естонців є етнічними росіянами) почнуть бунтувати, стверджуючи, що зазнають переслідувань. З проханням “міжнародного захисту.” І з’явиться підозріло добре озброєний і добре навчений “Народний фронт звільнення росіян Балтії”. А кілька гучних вбивств і вибухів бомб поставлять країни Балтії на край громадянської війни.
Росія ж блокуватиме всі резолюції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. І буде пропонувати свої односторонні послуги в якості миротворця. Буде скликано самміт Північноатлантичної ради. Польща очолить зусилля з негайного застосування статті V Статуту НАТО, визнання нападу Росії на Балтію і згуртування для колективного захисту від російської агресії. Німці і французи люто чинитимуть опір. Всі будуть дивитися на Сполучені Штати, щоб побачити: до якого шляху схиляється лідер Альянсу.
Якщо Альянс не зіпреться на статтю V, гарантія взаємної безпеки НАТО стає функціональним безглуздям. Жоден з членів Альянсу не матиме жодного довір’я до договору для гарантії власного захисту від Росії в майбутньому. Геополітичний годинник прокручується назад – у 1939 рік. Деякі країни Східної Європи зможуть вибрати підніжку на потязі “Росія”. Інші, починаючи з Польщі, почнуть озброюватися до зубів.
Мрія Путіна про розшматований Захід і відкрите поле для діяльності в Європі будуть реалізовані.
Але якщо Альянс дійсно виконає статтю V, це буде рівносильно оголошенню Заходу війни Росії.
І це саме той момент, коли Трамп повинен буде вирішити: чи вартий захист Латвії ризику Третьої світової війни.
