Може, «саме розсмокчеться»? На цьогорічному саміті у Південній Кореї «група двадцяти» боролася зі світовими дисбалансами та валютними війнами. Однак ухвалення важливих рішень відклали на наступний рік, оскільки позиції країн все ще дуже відмінні, – йдеться у статті в американській The Wall Street Journal.
Лідери найбільших світових економік обіцяли в п‘ятницю вдатися до дій задля забезпечення збалансованішого зростання, проте відклали спірні питання з визначення загроз глобальному відновленню до наступного року.
Група з двадцяти найбільших індустріальних держав та країн, що розвиваються, призупинила обіцяне визначення світових дисбалансів і тим самим розмила те, що здавалось на початку чіткими цілями, спрямованими на протидію зростаючим загрозам торговельних та валютних воєн, у яких країни шукають конкурентних переваг шляхом послаблення своєї валюти.
США та Південна Корея, яка головує цього року у «великій двадцятці», висунули пропозицію кількісно обмежити профіцити та дефіцити балансів поточних рахунків, однак натрапили на сильний спротив найбільших експортерів – Китаю та Німеччини.
В основі протиріччя лежить фундаментальне питання – як країни повинні реструктурувати свої економіки. «Це питання вирішити нелегко, – зазначив канадський прем’єр-міністр Стівен Гарпер. – Але я думаю, ми всі розмовляли однією мовою, кожен зрозумів, що треба далі робити в довгостроковій перспективі».
Глави урядів країн «великої двадцятки» зазначили після дводенного саміту в Сеулі, що вони намагатимуться утримувати зовнішні дисбаланси на «допустимому рівні» завдяки «індикативним нормативам на основі набору показників», що уможливлять «своєчасне виявлення значних дисбалансів, які потребують запобіжних та коригувальних дій».
На саміт лідерів держав, який відбудеться наприкінці наступного року, учасники «двадцятки» хочуть спільно з Міжнародним валютним фондом розробити систему оцінювання дисбалансів.
Також група ухвалила графік радикальної зміни рамочних умов для впливу на системні важливі глобальні банки, аби гарантувати платнику податків, що він ніколи більше не буде змушений платити, коли «занадто великі, аби впасти» банки потраплять у скруту. І «велика двадцятка» обіцяла завершити амбіційну торговельну угоду, називаючи 2011 рік «критичним вікном можливостей» для Догійського раунду переговорів щодо режиму світової торгівлі.
Учасники Сеульського саміту також досягли успіху у реформі керівництва МВФ, що, здебільшого, було досягнуто ще до саміту. Але головною темою саміту «великої двадцятки» були глобальні дисбаланси, які, на думку МВФ, в майбутньому зростатимуть.
США намагалися тиснути на Китай з вимогою зміцнити курс юаня і встановити необов‘язкові цільові показники для обмеження дисбалансів. Китай, своєю чергою, знайшов прибічників, які також вважають, що лібералізація монетарної політики Федеральною резервною системою США послабить долар і спричинить потік дестабілізуючого спекулятивного капіталу на ринки, що розвиваються.
Зважаючи на спірність питання, комюніке, схоже, дало країнам-учасницям зелене світло для контролю за рухом капіталу. У ньому йдеться, що країни «із завищеним плаваючим курсом валюти» можуть вживати «ретельно продуманих стриманих макроекономічних заходів».
Не відходячи від положень, на яких зійшлися наприкінці жовтня їхні міністри фінансів, лідери країн «великої двадцятки» обіцяли перейти до «системи визначення курсів валют, яка буде більшою мірою диктуватися ринком» і уникати «конкурентної девальвації валюти».
Лідери у Сеулі додали, що вони прагнуть «збільшити гнучкість курсів валют таким чином, щоб ті відображали стан економік».
Країни-учасниці «великої двадцятки», очевидно, сперечалися, як визначити і кількісно вимірювати «індикативні нормативи», які покликані оцінювати прогрес, що віщує подальші складні політичні бої стосовно стримування світових дисбалансів. Уряди не можуть навіть домовитися щодо того, що спричиняє світові дисбаланси і яку роль в цьому відіграють, наприклад, курси валют.
У головному додатку до комюніке «великої двадцятки», який мав накреслити політичні рекомендації для кожної країни, натомість були заново викладені вже відомі позиції окремих держав.
Хоча саміту не вдалося вирішити ключові питання, дехто вважає, що група йде правильним шляхом. Президент Південної Кореї, країни, яка приймала саміт, Лі Мен Бак, навіть припустив, що світові валюти стабілізуються після того, як «двадцятка» погодилася, що курс має визначатися ринком. «Ми почали виходити із так званих «валютних воєн» наприкінці саміту. Валюти стабілізуються», – мовив він.
Президент Франції Ніколя Саркозі, який головуватиме на наступному зібранні «великої двадцятки», сказав, що наступного року шукатиме, як зміцнити міжнародний консенсус у спірному питанні валютних відхилень. «Ми маємо не застрягати на обговоренні рішень, які були порушені зарано, – сказав пан Саркозі. – Ми хочемо спробувати досягнути консенсусу».
МВФ застерігає, що без співпраці «велика двадцятка» не лише не дасть необхідного імпульсу зростанню, але це може сильно вплинути і на європейську кризу суверенних боргів і спричинить притік капіталу у країни, що розвиваються, і це перегріє їхні економіки.
