Трагедія донецьких

 

 

«Хош пой, хош нє пой – в тєбє голос нє такой». Це про Януковича і його «донецьких». Вони люблять футбол і гадали піднятися на загальній любові до футболу. Після специфічно-донецького суддівства матчу Динамо-Шахтар, на них сичать усі вболівальники, окрім донецьких.

 

Вони краще вміють красти на будівництві, аніж на рефінансуванні банків (на чому годувалися «помаранчеві») й пишалися тим, що, на відміну від «помаранчевих», «донецькі» будують. Проте, саме будівництва на Андріївському узвозі їм і не пробачать.

 

Не пробачать не три зруйновані халупи, не пробачать «голос нє такой».

 

У футболі махлювали і до «донецьких». До них багато знущалися з Київського історичного центру. Але саме їм ми не готові пробачити те, що завжди пробачали собі.

 

Архітектурний ідеал «донецьких» нічим не відрізняється від смаків «дніпропетровських» - щось середнє між провінційним райкомом та комерційним ларьком. Чого ми хочемо від носіїв Єнакіївської естетичної школи? Погляньте, як пихаті кияни потворно пофарбували Володимирський собор. Як огидно ректорат Університету познущався з бібліотечного корпусу, якими отруйними кольорами по-мексиканські квітне будинок Мороза. Як зіпсоване місто нав‘язливою рекламою.

 

Не так давно представник старої академічної еліти, який очолював Університет, вирішив відремонтувати Червоний корпус. Підлоги його довжелезних коридорів ще з середини дев‘ятнадцятого століття складалися з розкішних чавунних плит, які стиралися ногами Драгоманова, Костомарова, Скліфософського, по них проходив Ліст і безліч інших, тих, до кого нинішнім академікам, як до неба.

 

Вся ця історична чавунна пишнота була видалена і «загублена» заради євроремонту цілком Донецько-Дніпропетровського кшталту.

 

Бог з ним, з цим історичним мотлохом. «Донецькі» дратують і на це нема ради. Ні розв‘язки, які нарешті почали будуватися в Києві, ні нові дороги, ні кримінально-процесуальний Кодекс, який справді значно покращить наші стосунки з державою – ніщо не заступить в наших очах Межигір‘я, Табачника, депутатських пик цієї фракції, екстраординарної жадібності.

 

Предки «донецьких», половці, буди непогані хлопці (їхні поховання дають цікавий археологічний матеріал), багато хто з наших князів мали половецьких матерів, але в цілому, вони нам не подобалися, навіть тоді, коли ми так невдало допомагали їм проти Орди.

 

Ваш покірний слуга, вже працює над поемою «Слово о полку (фракції, звісно) Юлиному» і має труднощі лише з фіналом. Як відомо, прототип завершується втечею Ігоря з полону і його проїздом Боричівим (Андріївським) узвозом до Богородиці Пирогощої.

 

Ще незрозуміло, як втече Юля і в чиї вуста вкласти парафраз «плачу Ярославни», певне, якогось персонажа протилежної статі. Ющенка? Турчинова? Яценюка?

 

Завдяки "донецьким" Київ погіршується, а кияни покращуються: вони вже псують будівельну техніку, кидають сміття під ахметівський офіс, мабуть буде ще щось.

 

Я глибоко вірю у здатність Януковича розбудити нас, приспаних Ющенком.

 

Здається, вже всім (окрім містиків-романтиків, яких можна залякати звичайним кишеньковим ножиком) зрозуміло, що жодні вибори нічого не покращать. Всі сподівання покладаються на післявиборчі протести, які за вдалого збігу обставин можуть знести режим.

 

Ми, передова громадськість, категорично зацікавлені у фальсифікаціях. Найгірше, що може вчинити влада, це чесні вибори. Втім, саме на чесність вона нездатна за жодних обставин. Це все одно, що пожертвувати Межигірську дачку сиротам.

 

Політика – бізнес. Коли вам захочеться проголосувати за якогось політика чи безкоштовно його підтримати, підіть спочатку подаруйте сто доларів банкіру чи безкоштовно помийте підлогу в бутіку його коханки.

 

Банкір і власниця бутіка відрізняються від депутата та очільника партії хіба лише меншим лицемірством.

 

Нам потрібен спротив, а не опозиція. Підвищення громадської активності супроводжується цікавою зміною природи активізму. Я міг би написати з цього приводу п‘ятитомника, але вкажу лише на одну обставину.

 

Завдяки розпоширенню соц. мереж та інших засобів комунікацій, громадський активіст дедалі більше виконує функцію журналіста. Він описує подію та формує суспільну думку суто журналістськими засобами.

 

Зі свого боку журналісти дедалі більше інформації черпають з соц. мереж, аніж скажімо з офіційних розсилок чи сайтів організацій. На багатьох акціях журналістів буває ледь не більше, аніж активістів, вони разом здійснюють тиск на владу, правоохоронні органи, визначають перебіг акції.

 

Отже, журналіст сам стає громадським активістом. Журналіст і активіст – це одна фігура і одна суспільна функція.

 

Проте, активіст може викликати довіру, як журналіст, лише за умов політичної незаангажованості, позапартійності.

 

Тому спротив та опозиція дедалі більше розходяться. Спроби їх змішувати – шкідливі.

 

Ситуація чимось нагадує ХІХ ст., коли революціонер і літератор чи літературний критик часто об‘єднувались і одній особі, сиділи в одній одиночці, відбували каторгу на одному руднику.

 

Політика – занадто багатозначне слово, яке для різних людей означає різне.

 

Зокрема, варто розуміти, що «воля до влади» і воля до посади – геть зовсім різні екзистенції.

 

Якщо ви практикуєте волю до влади, то від політики (в найпоширенішому значенні слова, тобто від боротьби за посади) доведеться відмовитися.

 

 

Для tsn.ua

 


Коментарі (2)

Точно 2012.04.14, 22:43
"Всі сподівання покладаються на післявиборчі протести, які за вдалого збігу обставин можуть знести режим."
приспані! чи заспані??? 2012.04.17, 20:49
Починаємо усвідомлювати і розуміти,що взамін того,щоб заглядати,обливати брудом,критикувати Ющенка, треба було ще в 2005році запросити Юлію Капітельман до качанівського готелю,і народу,народу показати недоліки Ющенку і вимагати дій і рішень від Ющенка.А ми повернули оглоблі в сторону брехливої наглої бульки,яка тут же скористалася в момент і думала,що ВОНА вже президент,ВОНА є найбільшим злом України,просто перегляньте її дії на протязі тих років коли була при владі.Найбільша вина Ющенка,Кучми,що вони допускали в політику аферистів,а не гідних українців і тому сьогодні треба,не концерти показувати під качанівкою за людські гроші, які накрала,а вимоги до влади про прийняття гідних законів і їх виконання.В нашій державі українці ніколи не будуть задоволені президентом,хто б не був.кого б не вибрали,бо хочуть все і зразу багато(бажано задарма).В нас ще не вродився той,щоб всім догодив.
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1238
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1043
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1084
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7134
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1753
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2572

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

359

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

597

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1637

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

870
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1104
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

581
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

946
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1265
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

831
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1387 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

971
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37318 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1058
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1308
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

816
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3098 13